Перейти до вмісту

Айдахо

Редагувати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Айдаго)
Штат Айдахо
Прапор Айдахо Печатка Айдахо
Прапор Печатка
Прізвисько: Штат Коштовного Каменя
(англ. Gem State)
Девіз: Esto perpetua

Карта США з відміченим штатом Айдахо
Офіційна моваанглійська
Столиця
(і найбільше місто)		Бойсе
Площа216 699 км² (14ий)
 • Ширина491 км
 • Довжина771 км
 • Суходіл214,499 км2
 • Вода2,133 км2 (0.98 %)
 • Широта42° N по 49°N
 • Довгота111° W по 117° W
Населення1 839 106 (39ий)
 • Густота населення8.49/км2 (44ий)
Висота[en] 
 • Найвища точкаБора Пікd
3,859 м
 • Середня висота1,524 м
 • Найнижча точкаЛьюїстон
216 м
Приєднання до США3 липня 1890 (43ій)
ГубернаторБред Літтл
Законодавча владаЛегіслатура штату Айдахо
СенаториМайк Крейпо (Mike Crapo)(R)
Джим Ріш (Jim Risch)(R)
Часові поясиUTC−7, UTC−8 і США/Денверd
ISO 3166US-ID
АбревіатуриID
Сайтidaho.gov
Мапа

А́йдахо (англ. Idaho, МФА: [ˈaɪ̯dəɦoʊ̯]) — штат США на тихоокеанському Північному Заході у групі Гірських штатів. Айдахо межує з шістьма штатами США і канадською провінцією Британська Колумбія на півночі. За даними перепису населення США 2020 року, у штаті проживало 1 900 923 осіб[1]. За чисельністю населення він посідає 39-те місце серед інших штатів. Площа Айдахо становить 216 632 км², що робить його 14-м за величиною штатом США. Найбільше місто штату та його столиця — Бойсе. У ньому розташовані основні урядові установи штату, зокрема легіслатура Айдахо.

Важливими галузями економіки штату є сільське господарство, в значній частині представлене вирощуванням картоплі (через що зявився стереотип, що в Айдахо найбільше споживають картоплі фрі у світі, та що там всі повільні, як процес дозрівання картоплі), а також гірничовидобування і науково-технічна царина. У першій половині XIX століття на цій місцевості посилено добувалось хутро. У середині XIX століття в Айдахо були виявлені великі родовища дорогоцінних металів, серед яких золото, що послужило поштовхом до рясного припливу першопоселенців й отримання статусу території. Офіційно статус «Штат» Айдахо став 3 липня 1890 року, 43-м за переліком. Гірничовидобуток у штаті розвинений і досі, не дивлячись на зменшення мас корисних металів. Завдяки великій кількості природних ресурсів прізвисько Айдахо — «штат-самоцвіт» (англ. «Gem state»)[2]. Наразі штат є одним з найбільш «республіканських» в країні[3][4]. Так, губернатором штату з 2019 року є республіканець Бред Літтл[5], його попередниками були однопартійці Бутч Оттер (2007—2019), Джим Ріш (2006—2007), Дірк Кемпторн (1999—2006) і Філ Батт (1995—1999).

Топоніміка

[ред. | ред. код]
Світанок над Національним заповідником хижих птахів річки Снейк[en]

Серед істориків немає єдиної думки щодо походження назви штату. Згідно з однією версією, 1860 року лобіст від шахтарів Джордж Віллінґ[en] запропонував конгресу надати новій території, що нині є штатом Колорадо, ім'я «Айдахо». За його словами, мовою племені шошонів це слово означало «гірський самоцвіт» (англ. gem of the mountains). Однак у конгресі засумнівалися у доказах Віллінґа щодо походження слова, і новій території було надано ім'я «Колорадо». Показово, що одне з міст Колорадо ще 1859 року[6] отримав назву Айдахо (з 1866 року — Айдахо-Спрінгс)[7]. Пізніше Віллінґ нібито зізнався, що це слово є вигадкою[8][9]. Згідно з іншою версією, слово «айдахо» (початково англ. ee-dáh-how («і-да́-хоу»)) мовою шошонів означало фразу «сходить Сонце»; слово може також походити з мови племені арапахо.[6] За третьою версією слово «айдахо» («ídaahę́») означає «ворог»; воно використовувалося племенем атапасків для позначення племені команчів[10].

9 червня 1860 року по річці Колумбія було пущено пароплав, названий «Айдахо» (англ. Idaho(e))[6][11]. На його честь 1861 року було названо новостворений округ Айдахо. 1863 року від території Вашингтон відокремили нову територію Айдахо, названу на честь округу[12]. І 1890 року території Айдахо надали статус штату[13].

Історія

[ред. | ред. код]

Людина з'явилася у регіоні Айдахо близько 14,500 років тому. Індіанські племена, які переважали у цьому регіоні, включали Нез-Перс (англ. Nez Perce) на півночі та Північних і Західних Шошонів (англ. Shoshone) на півдні.

Першими білими людьми, які увійшли на територію Айдахо, стали члени експедиції Льюїса і Кларка, які пройшли проходом Лемгай 12 серпня 1805 року[14]. У наступні роки землі Айдахо почали активно досліджуватися траперами хутрових компаній. Крім того, територія Айдахо, тоді ще частина Орегонської землі, стала предметом територіальної суперечки між США і Великою Британією. Остаточний договір, який закріплював Орегонську землю за США, був укладений між США і Британією лише 15 червня 1846 року[15]. До того часу хутрові ресурси значною мірою виснажилися. Але в 1850-1860-ті роки на території Айдахо виявилися найбагатші родовища золота, що привело до бурхливого припливу старателів (що своєю чергою зумовило появу першої золотої лихоманки) і підстава для появи перших міст. Як наслідок, значно зросла кількість конфліктів між першопоселенцями та корінним населенням. Одним з найбільших конфліктів стало битва на річці Бер, в ході якого в загальній кількості загинуло кілька сотень людей.

4 березня 1863 року президент Авраам Лінкольн підписав указ про створення інкорпорованої території Айдахо. Незабаром після цього в Айдахо зросло політичне протистояння мормонів і їхніх супротивників. У зв'язку з цим в 1886—1887 роках Айдахо перебував на межі поділу між штатами Вашингтон і Невада. Однак президент Гровер Клівленд цього не допустив. У рамках врегулювання конфлікту в Айдахо був у тому числі заснований перший університет. За час перебування Айдахо в статусі території США його населення збільшилося в кілька разів: з 17 804 осіб в 1870 році до 88 548 у 1890 році. Крім цього, в Айдахо були проведена залізниця, телеграфний та телефонний лінії[16].

3 липня 1890 Айдахо отримав статус штату, 43-го за рахунком. Перші роки існування молодого штату були затьмарені численними страйками шахтарів. Губернатору Стюненбергу навіть довелося одного разу звертатися до федеральної влади за введенням військ в Айдахо. Пізніше губернатор був убитий бомбою у дворі власного будинку. Наприкінці XIX століття — початку XX століття штат проводив прогресивну політику. Так, в 1896 і 1916 роках, ще до прийняття на федеральному рівні, в Айдахо були введені виборчі права для жінок[17] і сухий закон[18] відповідно. Сільськогосподарський сектор економіки штату серйозно постраждав під час Великої депресії 1929 року. «Новий курс Рузвельта» отримав у штаті стриману підтримку. Губернатор Чарльз Росс, відповідальний за його просування, був радше прихильником аграризму, ніж політики просування курсу[19].

Під час Другої світової війни в штаті було відкрито два табори для інтернованих громадян японського походження. Перший табір був розташований за 50 кілометрів від міста Куско і діяв із середини 1943 до середини 1945 року. У ньому містилося до 265 громадян японського походження з більш ніж 20 штатів, а також з Мексики, Панами та Перу[20]. Інший табір, що існує до сьогодні є історичною пам'яткою Мінідока, був розташований в пустельній місцевості в окрузі Джером. Він діяв з серпня 1942 по жовтень 1945 року. Максимальна чисельність населення табору становила 9397 осіб[21].

З середини XX століття представниками влади в Айдахо стають переважно республіканці[16].

Наразі гірничий видобуток і сільське господарство, в значній частині представлене вирощуванням картоплі, продовжують залишатися важливими галузями економіки Айдахо[22].

Фізико-географічні особливості

[ред. | ред. код]

Географія і геологія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Географія Айдахо та Геологія Айдахо
Мапа Айдахо
Див. також: Список округів Айдахо

Площа штату становить 216 632 км²[23]. За цим показником Айдахо посідає 14-те місце серед інших штатів[24]. Сукупна площа водної поверхні становить 2131 км²[23], що у відносному вираженні становить 0,98 % від площі Айдахо. Протяжність штату з півдня на північ становить 264 і 771 км у найкоротшій і найдовшій частинах відповідно. Протяжність штату зі сходу на захід становить від 72 до 491 км у найвужчій і широкій частинах відповідно[25]. На півдні Айдахо межує зі штатами Юта і Невада[26], на півночі — з канадською провінцією Британська Колумбія[27], на сході — зі штатом Вайомінґ[26] і на захід, уздовж хребта Біттеррут, — зі штатом Монтана[28][29]. На заході штат межує зі штатами Орегон та Вашингтон. Таким чином, Айдахо межує з шістьма штатами й однією канадською провінцією.

