Азовські татари
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (травень 2015) |
Азовські татари (донські татари) — етнічна група татар, що жили на Дону і в Малій Ногайській Орді.
Щодо походження азовських татар на Дону, в одній статті про історію козацтва зазначалося, що їхнє походження залишається невідомим[1]. У більшості випадків вони прибули з навколишніх територій.
У військовому звіті з 1658 року, що описував прибуття іноземців на Дону, зазначалося, що ці особи приєдналися до козаків під впливом різноманітних обставин.
Серед азовських татар були вихідці з кримських улусів, але переважали серед них представники Великої Ногайської орди, а також юртівські і єдисанські татари.
Назва Азовські татари згадуються як у великих нагаїв, так і донських козаків з середини 17 століття.
Так, 29 травня 1651 року з-під Астрахані ногайські мурзи Янмаметев та Іслам-мурза Чубармаметев вирушили на межі улусу для патрулювання, щоб на їх територію не проникли кримські, азовські, темрюцкі, і кизиєвські татари. Мета патрулювання було попередити крадіжку табунів коней.
На другий день ногайці які пішли у похід повернулися під Астрахань частина піші частина на конях, і повідомили що в дні шляху від улусу вони зустрілися з Азовськими татарами які напали на загін і розграбували його після чого відправилися назад в Азов.
З ногайських улусів була негайно організована погоня на чолі зі згаданими мурзами. Азовців вдалося наздогнати лише в четвертий день на урочище Таллигуе. Основні сили астраханських татар залишилися при цьому в засідці, пославши від себе для приманки до азовських татар п'ять осіб. Погнавшись за ногайцями, азовці потрапили в засідку. В ході бою вісім азовських татар було вбито, четверо захоплено, решта розігнані. Було захоплено значну кількість коней, а також похідне майно азовців.
З розпитувань полонених з'ясувалося, що азовський загін налічував тридцять три людини, всі татари були «азовських улусів», що кочували в той момент під Азовом на р. Кагальник. У похід під Астрахань вони ходили для викрадення коней за своєю ініціативою. Приблизно в дні шляху від Астрахані на азовців наткнувся згаданий вище загін ногайських татар. Не прийнявши бою, астраханські татари кинулися бігти, втративши під час втечі сімнадцять коней і десять осіб полоненими.
З'ясувавши що поруч ходять ногайці азовські татари вирушили в Азов. По дорозі вони зустріли та пограбували в степу ще кілька невеликих груп астраханських татар, поки їх самих не наздогнали й не розгромили. Характерно, що захоплених астраханських татар азовці, пограбувавши, відпускали[2]
У квітні 1652 з Астрахані в Ногайський степ з метою патрулювання проти набігів кримських татар був відправлений син боярський Олексій Казанцев. З ним у похід пішло п'ятдесят стрільців-добровольців і двоє астраханських єдисанських мурз з татарами. Після приблизно двотижневого прямування по степу загін зупинився недалеко від Азова у р. Єї в урочищі, звідки були відправлені роз'їзди по найближчих степових дорогах. Солдати стояли в засідці чотири дні, поки не помітили у двох днях шляху від Азова що їхали з боку цього міста якихось «азовських людей» в кількості близько сорока осіб, які зупинилися на стоянку. Загін А. Казанцева всіма силами вдарив по них.
В ході бою двадцять осіб «тих азовських людей» було вбито, дев'ять захоплено в полон, інші втекли. Крім того, в руки нападників потрапило четверо «Білорусцов» — полонених, три жінки-татарки, а також всі татарське майно і коні. Після цього загін повернувся в Астрахань. Правда, трьох татар на зворотній дорозі вбили, тому що вони від ран були хворі, одному вдалося втекти. Весь похід тривав з 28 квітня по 2 червня.
Турецький мандрівник Евлія Челебі, який проїжджав в середині 1660-х рр. по Дону, зазначив, що в козацьких містечках живе разом з козаками чимало татар мова йде про містечка, розташованих між вигином Дона Переволока і гирла Дону.[3] Мандрівник називає їх представниками народу «хешдек». Даним терміном, згідно зі спостереженням А. П. Григор'єва — автора передмови до другого випуску витягів з праці Евлії «Книга подорожі», останній позначав поволзьких (астраханських) татар.
Слід зазначити, азовські татари що жили на Дону були мусульманами. Вони мали своїх «абизов» (священнослужителів), і, мабуть, місця для виконання релігійних ритуалів. Так, наприкінці 30 - початку 40-х рр. одним з найбільш видних і впливових серед азовських татар був Чепа-абиз, який неодноразово згадувався в документах і виконував відповідальні військові доручення під час дипломатичних переговорів козаків з нагаями про перехід останніх в російське підданство наприкінці 30-х рр. XVII в.
- ↑ Слава тебе, Господи, что мы — казаки! Памятка / Автор-сост. Б. А. Алмазов. СПб., 1996. Вып. 8. С. 7.
- ↑ РГАДА, ф. 127 (Сношения России с ногайскими татарами), 1651 г., N 1, л. 177–182. Казыевские татары — татары Малой Ногайской орды.
- ↑ Эвлия Челеби. Книга путешествия. Вып. 2. М., 1979. С. 181, 189.
Татары на казачьем Дону [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]