Перейти до вмісту

Айзенман Берта Юхимівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Берта Юхимівна Айзенман
Народилася25 травня 1903(1903-05-25)
Полтава, Російська імперія
Померла5 вересня 1997(1997-09-05) (94 роки)
Київ, Україна
Alma materХарківський ветеринарний інститут
Галузьмікробіологія
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор біологічних наук

Берта Юхимівна Айзенман (нар. 25 травня 1903, Полтава — пом. 5 вересня 1997, Київ) — український радянський мікробіолог. Доктор біологічних наук з 1955 року, професор з 1965 року[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 12 (25) травня 1903(19030525) року у місті Полтаві (тепер Україна). 1925 року закінчила Харківський ветеринарний інститут. Працювала у ветеринарно-бактеріологічних закладах України:

  • у 19271929 роках — завідувач відділу Полтавського державного вакцинного інституту;
  • у 19291931 роках — завідувач відділу Полтавського ветеринарно-бактеріологного інституту;
  • у 19311934 роках — завідувач лабораторії філії Українського інституту експериментальної ветеринарії (Полтава);
  • у 19341935 роках — завідувач відділу Київської філії Українського інституту експериментальної ветеринарії;[1].

Померла в Києві 5 вересня 1997 року[1].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Уперше в Україні виявила причину масової пошесті поросят, виділила та ідентифікувала вірус інфекційного бульбарного паралічу (вірус Авескі), вивчила його властивості. У 19371938 роках брала участь у роботі бригади АН УРСР, що з'ясовувала причини невідомого захворювання, яке викликало масову загибель коней, і розробляла заходи боротьби з ним. Розкриття природи цього захворювання під назвою «стахіботріотоксикоз» стало основою для створення нового напряму в мікробіології — вчення про мікотоксикози.

Досліджувала мінливості ентеропатогенних бактерій, вплив антибіотиків на їх метаболізм, хіміо- та антибіотикотерапію експериментальних інфекцій (черевний, висипний тиф та інші). 1946 року разом з академіком В. Дроботьком та іншими проводила дослідження антибіотиків з вищих рослин. 1960 року стала ініціатором виробництва антибіотиків з бактерій. Деякі з одержаних антибіотиків увійшли в практику і випускаються медичною промисловістю[1].

Праці:

  • Иманин — новый растительный антибиотик. Київ, 1954 (співавтори: В. Г. Дроботько, П. І. Кисель, М. О. Швайгер, С. І. Зелепуха);
  • Деякі особливості біології черевнотифозної палички. Київ, 1959;
  • Антимикробные вещества высших растений. Київ, 1959 (співавтори: В. Г. Дроботько, М. О. Швайгер);
  • Антибиотические свойства бактерий. Київ, 1973;
  • Антимикробные препараты из зверобоя. Київ, 1976 (співавтор Н. А. Дербенцева);
  • Фитонциды и антибиотики высших растений. Київ, 1984 (співавтори: В. В. Смирнов, А. С. Бондаренко).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 23 березня 2020.