Айдахо знаходиться на заході від континентального вододілу[28]. Штат налічує 8 великих геологічних провінцій. Вік наймолодших становить 16–17 млн років, найстаріших — понад 1400 млн років. Місцевість штату переважно гориста. На півдні, огинаючи центральну частину, із заходу на схід простягається долина річки Снейк[30], яка займає близько чверті площі штату. У долині розташовуються найбільші міста штату: Нампа, Колдвелл, Айдахо-Фоллс, Покателло тощо, зокрема столиця штату Бойсе.

Скелясті гори відомі покритими снігом гірськими масивами, річковими порогами, спокійними озерами та каньйонами з крутими схилами. Річка Снейк тече каньйоном Хеллз (2330 м), найглибшому в Північній Америці. Головні річки в Айдахо — Снейк, Клірвотер і Семон, а також значними є Бойсі і Паєтт. Кілька річок є судноплавними[31]. Айдахо немає прямого сполучення з Тихим океаном. У штаті налічується понад 2000 озер. Найбільшим озером є Панд-Орей(інші мови), площею 466 км²[25].

Вищою точкою Айдахо є гора Бора-Пік (3859 м), що у хребті Втраченої Річки (або Лост-Ривер (англ. Lost River))[32]. Найнижча точка (216 м) знаходиться в Льюїстоні в місці злиття річок Клірвотер і Снейк[33][34].

Айдахо займає східний кінець Колумбійського плато, західні схили Скелястих гір, північні відроги плоскогір'я Великого Басейну і рівнину річки Снейк. На рівнині є степи та напівпустелі, на схилах гір — ліси.

Суміжні адміністративні одиниці
Північний захід:
Вашингтон (штат) Вашинґтон 		Північ:
Канада Британська Колумбія (Канада) 		Північний схід:
Монтана Монтана
Захід:
Орегон Ореґон 		Схід:
Вайомінг Вайомінґ
Південний захід
Невада Невада 		Південь:
Юта Юта 		Південний схід:
Юта Юта • Вайомінг Вайомінґ

Клімат

[ред. | ред. код]
Річка Сент-Меріс у квітні

Топографічні особливості штату відбиваються в неоднорідності його клімату. Попри відстань майже за 500 км від Тихого океану, на клімат Айдахо значний вплив роблять західні морські повітряні потоки, які є основним джерелом атмосферної вологи. У літні періоди повітряні маси також приносять вологу з Мексиканської затоки та Карибського моря. У зимові періоди середні значення показників хмарності, опадів і температури вище, ніж на тих же широтах в континентальній частині США. Через те, що північна частина штату більш схильна до впливу морських вітрів, ніж оточена гірськими хребтами південна частина, кліматичні умови в цих регіонах відрізняються. У цілому клімат Айдахо є помірним, на півдні штату переважає арідний клімат[35].

У північній частині штату річна норма опадів вища, ніж у південній: 76 і 33 см відповідно[36]. У зимову пору на півночі штату спостерігаються вищі значення температури і вологості, ніж на півдні. Різниця у значеннях вологості для північного і південного регіонів може сягати чотириразової. Для південно-східного регіону Айдахо середні значення температури і вологості нижчі, ніж для західного і північного регіонів відповідно.

Найхолоднішим місяцем є січень: середня температура лежить нижче за нуль, від −2 до −7 °C. Взимку в гірських районах на півночі і сході штату температура найчастіше падає нижче −30 °C. У горах випадають сильні опади: у середньому 51 см дощів та 89 см снігу. Найспекотнішим місяцем є липень, від +20 до +25 °C. Найвищі температури зазначалися в рівнинних областях штату: у долині річки Снейк і пониззі річки Клірвотер. На південному заході штату в липні температура може досягати 37 °C і вище. Найнижчу температуру в Айдахо було зазначено 18 січня 1943 року на греблі міста Айленд-Парк, яка дорівнювала −51 °C. Найвищу — 28 липня 1934 року при 48 °C.

Урагани і смерчі трапляються вкрай рідко. Вегетаційний період різниться: близько 200 днів на північному заході штату, від 150 днів у басейнах річок Снейк, Бойсі і Пеєтт, близько 125 днів у районі міст Покателло й Айдахо-Фоллс, аж до найменшого у високогірних місцевостях, де землі використовуються переважно під пасовища[25][28][37][38].

.
Кліматограма Льюїстона
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
27
 
 
6
−1
 
 
21
 
 
8
−1
 
 
29
 
 
13
2
 
 
34
 
 
17
4
 
 
41
 
 
22
8
 
 
32
 
 
26
12
 
 
17
 
 
32
16
 
 
18
 
 
32
15
 
 
17
 
 
26
11
 
 
24
 
 
17
5
 
 
30
 
 
9
1
 
 
25
 
 
4
−2
Середня макс. і мін. температури повітря (°C)
Атмосферні опади (мм), за рік : 313,4 мм.

Джерело: weather.com
Кліматограма Бойсі
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
32
 
 
3
−4
 
 
26
 
 
7
−2
 
 
35
 
 
13
1
 
 
31
 
 
17
4
 
 
35
 
 
22
8
 
 
18
 
 
27
12
 
 
8.4
 
 
33
16
 
 
6.1
 
 
32
16
 
 
15
 
 
26
11
 
 
19
 
 
18
5
 
 
34
 
 
9
0
 
 
39
 
 
3
−4
Середня макс. і мін. температури повітря (°C)
Атмосферні опади (мм), за рік : 298,9 мм.

Джерело: weather.com
Кліматограма Покателло
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
25
 
 
1
−9
 
 
26
 
 
3
−7
 
 
32
 
 
9
−3
 
 
29
 
 
14
1
 
 
37
 
 
20
4
 
 
25
 
 
26
8
 
 
16
 
 
31
11
 
 
16
 
 
31
11
 
 
21
 
 
24
6
 
 
22
 
 
16
1
 
 
28
 
 
7
−4
 
 
32
 
 
1
−9
Середня макс. і мін. температури повітря (°C)
Атмосферні опади (мм), за рік : 309,1 мм.

Джерело: weather.com

Ґрунти

[ред. | ред. код]
Глинистий ґрунт Айдахо

Айдахо налічує кілька видів ґрунтів. Їх можна поділити на сім типів. Більшість плато Снейк-Рівер покрита сухим вапняним ґрунтом. Товщина його шару відносно невелика — до 15 см. Материнською породою є лес і вулканічний попіл. Області з цим ґрунтом оточені районами зі схожим за складом, але темнішим і з більшою кількістю мінеральних елементів ґрунтом. У районах плато з підвищеною нормою опадів ґрунт більш глинистий. На ній практикується вирощування кукурудзи без зрошення. Ґрунти на півдні штату відчувають деяку нестачу сірки, заліза, марганцю та цинку[39]. Ґрунтовий покрив деяких гірських долин — темний, натурально зволожений. Він утворився внаслідок перемелювання льодовиком гірських порід і з донних відкладень. Райони з товстим шаром цього ґрунту використовуються під вирощування зернових культур, а з тоншим шаром — під пасовища. Ще одним питомим видом ґрунту Айдахо є темний вологий ґрунт у річкових басейнах. Осушені райони з цим ґрунтом є дуже родючими, неосушені використовуються під пасовища або заказники водоплавних птахів[40]. «Головним» ґрунтом штату є ґрунт породи трібер[en]. Його джерелом служать наносні осадження разом із товстим шаром вулканічного попелу. Найчастіше ґрунт цього типу зустрічається на пагорбах з похилістю від 5 до 35 %[41].

Флора і фауна

[ред. | ред. код]

В Айдахо представлено десять біомів. На території штату зростає близько 3000 аборигенних рослин, серед котрих понад 20 видів дерев[42]. Ареали різних видів дерев обумовлені відмінностями у кліматичних і географічних умовах штату. В областях, багатих на вологу, таких як береги річок, виростають тсуґа західна[43], туя складчаста[44] і тополя волосистоплода[45]; в посушливих областях виростають переважно сосна жовта[46] і псевдотсуга Мензіса[47].

Сосна гірська веймутова[48] (Pinus monticola), один із символів Айдахо

Високогірні області штату є ареалом сосни білокорої[49] і тсуґи гірської[50]. Ялиця пухнастонасінна[51] і ялина Енгельмана[52] ростають або на високогір'ях, або в областях із холодним мікрокліматом. Деякі види, як, наприклад, модрина західна[53] і сосна скручена,[54] не вибагливі до зовнішніх умов. Однак є і види, які поширені тільки в областях з проміжними значеннями вологості і висоти, до них належить ялиця велика[55][56]. Сукупно ліси займають 41 % площі штату[57][58]. На 2007 рік 38 % площі штату управлялися службою охорони лісів. За цим показником Айдахо посідає першу позицію щодо інших штатів[59]. У штаті налічується 11 флористичних регіонів,[60] своєю чергою, штат входить до голарктичної області[61].

Типовими представниками ссавців Айдахо є вапіті,[62][63] лось,[64] білохвостий олень,[65] чорнохвостий олень,[66] вилоріг,[67] товсторіг,[68] снігова коза,[69] барибал[70] і пума[71]. З менших ссавців можна назвати такі види, як канадський бобер,[72] койот,[73] руда лисиця,[74] ондатра,[75] довгохвоста мустела,[76] айдахський кролик,[77] північноамериканська видра (Lutra canadensis),[78] американський борсук,[79] північний мішчастий пацюк (Thomomys talpoides),[80] американська норка,[81] єнот-полоскун,[82] американська куниця[83] й айдахський суслик (Urocitellus brunneus)[84].

Айдахський ховрах

Територія штату є частиною тихоокеанського міграційного маршруту[85]. Під час сезонної міграції на південь[86] через Айдахо прямують представники таких видів перелітних птахів, як крижень,[87] канадська казарка[88] і лебідь-трубач.[88] Іншими перелітними птахами, що пролітають через Айдахо, є північна чапля,[89] рогодзьобий пелікан,[90] американська лиска,[91] американський кульон (Numenius americanus)[92] тощо. В Айдахо постійно гніздяться деякі види із родин фазанових,[93][94][95][96][97][98] яструбиних,[99][100] соколиних,[101][102] совиних[103][104] тощо.

У водоймах Айдахо водяться представники сімейств лососьових, у тому числі пструг[105] та сиг, окуневі та інші[106][107].

Серед плазунів і земноводних] зустрічаються як широко поширені види, наприклад, західноамериканська жаба (Bufo boreas),[108][109] так і виняткові, наприклад, велетенська амбістома айдахська (Dicamptodon aterrimus)[108][110] або чорнонога саламандра (Plethodon idahoensis)[108][111].

В Айдахо водяться понад 40 видів мурах, у тому числі мураха-рабовласник Polyergus breviceps, внесений до «Червоний список загрозливих видів» міжнародної Червоної книги Світового союзу охорони природи у статусі Vulnerable species (уразливі види). Серед інших мурах: Liometopum luctuosum, Formicoxenus hirticornis, Formicoxenus diversipilosus, Myrmica sp., Formica gynocrates, Formica spatulata, Formica planipilis, Formica subnitens, Formica ciliata, Formica laeviceps[112].

У штаті з 1982 року працює Управління з нагляду за видами, що перебувають під загрозою зникнення[113].

Загрожені види

[ред. | ред. код]

Нижче наведено види, що знаходяться в Айдахо під загрозою зникнення[114].

Визначні пам'ятки

[ред. | ред. код]

В Айдахо знаходиться 30 парків штату,[115] кілька лісових заповідників,[116] 1 заказник, 3 риборозплідника,[117] 2 національних історичних пам'яток та 7 національних заповідників[118]. Крім того, в штаті частково розташований Єллоустоунський національний парк, що є об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО[119].

Національні парки, заповідники, пам'ятники та історичні пам'ятки

[ред. | ред. код]
Парк Сіті-оф-Рокс

Національні зони відпочинку

[ред. | ред. код]

Національні заповідники

[ред. | ред. код]
Лосиха з дитинчатою в заповіднику Бер-Лейк

Парки штату

[ред. | ред. код]
Докладніше: Список парків штату Айдахо

В Айдахо налічується 30 парків штату. До них входять керований владою штату національний заповідник Сіті-оф-Рокс і 4 спільно керовані парки. Найстарішим парком штату є Хейберн. Його заснували 1908 року як перший парк не тільки в Айдахо, але на всьому тихоокеанському Північному Заході[121].

Екологія

[ред. | ред. код]

Основними екорегіонами Айдахо є напівпосушливі чагарникові і трав'янисті поля, зрошувані сільгоспугіддя, вулканічні плоскогір'я і лавові долини, лісисті гори та пагорби, болота. Загалом у штаті налічується 10 великих екорегіонів, які, своєю чергою, поділяються на 71 локальний екорегіон. Географія екосистем корелює з геологічними особливостями території штату. Так, у районі геологічної провінції айдахський батоліт розташований відповідний відносно замкнутий екорегіон, представлений гористою місцевістю з лісами з ялиці велетенської, псевдотсуґи тисолистої, модрини західної, ялини Енґельмана и ялиці пухнастонасінної. Плато Снейк-Рівер також представлено окремим екорегіоном, в ньому розташована значна частка сільгоспугідь штату і вирощуються такі культури, як цукровий буряк, картопля, злакові тощо; у регіоні знаходяться пасовища. Південний захід і південний схід штату представлені посушливими степами. На півночі штату здебільшого розташований екорегіон, схожий за рисами з айдахським батолітом. Однак у ньому представлено більше видів, поширених аж до тихоокеанського узбережжя і тим самим залежних від вологи, що дметься з океану. Серед представників екорегіону на сході штату значно менше таких видів, оскільки ця місцевість отримує значно менше вологи[122].

Пожежі

[ред. | ред. код]
Місто Воллес після пожежі 1910 року

У штаті стало виникають сильні лісові пожежі. У відрізку з 2003 по 2008 рік відбувалося в середньому 1450 пожеж на рік, внаслідок яких вигоряло в середньому по 840 000 акрів (приблизно 3360 км²). Причиною близько 50 % пожеж у відрізку з 1999 по 2008 рік ставали блискавки. Однією з найсерйозніших за наслідками була пожежа 1910 року в північному Айдахо, коли вигоріло 3 000 000 акрів лісу (приблизно 12 000 км²) і загинуло 85 людей. Після нього влада США вирішила створити загальнонаціональну протипожежну службу. У 1966 і 1967 роках по Айдахо знову прокотилася хвиля великих пожеж, після чого фінансування протипожежних служб штату було значно збільшено. Фінансування протипожежних служб має дві мети: запобігання пожежам (на ці цілі в реченці з 1999 по 2008 рік було витрачено $66,5 млрд) і боротьбу з ними. Показник успішної боротьби з пожежами з 1983 по 2008 рік склав 94 %, проте з 1980 року неухильно зростає і сукупна площа пожеж[123].

Відходи

[ред. | ред. код]

1993 року було прийнято постанову, згідно з якою штат отримав право на самостійне управління міськими звалищами побутових відходів[124]. На території Айдахо діє 37 міських звалищ побутових відходів у 26 округах[125]. У штаті діє жорстка система покарань за викид сміття у недозволеному місці. За засмічення приватної чи громадської території може бути накладено адміністративний арешт строком до півроку та/або штраф до $1000 разом з примусовими виправними роботами строком не менше восьми та не більше сорока годин. За викид сміття на автомагістралях може бути накладено штраф у розмірі $300 або арешт строком до десяти днів[126].

Водяні ресурси

[ред. | ред. код]
Стік із закинутої мідної шахти в річку Бактейл, округ Лемхай

Цілковита більшість джерел питної води належить до ґрунтових вод. Основними джерелами забруднення ґрунтових вод є сільгоспугіддя, на яких активно застосовують нітрати і пестициди. Крім того, в ґрунтові води потрапляють миш'як, продукти нафтопереробки та біогенні забруднювачі. Концентрація нітратів у 25 % джерел ґрунтових вод і в 16 % свердловин перевищує 5 мг/л (половина від максимально допустимої концентрації), у 6 % свердловин — понад 10 мг/л. Основні джерела нітратів та миш'яку розташовуються на плато Снейк-Рівер, підвищена концентрація нітратів спостерігається також в агломерації міста Льюїстон. У районах із підвищеною насиченістю нітратів у воді проживає понад 300 000 осіб. Моніторинґ забрудненості ґрунтових вод проводиться на рівні штату з частотою від 20 років, на окружному рівні з частотою 2–10 років і ситуаційно на локальному рівні[127]. У штаті іноді відбуваються повені та зсуви ґрунту, особливо після сильних ураганів, що трапляються влітку чи восени, або після тривалих зимових дощів[128].

Повітря

[ред. | ред. код]

Основними джерелами забруднення повітря у штаті є електростанції, нафтоперегінні і хімічні заводи, а також — меншою мірою — урбанізовані області на плато Снейк-Рівер та на півночі штату[129][130]. В цілому ж рівень забрудненості повітря знаходиться на задовільному рівні[130]. ГДК зважених частинок перевищується лише у чотирьох місцях, монооксиду вуглецю — в одному місці[131].

В Айдахо діє закон про чисте повітря. 2011 року було запропоновано запровадити нормативи щодо вмісту в повітрі ртути і кислих газів. Очікується, що ухвалення цих нормативів дозволить до 2016 року заощадити на охороні здоров'я від $18 до $45 млн[132].

Радіоактивні опади

[ред. | ред. код]
Карта випадінь радіоактивних опадів на території США за округами внаслідок ядерних випробувань в Неваді

У 1950-х і на початку 1960-х років на південному заході штату випадала значна кількість радіоактивних опадів. Вони були викликані випробуваннями більше 90 ядерних бомб на полігоні Невади[133]. Згідно з дослідженням, проведеним Національним інститутом злоякісних новоутворень, з п'яти округів США, в котрих спостерігалася найбільша концентрація радіойоду, чотири знаходяться в Айдахо: Джем, Лемхай, Блейн і Кастер. Так, середня величина поглиненої дози на жителя округу Кастер склала 0,157 грей. Проте, згідно з дослідженням, проведеним Національним інститутом злоякісних новоутворень 1999 року, зростання кількості випадків захворювання на рак щитоподібної залози у зазначених округах у найсхильнішої до цього ризику популяції 1948—1958 років народження помічено не було[134].

Екологія ґрунтів

[ред. | ред. код]

Стан ґрунтів має велике значення для сільськогосподарської складової економіки штату. Основною загрозою для ґрунтів є природна і техногенна ерозія. До причин останньої належить відкрита технологія фосфатних родовищ і вирубування лісових масивів. Як заходи протидії ерозії компанії, які займаються видобутком фосфатів, повертають зритий шар ґрунту на місце після закінчення розробки родовищ, а лісозаготівельні компанії висаджують нові дерева замість спиляних. Всього в Айдахо налічується 51 район з ґрунтовими[135].

Населення

[ред. | ред. код]
Щільність населення Айдахо

За оцінками Бюро перепису населення США, на 2017 рік чисельність населення Айдахо становила 1 716 943 осіб[1]. Середня щільність населення в штаті становить 7,3 чол./км², більш ніж в 4 рази менше середнього показника по країні. За цим показником штат знаходиться на 44 місці. За кількістю жителів Айдахо займає 39-е місце серед інших штатів[136].

2010 року в штаті було зареєстровано 23 202 народжених дітей і 11 411 смертей. Коефіцієнт фертильності на цей рік становив 75,7[137]. Частка жінок була менше частки чоловіків: 49,9 % і 50,1 % відповідно[138]. 2010 року було укладено 13 757 одружень та скоєно 8 136 розлучень[139].

Того ж року Айдахо посів четверте місце по країні за рівнем приросту населення з 2000 року. Вищі показники показали лише штати Невада (35,1 %), Техас (21,7 %) і Каліфорнія (10 %). У 2004—2005 роках Айдахо знаходився на 3-му місці, поступаючись лише Неваді й Аризоні. За даними на 2000 року, 18,8 % жителів Айдахо мали німецьке коріння, 18,1 % — англійське, 10 % — ірландське, 8,1 % — індіанське, 5,5 % — мексиканське[140]. За даними на 2010 рік, расовий склад населення Айдахо розподілявся таким чином[138]:

  • білі — 89,1 %;
  • афроамериканці — 0,6 %;
  • індіанці — 1,4 %;
  • азійці — 1,2 %;
  • океанійці — 0,1 %;
  • дві та більше раси — 2,5 %.

Близько половини населення живе у містах. Найбільшою агломерацією штату є агломерація Бойсі[en]. Вона займає округи Ейда, Бойсі, Каньйон, Джем й Овайхі. Площа агломерації становить приблизно 30 401 км² або 14,2 % площі штату[141]. В агломерації станом на 2010 рік проживала 616 561 особа. Окрім агломерації Бойсі, в Айдахо також є агломерації міст Кор-д'Алейн, Айдахо-Фоллс, Покателло і Льюїстон. Станом на 2006 рік в Айдахо налічувалося 6 мікрополій. Згідно з переписом 2000 року, центр населеності штату розташований в окрузі Кастер, на озері Стенлі[en][142].

2010 року середньорічний дохід на душу населення становив $22 518. При цьому за межею бідності перебувало 13,6 % жителів. У штаті налічувалося 570 283 домогосподарства[138].

Мовний склад населення (2010) [1] [Архівовано 1 грудня 2007 у Wayback Machine.]

Мова Частка людей старше 5 років, %
Англійська 89,71
Іспанська 7,65
Німецька 0,37
Французька 0,24
Індіанські мови 0,16
Японська 0,16
Сербсько-хорватська 0,14
Російська 0,14
Португальська 0,11
Корейська 0,10
інші 1,22

Нижче наведено динаміку чисельності населення штату:

Корінне населення

[ред. | ред. код]
Індіанці у резервації Форт-Холл[en], близько 1921 року

В Айдахо проживають представники племен ктунаха[en], кор-д'алейн[en], не-персе, шошонів і паютів[143]. У штаті налічується п'ять індіанських резервацій загальною площею майже 8100 км², розташованих на території 13 округів. Однією з найбільших є заснована 1868 року резервація Форт-Холл[en]. У резерваціях діє власне правове поле, засноване на актах конгресу і прецедентних судових рішеннях. Племена мають право приймати власні закони. Влада Айдахо має обмежену юрисдикцію в межах резервацій.

З прийняттям в Айдахо 1998 року закону про азартні ігри індіанці отримали право брати участь в економічному розвитку округів, в яких розташовані їхні резервації. Як наслідок, такі галузі, як лісозаготівля, фермерство і сфера рекреаційних послуг, отримали розвиток. За даними на 2001 рік, сукупний внесок індіанських резервацій в економіку Айдахо приблизно дорівнював вкладу половини округів штату. Наприклад, плем'я кор-д'алейн є другим за величиною роботодавцем в округах Кутеней і Бенева, плем'я не-персе — другий за величиною в окрузі Нез-Перс, а плем'я ктунаха — найбільшим роботодавцем в окрузі Баундері. Закон про азартні ігри позитивно позначився і на місцевій системі освіти; згідно з ним, 5 % від доходів від азартних ігор виділяються на розвиток освітніх округів, що примикають до резервації[144].

Релігія

[ред. | ред. код]
Молельний будинок мормонів у місті Малад

Перші католицькі та пресвітеріанські місіонери прийшли в Айдахо в період між 1820 і 1840 роками. З 1860 року найрозповсюдженішою релігійною культурою в штаті є мормонізм, який сповідує приблизно чверть населення штату. За кількістю мормонів Айдахо займає друге місце по країні після Юти. На північ від Бойсі більшого поширення має католицтво[145].

Згідно з опитуванням, проведеним 2008 року товариством Pew Research Center, серед повнолітніх жителів 23 % є мормонами, 22 % — євангелістами, 18 % — католиками, 16 % — прихильники інших протестантських деномінацій[ru]; частка сповідують інші релігії, в тому числі православ'я, іслам, буддизм, юдаїзм, індуїзм тощо, які не перевищують 3 %. Крім того, 18 % жителів штату не є прихильниками будь-якої віри[146].

Найбільші міста

[ред. | ред. код]
Міста із кількістю мешканців понад 10 тисяч
станом на 2010 рік (відображено динаміку чисельності щодо 2009 року)[147]
Бойсі ▬205,7 Пост-Фолс ▲27,6
Нампа ▲81,6 Москоу ▼23,8
Меридіан ▲75,1 Іґл ▲19,9
Айдахо-Фоллс ▲56,8 Куна ▲15,2
Покателло ▼54,3 Маунтін-Гоум ▲14,2
Колдвелл ▲46,2 Чаббак ▲13,9
Кор-д'Алейн ▲44,1 Аммон ▼13,8
Твін-Фоллс ▲44,1 Гайден ▲13,3
Льюїстон ▬31,9 Блекфут ▲11,9
Рексберґ ▲28,9 Ґарден-Сіті ▼10,9

Культура

[ред. | ред. код]
Місія Каталдо[en], найстаріша чинна церква і будівля в Айдахо

Завдяки своїм історико-географічним та етнографічним особливостям у штаті склалися власні виняткові напрямки у традиціях, мистецтві, кухні тощо. Задовго до приходу європейців на землі Айдахо мешкало безліч індіанців. Згодом безліч округів та поселень штату отримало назву за індіанськими племенами і термінологією.

Виконавиця кантрі Террі Кларк на музичному фестивалі в Бойсі

Свій внесок у культурну спадщину штату зробили і гавайці: на честь найманих працівників хутрових компаній та членів експедицій з Гавайських островів назвали округ Овайхі. Серед маунтинменів та першопоселенців було безліч іспанців та мексиканців. Після відкриття в Айдахо в 1860—1870 роках великих родовищ на землі майбутнього штату ринули тисячі китайців, тому до 1870 року серед шахтарів більшість були китайцями. Загалом, згідно з тодішнім переписом, в Айдахо проживало ~4200 китайців (28,5 % від сукупної чисельності населення)[148][149]. Між 1900 і 1920 роками до Айдахо прибуло безліч баскських іммігрантів. Нині у Бойсі налічується найчисленніша діаспора басків у США. 1914 року в штаті був обраний перший губернатор з єврейськими корінням, Мозес Александер.[джерело?] В Айдахо проводиться безліч ярмарків, фестивалів та заходів, присвячених першопрохідникам. У містечку Шеллі кожного вересня проводиться «Щорічний день картоплі» (англ. Annual Spud Day), присвячений основній сільськогосподарській культурі штату. В Айдахо збудовано 68 кінотеатрів[150] і понад 150 музеїв[151]. Помітний вплив на кухню штату мала картопля. Існує навіть окремий сорт картоплі «айдахо», що відрізняється великим розміром і подається до столу запеченим у фользі[152].

На честь штату у різний час було названо кілька бойових кораблів: паровий сторожовий корабель часів Громадянської війни USS Idaho (1864)[en][153] та лінкори часів Першої світової війни USS Idaho (BB-24)[154] і USS Idaho (BB-42)[155].

Музика

[ред. | ред. код]

Danny says we gotta go,
Gotta go to Idaho.
But we can't go surfin',
'Cause it's 20 below…

Ramones, Danny Says[en]

Музика в штаті представлена багатьма жанрами, від фолку і кантрі до інді-року, хардкор-панку і глем-металу. В Айдахо з'явилися такі рок-гурти, як Paul Revere & the Raiders[156], Treepeople[en][157] і Built to Spill[en][158]. У штаті народилися чи виросли такі музиканти, як Ніккі Сікс, Джош Ріттер[en] і Роні Блеклі. У Айдахо налічується кілька симфонічних оркестрів: симфонічний оркестр Айдахо, симфонічний оркестр Айдахо-Фоллс, симфонічний оркестр Крр-д'Алейну, громадський оркестр штату Айдахо (заснований у 1900-х роках, він є найстарішим у штаті)[159] та інші. На території штату регулярно проводяться музичні фестивалі: національний конкурс скрипалів у Вайсері, літній музичний фестиваль у Роузберрі у середині липня, музичний фестиваль гір Сотут, міжнародний музичний та танцювальний фестиваль у Берлі тощо[160].

Адміністративно-територіальний устрій

[ред. | ред. код]

Економіка

[ред. | ред. код]
Трактор на полях Айдахо

Валовий продукт за 2010 рік становив 55,4 мільярдів доларів США. На душу населення прибуток за 2004 рік склав 35 363 долари США[161]. Станом на 2008 рік економіка штату посідала 43 місце серед інших штатів, випереджаючи економіку Мена і перебуваючи після Нью-Гемпшира[162].

Важливою складовою економіки штату є сільське господарство. За його часткою в економіці (5,5 %[163]) 2008 року штат посідав 5 місце по країні[163]. В Айдахо вирощується третина картоплі у Сполучених Штатах. Одним із популярних сортів є Russet Burbank[164]. Окрім картоплі, у штаті вирощуються три види пшениці, а також ячмінь. По сукупному ж виробництву картоплі, як і з виробництва форелі, гороху і сочевиці, штат посідає перше місце[165]. В Айдахо розвинені харчова, деревообробна, машинобудівна і хімічна промисловості, виробництво паперу, електроніки, розробка срібних і золотих родовищ. У місті Гудінґ споруджений найбільший у країні завод із виробництва сировини для виготовлення плавленого сиру, що належить ірландській компанії Glanbia[en][166]; у Сандпойнті розташований центральний офіс ретейлера одягу Coldwater Creek[en][167].На території Айдахо розташована значна частина виробничих потужностей компанії Anheuser-Busch[168][169], а також велике виробництво реактивних катерів[en].






Відносний розподіл ВВП Айдахо за галузями 2010 року[170]

   Адміністративний апарат (14.3%)
   Операції з нерухомістю, устаткуванням і нематеріальними активами (12%)
   Виробництво (10.8%)
   Охорона здоров'я та надання соціальних послуг (8%)
   Роздрібна торгівля (7.9%)
   Професійне і технічне обслуговування (7.1%)
   Фінансове посередництво і страхування (5.7%)
   Гуртова торгівля (5.4%)
   Сільське господарство, лісова промисловість, рибальство і мисливство (5%)
   Інше (23.8%)

Найбільшим сектором економіки штату є наукова і технологічна галузь. 2001 року вона займала 25 % ВВП штату. За відрізок з 1991 по 2002 рік рівень зростання цієї галузі становило 38 %. Середній рівень зарплати в цій ниві на 92 % вищий, ніж в середньому по країні[171]. Національна лабораторія Айдахо(інші мови), яка займається дослідженнями в галузі ядерної енергетики, забезпечує значний внесок в економіку східної частини штату. З кінця 1970-х Бойсі став осередком виробництва напівпровідників: у цьому місті розташована штаб-квартира компанії Micron Technology,[172] єдиного в країні виробника мікросхем динамічної пам'яті прямого доступу (англ. DRAM); у цьому місті розташовано великий підрозділ корпорації Hewlett-Packard[173], більшою частиною виробництва якого є принтери Laserjet(інші мови). У Покателло розташований завод великого виробника напівпровідників ON Semiconductor[en][174]. Корпорація Dell має головний центр обслуговування клієнтів у місті Твін-Фоллз. Крім того, у штаті розташовані офіс корпорації Oracle[175] та підрозділи аерокосмічної корпорації Alliant Techsystems[176].

Прибутковий податок варіюється від 1,6 % до 7,8 % для восьми податкових категорій[177]. Податок з продажу у штаті становить 6 %. Крім інших товарів, оподатковуються такі:

Округи і міста штату мають право встановлювати додаткову податкову ставку[178].

В Айдахо проводиться державна лотерея, з доходів якої у реченці із 1990 року на утримання освітніх округів і вищих навчальних закладів було виділено 473,8 млн доларів[179].

За даними за 2008 рік, більшість працездатного населення зайнята у сферах обслуговування, торгівлі та місцевій системі правління[180]. Нижче наведено статистику щодо чисельності робочої сили та безробіття за останні роки[181].

Леґенда:

Чисельність робочої сили
Відсоток безробітних

Енергетика

[ред. | ред. код]
Вітряні електростанції в окрузі Бонневілл

Значна частка споживаної в Айдахо електроенергії виробляється за допомогою відновлюваних джерел. Викопне паливо на території штату не видобувається. 2008 року в Айдахо було вироблено і спожито відповідно 0,2 % і 0,5 % від усієї електроенергії країни[182]. Більшість електроенергії, до 80 %, імпортується з інших штатів. Попри це, ціни на електроенергію є одними з найнижчих у країні: 2005 року штат займав передостаннє місце серед інших за ціною за одиницю електроенергії та 6-те місце з кінця за ціною за одиницю обсягу природного газу. За даними 2005 року, 48 % виробленої в штаті електроенергії було отримано за допомогою гідроелектростанцій, 42 % — спалюванням вугілля, 8 % — природного газу, по 1 % — за допомогою ядерної енергетики та відновлюваних джерел, відмінних від води[183].

Гірничодобувна промисловість

[ред. | ред. код]
Золотий самородок у кварцовій породі, здобутий в окрузі Айдах

Айдахо історично є гірничодобувним штатом. 2008 року доходи штату від продажу непаливних мінералів склали $1,07 млрд. За цим показником Айдахо посідає 24-те місце по країні з часткою 1,5 % відповідно. Станом на 2008 рік, основними видобутими непаливними породами були збагачені молібденові руди, фосфатні породи, будівельні пісок і гравій, а також срібло; їхня сукупна частка склала 85 %. Крім цього, у штаті добуваються свинець, щебінь і вапняк, виробляється портландцемент; сукупна їхня частка 2008 року склала 13 %. Понад третину доходу в галузі, 35 %, штату приносить продаж молібдену, срібла, цинку, міді, золота і кадмію. На 2008 рік Айдахо посідав друге місце в країні з видобутку цеолітів, третє місце — з видобутку фосфатів, срібла і молібдену, пемзи і пуміциту, п'яте — по перліту і восьме — по дорогоцінним і напівдорогоцінним мінералам[184].

Туризм

[ред. | ред. код]

Туристична сфера представлена великою кількістю гірськолижних курортів і рекреаційними послугами, пов'язаними з річками: рафтинґ, риболовля тощо. Є лижний курорт Сан-Веллі. Станом на 2009 рік, обіг у туристичній сфері становив понад $3 млрд, доходи — майже $500 млн, а зайнятість — 24,6 тисячі осіб[185]. Останніми роками через зниження виробництва лісоматеріалів і мінливі ціни на сільськогосподарську продукцію в економіці північного Айдахо дедалі більшу роль починає відігравати туристична складова[186].

Збройні сили

[ред. | ред. код]
A-10 Тандерболт 190-го авіаційного полку[en] над горами Сотут в Айдахо

Збройні сили, розквартовані в Айдахо, є частиною Національної гвардії США. Вони поділяються на Національну гвардію ВПС Айдахо та Національну гвардію Сухопутних військ Айдахо. Гвардія ВПС представлена 124-м авіаційним полком[en]. У полк входять 190-та винищувальна[en], 189-та транспортна[en] та 266-та ескадрилья дальньої підтримки. Чисельність особового складу гвардії ВПС становить 3000 чоловік. Штаб-квартирою гвардії є авіабаза Ґовен-Філд[en] біля Бойсі. Гвардію Сухопутних військ Айдахо було засновано ще 1873 року. Нині її представляють 116-та кавалерійська бригада[en], 183-й авіаційний батальйон, 204-й полк, 101-ша група захисту від зброї масового ураження, 938-й інженерний підрозділ та 25-й військовий оркестр[en]. Штаб-квартира гвардії Сухопутних військ розташована у Бойсі. Гвардію штату очолює генерал-майор Гері Сейлер (англ. Gary Sayler). Витрати на підтримку військової інфраструктури 2009 року склали 60,2 млн доларів[187].

Офіційна символіка

[ред. | ред. код]

Далі перелічені офіційні символи штату[188]:

  • Девіз: Esto perpetua («Буде завжди»);
  • Пісня: Here We Have Idaho;
  • Танець: Сквер-данс;
  • Птах: Гірська синиця;
  • Кінь: Аппалуза;
  • Хижак: Сапсан;
  • Риба: Лосось Кларка;
  • Комаха: Данаїда монарх;
  • Ягода: Чорниця;
  • Овоч: Картопля;
  • Дерево: Західна біла сосна;
  • Квітка: Жасмин Льюїса (Philadelphus lewisii);
  • Викопне: Кінь гагерменський (Equus simplicidens);
  • Самоцвіт: Айдаський зоряний гранат.

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б QuickFacts Idaho; UNITED STATES. 2018 Population Estimates. United States Census Bureau, Population Division. 10 березня 2019. Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 10 березня 2019.
  2. ↑ (англ.) Mary Meghan Ryan. State Profiles: The Population and Economy of Each U.S. State. — Bernan Press, 2009. — P. 109. — ISBN 1598883682.
  3. ↑ Poll: Idaho Second Most Republican State in Nation (англ.). Boise Weekly[en]. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 23 травня 2012. [Архівовано 2013-07-29 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Who is the reddest of them all? (англ.). The Economist. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 23 травня 2012.
  5. ↑ About Governor Brad Little (англ.). idaho.gov. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
  6. ↑ а б в John E. Rees. Idaho — its meaning, origin and application. — Portland : The Ivy Press, 1917. — 16 p. — ISBN 1113409312.
  7. ↑ Fun Facts and Trivia — Historic Idaho Springs (англ.). Historical Society of Idaho Springs. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 17 жовтня 2010.
  8. ↑ Richard W. Etulain, Bert W. Marley. Origins of the Name 'Idaho' // The Idaho heritage: a collection of historical essays. — Idaho State University Press, 1974. — 230 p.
  9. ↑ Erl H. Ellis. That Word «Idaho». — Denver : Western Folklore, 1951. — № 4.
  10. ↑ Online Etymology Dictionary (англ.). Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 17 жовтня 2010.
  11. ↑ Idaho's Name (англ.). Official Idaho Vacation and Travel Planning Guide. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 17 жовтня 2010.
  12. ↑ Idaho County (англ.). Idaho.gov. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 17 жовтня 2010. [Архівовано 2011-11-03 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Idaho becomes 43rd state (англ.). history.com. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 10 червня 2012.
  14. ↑ Lemhi Pass—Lewis and Clark Expedition [Архівовано 2012-01-30 у Wayback Machine.] (англ.). A National Register of Historic Places Travel Itinerary.
  15. ↑ Treaty between Her Majesty and the United States of America, for the Settlement of the Oregon Boundary (англ.) / Université de Montréal.
  16. ↑ а б Idaho Political Periods [Архівовано 2012-05-15 у Wayback Machine.] (англ.). Idaho State Historical Society.
  17. ↑ Kris Kobach. [Архівовано 2012-06-16 у Wayback Machine.]WOMAN SUFFRAGE AND THE NINETEENTH AMENDMENT [Архівовано 2012-06-16 у Wayback Machine.] (англ.). UMKC School of Law.
  18. ↑ Wicked Waters Explores Demon Liquor in Idaho [Архівовано 2012-06-14 у Wayback Machine.] (англ.). Boise Weekly.
  19. ↑ Idaho State Governors  [Архівовано 2010-02-06 у Wayback Machine.](англ.). Genealogy Trails.
  20. ↑ Asian American Comparative Collection: The Kooskia Internment Camp Project [Архівовано 29 квітня 2014 у Wayback Machine.] (англ.). University of Idaho.
  21. ↑ A Brief History of Japanese American Relocation During World War II  [Архівовано 2012-11-07 у Wayback Machine.](англ.). nps.gov.
  22. ↑ Idaho — Economy [Архівовано 28 квітня 2014 у Wayback Machine.] (англ.). city-data.com.
  23. ↑ а б Table 347. Land and Water Area of States and Other Entities: 2000 // Statistical Abstract of the United States: The National Data Book / Census Bureau. — Government Printing Office, 2005. — P. 221. — ISBN 0160739780.
  24. ↑ United States Summary: 2000, Population and Housing Unit Counts (PDF) (англ.). U.S. Census Bureau. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2011. Процитовано 4 листопада 2010. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=yesprod/cen2000/phc3-us-pt1.pdf (довідка)
  25. ↑ а б в Idaho Profile (PDF) (англ.). Idaho Secretary of State. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2012. Процитовано 4 листопада 2010.
  26. ↑ а б Spatial databases for the geology of the Northern Rocky Mountains — Idaho, Montana, and Washington (PDF) (англ.). U.S. Geological Survey. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2011. Процитовано 4 листопада 2010.
  27. ↑ Washington State, USA (англ.). Vancouverisland.com. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 4 листопада 2010. [Архівовано 2011-12-22 у Wayback Machine.]
  28. ↑ а б в Climate of Idaho (англ.). Western Regional Climate Center. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 4 листопада 2010. [Архівовано 2011-09-09 у Wayback Machine.]
  29. ↑ GNIS Detail — Bitterroot Range (англ.). U.S. Geological Survey. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 25 жовтня 2010.
  30. ↑ Snake River Plain, Idaho (англ.). Earth Observatory, NASA. Архів оригіналу за 24 липня 2010. Процитовано 25 жовтня 2010.
  31. ↑ Snake River (англ.). U.S. Geological Survey. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 25 жовтня 2010.
  32. ↑ The NGS Data Sheet (англ.). National Geodetic Survey. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 25 жовтня 2010.
  33. ↑ State Fast Facts: Idaho#Geography (англ.). CBS news. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 25 жовтня 2010.
  34. ↑ Idaho Geology (англ.). Geology.com. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 25 жовтня 2010.
  35. ↑ Donna Henderson, Aberdeen Research, Christopher J. Williams, Jeffrey S. Miller. Forecasting Late Blight in Potato Crops of Southern Idaho Using Logistic Regression Analysis // Plant Disease. — The American Phytopathological Society, August 2007. — Vol. 91, no. 8. — P. 951—956.
  36. ↑ Idaho — Climate (англ.). Advameg, Inc. Архів оригіналу за 7 жовтня 2010. Процитовано 4 листопада 2010.
  37. ↑ Climate (англ.). Idaho Department of Commerce. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 4 листопада 2010.
  38. ↑ General Climate (англ.). Idaho Museum of Natural History. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 4 листопада 2010.
  39. ↑ Idaho Landscapes & Gardens — TREES, SHRUBS, & VINES (англ.). University of Idaho Extension. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 16 листопада 2011.
  40. ↑ Idaho Soils (англ.). Idaho Museum of Natural History. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 16 листопада 2011.
  41. ↑ Idaho State Soil — Threebear (англ.). NRCS. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 16 листопада 2011.
  42. ↑ Trees of The Idaho Forest (англ.). Idaho Forest Products Commission. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010. [Архівовано 2011-08-26 у Wayback Machine.]
  43. ↑ PLANTS Profile for Tsuga heterophylla (western hemlock) (англ.). USDA PLANTS. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  44. ↑ PLANTS Profile for Thuja plicata (western redcedar) (англ.). USDA PLANTS. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  45. ↑ PLANTS Profile for Populus balsamifera ssp. trichocarpa (black cottonwood) (англ.). USDA PLANTS. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  46. ↑ PLANTS Profile for Pinus ponderosa (ponderosa pine) (англ.). USDA PLANTS. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  47. ↑ PLANTS Profile for Pseudotsuga menziesii (Douglas-fir) (англ.). USDA PLANTS. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  48. ↑ А. Д. Букштынов, Б. И. Грошев, Г. В. Крылов. Леса (Природа мира). — М. : Мысль, 1981.
  49. ↑ PLANTS Profile for Pinus albicaulis (whitebark pine) (англ.). USDA PLANTS. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  50. ↑ PLANTS Profile for Tsuga mertensiana (mountain hemlock) (англ.). USDA PLANTS. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  51. ↑ PLANTS Profile for Abies lasiocarpa (subalpine fir) (англ.). USDA PLANTS. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  52. ↑ PLANTS Profile for Picea engelmannii (Engelmann spruce) (англ.). USDA PLANTS. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  53. ↑ PLANTS Profile for Larix occidentalis (western larch) (англ.). USDA PLANTS. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  54. ↑ PLANTS Profile for Pinus contorta (lodgepole pine) (англ.). USDA PLANTS. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  55. ↑ PLANTS Profile for Abies grandis (grand fir) (англ.). USDA PLANTS. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  56. ↑ Trees of Idaho (PDF) (англ.). Idaho Forest Products Commission. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010. [Архівовано 2010-09-24 у Wayback Machine.]
  57. ↑ US in the WORLD: Idaho & Bolivia (PDF) (англ.). Population Reference Bureau. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010. [Архівовано 2010-12-20 у Wayback Machine.]
  58. ↑ University of Idaho Water Quality Update Vol 1 No 4 (англ.). College of Agricultural and Life Sciences, University of Idaho. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  59. ↑ Western States Data Public Land Acreage (англ.). U.S. Census Bureau. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  60. ↑ Barbara Ertter, Bob Moseley. Floristic Regions Of Idaho // Journal of the Idaho Academy of Science. — 1992. — Vol. 28, no. 2.
  61. ↑ Флористические царства (области) // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  62. ↑ Alvin A. Gajadhar, Stacy V. Tessaro, William D. G. Yates. Diagnosis of Elaphostrongylus cervi infection in New Zealand red deer (Corvus elaphus) quarantined in Canada, and experimental determination of a new extended prepatent period // Can Vet J. — 1994. — Vol. 35. — P. 433—437.
  63. ↑ American Elk (PDF) (англ.). Natural Resources Conservation Service. Процитовано 7 листопада 2010. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=dead (довідка)
  64. ↑ R. Lee Lyman. New Record of Moose (Alces alces) in Southeastern Washington State (англ.). Northwest Scientific Association. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  65. ↑ Donald Streubel. White-tailed Deer (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  66. ↑ Odocoileus hemionus (англ.). US Forest Service. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  67. ↑ Antilocapra americana (англ.). US Forest Service. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  68. ↑ Ovis canadensis (англ.). US Forest Service. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  69. ↑ Donald Streubel. Mountain Goat (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  70. ↑ Ursus americanus (англ.). US Forest Service. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  71. ↑ Puma concolor (англ.). US Forest Service. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  72. ↑ American Beaver (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  73. ↑ Coyote (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  74. ↑ Red fox (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  75. ↑ Muskrat (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  76. ↑ Long-tailed Weasel (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  77. ↑ Hadley B. Roberts. STATUS OF THE PYGMY RABBIT (BRACHYLAGUS IDAHOENSIS) IN IDAHO (PDF) (англ.). IDAHO BUREAU OF LAND MANAGEMENT. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010. [Архівовано 2022-03-02 у Wayback Machine.]
  78. ↑ Northern River Otter (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  79. ↑ American Badger (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  80. ↑ Northern Pocket Gopher (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  81. ↑ Mink (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  82. ↑ Common Raccoon (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010. [Архівовано 2012-03-07 у Wayback Machine.]
  83. ↑ American Marten (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  84. ↑ Idaho Ground Squirrel (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  85. ↑ Pacific Flyway Council (англ.). Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  86. ↑ Migration of Birds (англ.). Northern Prairie Wildlife Research Center. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  87. ↑ Mallard Species Account (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  88. ↑ а б Canada goose Species Account (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  89. ↑ Great blue heron Info (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  90. ↑ American white pelican Info (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  91. ↑ American coot Info (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  92. ↑ Long-billed curlew Species Account (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  93. ↑ Ruffed grouse Species Account (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  94. ↑ Sage grouse Species Account (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  95. ↑ Blue grouse Species Account (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  96. ↑ Spruce grouse Species Account (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  97. ↑ Ring-necked pheasant Species Account (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  98. ↑ Gray partridge Species Account (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  99. ↑ Bald eagle Species Account (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  100. ↑ Golden eagle Info (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  101. ↑ Merlin Species Account (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  102. ↑ Peregrine falcon Info (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  103. ↑ Common barn-owl Info (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  104. ↑ Burrowing owl Info (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  105. ↑ Clearwater River Drainage (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  106. ↑ Idaho Game Fisheries (англ.). Idaho State University. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  107. ↑ Fishes of Idaho (англ.). American Fisheries Society. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  108. ↑ а б в Idaho's amphibians & reptiles (PDF). Nongame Wildlife Leaflet #7 (англ.). Idaho Fish and Game. Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2014. Процитовано 7 листопада 2010.
  109. ↑ Bufo boreas (англ.). Idaho Museum of Natural History. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  110. ↑ Dicamptodon aterrimus (англ.). US Forest Service. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  111. ↑ Plethodontidae idahoensis (англ.). Idaho Museum of Natural History. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2010.
  112. ↑ Clark, William H. & Paul E. Blom. Annotated Checklist of the Ants on the Idaho National Laboratory (Hymenoptera: Formicidae) // Sociobiology. — 2007. — Vol. 49, no. 2. — P. 1—117.
  113. ↑ Idaho Bat Conservation Plan (англ.). Idaho Department of Fish and Game. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 8 листопада 2010.
  114. ↑ Threatened & Endangered Species (англ.). Idaho.gov. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 20 травня 2012. [Архівовано 2011-07-18 у Wayback Machine.]
  115. ↑ Idaho Parks (англ.). Idaho RV Parks & Recreation. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 3 червня 2012.
  116. ↑ USDA Forest Service — Recreation, Heritage and Wilderness (англ.). USDA Forest Service. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 3 червня 2012.
  117. ↑ Idaho Parks, ID National Wildlife Refuges (англ.). GORP.com. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 3 червня 2012. [Архівовано 2012-06-18 у Wayback Machine.]
  118. ↑ Refuge List by State: Idaho (англ.). U.S. Fish and Wildlife Service. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 3 червня 2012.
  119. ↑ Yellowstone National Park (англ.). UNESCO. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 5 червня 2012.
  120. ↑ Yellowstone National Park Location (англ.). Yellowstone Media. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 5 червня 2012.
  121. ↑ Heyburn State Park (англ.). Idaho Department of Parks and Recreation. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 7 серпня 2011. [Архівовано 2011-09-06 у Wayback Machine.]
  122. ↑ Western Ecology Division (англ.). U.S. Environmental Protection Policy. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 8 листопада 2011.
  123. ↑ Managing Fire on Lands Protected by the State of Idaho (PDF) (англ.). Idaho Department of Lands. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2012. Процитовано 8 листопада 2011. [Архівовано 2012-03-22 у Wayback Machine.]
  124. ↑ Landfills in Idaho (англ.). idaho.gov. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 9 листопада 2011. [Архівовано 2012-01-20 у Wayback Machine.]
  125. ↑ U.S. Environmental Protection Agency List of Municipal Solid Waste Landfills (PDF) (англ.). epa.gov. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2012. Процитовано 9 листопада 2011.
  126. ↑ States with Littering Penalties (англ.). National Conference of State Legislatures. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 9 листопада 2011. [Архівовано 2010-10-11 у Wayback Machine.]
  127. ↑ Ground Water Quality Issues in Idaho (PDF) (англ.). Idaho Department of Environmental Quality. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2012. Процитовано 9 листопада 2011. [Архівовано 2014-09-02 у Wayback Machine.]
  128. ↑ Landslides (англ.). Idaho Geological Survey. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 9 листопада 2011. [Архівовано 2012-05-14 у Wayback Machine.]
  129. ↑ Air Quality in the Rocky Mountain Region (PDF) (англ.). U.S. Department of the Interior. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2012. Процитовано 9 листопада 2011.
  130. ↑ а б Air Quality in the Pacific Northweast Region: Final Report (PDF) (англ.). U.S. Department of the Interior. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2012. Процитовано 9 листопада 2011. [Архівовано 2011-10-22 у Wayback Machine.]
  131. ↑ STATUS OF AIR QUALITY AND EFFECTS OF ATMOSPHERIC POLLUTANTS ON ECOSYSTEMS IN THE PACIFIC NORTHWEST REGION OF THE NATIONAL PARK SERVICE (PDF) (англ.). National Park Service. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2012. Процитовано 9 листопада 2011.
  132. ↑ Benefits and Costs of the Clean Air Act (англ.). EPA. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 9 листопада 2011.
  133. ↑ Suffering Effects of 50's A-Bomb Tests (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 20 травня 2012.
  134. ↑ Robert S. Lawrence, William J. Schull, John B. Little, Don E. Detmer, Thomas D. Pollard et al. EXPOSURE OF THE AMERICAN PEOPLE TO IODINE-131 FROM NEVADA NUCLEAR-BOMB TESTS, Review of the National Cancer Institute Report and Public Health Implications. — Вашинґтон : NATIONAL ACADEMY PRESS, 1999.
  135. ↑ Partnerships (англ.). NRCS. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 16 листопада 2011.
  136. ↑ Idaho Ranks Fourth in Fastest Growing States in 2010 Census (англ.). Idaho Department of Labor News. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 17 квітня 2011.
  137. ↑ Vital Statistics Annual Report (PDF) (англ.). Idaho Department of Health and Welfare. Архів оригіналу (PDF) за 1 травня 2012. Процитовано 23 травня 2012. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=timeout (довідка) [Архівовано 2012-05-01 у Wayback Machine.]
  138. ↑ а б в Idaho QuickFacts (англ.). U.S. Census Bureau. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 23 травня 2012. [Архівовано 2012-06-11 у Wayback Machine.]
  139. ↑ Marriage & Divorce Annual Report (PDF) (англ.). Idaho Department of Health and Welfare. Архів оригіналу (PDF) за 1 травня 2012. Процитовано 23 травня 2012. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=timeout (довідка) [Архівовано 2012-05-01 у Wayback Machine.]
  140. ↑ Ancestry: 2000 (PDF) (англ.). U.S. Census Bureau. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2012. Процитовано 24 жовтня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=yesprod/2004pubs/c2kbr-35.pdf (довідка)
  141. ↑ Boise Metro Area (PDF) (англ.). idaho.gov. Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2012. Процитовано 23 травня 2012. [Архівовано 2012-05-07 у Wayback Machine.]
  142. ↑ Surveyors to mark population center of state (англ.). The Spokesman-Review[en]. Процитовано 23 травня 2012.
  143. ↑ The indians of Idaho (PDF) (англ.). IDAHO STATE HISTORICAL SOCIETY. Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2012. Процитовано 3 червня 2012. [Архівовано 2012-05-06 у Wayback Machine.]
  144. ↑ Abelardo Rodríguez. Indian Tribes in Idaho: Opportunities and Challenges In the Times of Self-Determination (PDF) (англ.). College of Agricultural and Life Sciences — University of Idaho Degree Programs. Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2012. Процитовано 3 червня 2012.
  145. ↑ Idaho — Religions (англ.). Advameg, Inc. Архів оригіналу за 28 квітня 2014. Процитовано 7 серпня 2011.
  146. ↑ U.S. Religious Landscape Survey. Religious Affiliation: Diverse and Dynamic. February 2008 (PDF) (англ.). The Pew Forum On Religious & Public Life. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2011. Процитовано 7 серпня 2011.
  147. ↑ Census 2010: Idaho › Cities (англ.). The Spokesman-Review. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 23 травня 2012.
  148. ↑ Idaho’s Chinese Pioneers (PDF) (англ.). Idaho State Historical Society. Архів оригіналу (PDF) за 27 серпня 2009. Процитовано 4 вересня 2011. [Архівовано 2009-08-27 у Wayback Machine.]
  149. ↑ Resident Population and Apportionment of the U.S. House of Representatives (PDF) (англ.). Бюро переписи населения США. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2012. Процитовано 4 вересня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=yesdmd/www/resapport/states/idaho.pdf (довідка)
  150. ↑ Movie Theaters in Idaho (англ.). IMDb. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 3 вересня 2011.
  151. ↑ Idaho Museums (англ.). Idaho Association of Museums. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 3 вересня 2011. [Архівовано 2012-02-05 у Wayback Machine.]
  152. ↑ Чернов Г. В. Americana (En-Ru) (к версии ABBYY Lingvo x3) = Англо-русский лингвострановедческий словарь «Американа»-II» / Васянин М. В., Гришина О. Н., Зубанова И. В., Натаров А. Н., Санникова Е. Б., Тарханова О. А., Чернов С. Г. — 2005.
  153. ↑ USN Ships—USS IDAHO (1866—1874) (англ.). DON. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 4 червня 2012.
  154. ↑ USN Ships—USS Idaho (Battleship # 24) (англ.). DON. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 4 червня 2012.
  155. ↑ USN Ships—USS Idaho (BB-42) (англ.). DON. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 4 червня 2012.
  156. ↑ Paul Revere & The Raiders (англ.). CBS Interactive Inc. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 6 листопада 2011.
  157. ↑ Treepeople (англ.). TrouserPress.com. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 6 листопада 2011.
  158. ↑ Built To Spill (англ.). Rolling Stone. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 6 листопада 2011. [Архівовано 2012-01-20 у Wayback Machine.]
  159. ↑ History (англ.). Idaho State-Civic Symphony. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 10 листопада 2011. [Архівовано 2012-02-20 у Wayback Machine.]
  160. ↑ Music Festivals in Idaho (англ.). USA Today. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 10 листопада 2011. [Архівовано 2012-02-04 у Wayback Machine.]
  161. ↑ Idaho Gross State Product Rebounds in 2010 (англ.). Idaho Department of Labor. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 21 червня 2011.
  162. ↑ Idaho GDP size and rank (англ.). EconPost. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 23 червня 2011. [Архівовано 2011-05-19 у Wayback Machine.]
  163. ↑ а б Agriculture sector top states by percentage of state economy (англ.). EconPost. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 30 травня 2012. [Архівовано 2012-01-30 у Wayback Machine.]
  164. ↑ Varieties — Russet Burbank (Solanum tuberosum) (англ.). Potato Association of America. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 21 липня 2011. [Архівовано 2011-12-05 у Wayback Machine.]
  165. ↑ Facts About Idaho (англ.). Idaho Department of Commerce. Архів оригіналу за 3 вересня 2011. Процитовано 18 серпня 2011.
  166. ↑ Interim Results 2004 (PDF) (англ.). Glanbia.com. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2011. Процитовано 21 червня 2011.
  167. ↑ Women's Apparel & Fashion Accessories (англ.). Coldwater Creek. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 22 червня 2011. [Архівовано 2014-07-16 у Wayback Machine.]
  168. ↑ Agricultural Operations (англ.). Anheuser-Busch.com. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 21 червня 2011.
  169. ↑ IDAHO ECONOMIC INPACT (англ.). Anheuser-Busch.com. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 21 червня 2011.
  170. ↑ IDAHO GROSS STATE PRODUCT BY INDUSTRY (PDF) (англ.). idaho.gov. Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2012. Процитовано 4 червня 2012. [Архівовано 2012-05-01 у Wayback Machine.]
  171. ↑ The Power of Idaho (англ.). Idaho Economic Development Association. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 22 червня 2011. [Архівовано 2010-10-27 у Wayback Machine.]
  172. ↑ Micron Technology, Inc (англ.). Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 22 червня 2011. [Архівовано 2011-08-26 у Wayback Machine.]
  173. ↑ HP Press Release: HP Opens Sales Center in Boise, Idaho, for Online Store (англ.). Hewlett-Packard Development Company, L.P. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 22 червня 2011.
  174. ↑ ON Semiconductor: Pocatello, USA (англ.). ON Semiconductor. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 22 червня 2011.
  175. ↑ United States Contacts (англ.). Oracle. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 22 червня 2011.
  176. ↑ Ammunition Systems Group (англ.). Alliant Techsystems Inc. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 21 червня 2011.
  177. ↑ Idaho State Income Tax Rates (англ.). Salary.com. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 22 червня 2011.
  178. ↑ Idaho Sales Tax Rate and Exemptions 2010/2011 (англ.). tax-rates.org. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 22 червня 2011. [Архівовано 2011-08-28 у Wayback Machine.]
  179. ↑ Where the Money Goes (англ.). Idaho Lottery. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 22 червня 2011. [Архівовано 2011-09-24 у Wayback Machine.]
  180. ↑ IDAHO ECONOMIC FORECAST, ANNUAL DETAIL, FEBRUARY 2009 (PDF) (англ.). idaho.gov. Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2012. Процитовано 30 травня 2012. [Архівовано 2012-05-07 у Wayback Machine.]
  181. ↑ Economy (PDF) (англ.). Idaho.gov. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2012. Процитовано 10 листопада 2011.
  182. ↑ Idaho Energy Fact Sheet (англ.). U.S. Energy Information Administration. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 28 червня 2011.
  183. ↑ 2007 Idaho Energy Plan (PDF) (англ.). Idaho Legislative Council Interim Committee on Energy, Environment and Technology. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2011. Процитовано 28 червня 2011. [Архівовано 2012-01-30 у Wayback Machine.]
  184. ↑ 2008 Minerals Yearbook, Idaho [Advance Release] (PDF) (англ.). USGS. Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2012. Процитовано 7 листопада 2011.
  185. ↑ Travel Powers Idaho (англ.). U.S. Travel Association. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 24 червня 2011. [Архівовано 2011-08-12 у Wayback Machine.]
  186. ↑ Big Oil's Next Victims (англ.). fightinggoliath.org. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 10 листопада 2011.
  187. ↑ Idaho Military Division (PDF) (англ.). State of Idaho: Legislative Services Office. Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2012. Процитовано 16 квітня 2012. [Архівовано 2012-05-01 у Wayback Machine.]
  188. ↑ Idaho's state symbols are an official part of Idaho Code [Архівовано 2012-03-17 у Wayback Machine.] (англ.). Idaho State Historical Society.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Айдахо


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Айдахо&oldid=44061788