Перейти до вмісту

Айріс Апфель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Айріс Апфель
англ. Iris Apfel Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніангл. Iris Barrel Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася29 серпня 1921(1921-08-29)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Квінз, Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла1 березня 2024(2024-03-01)[1] (102 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Палм-Біч, Флорида, США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБет Девід[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдизайнерка інтер'єрів, підприємниця, модель, дизайнерка, підприємиця, модельєрка Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьдизайн інтер'єру, модний дизайн[3], дизайн[3] і підприємництво[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Вісконсину в Медісоні, Інститут образотворчих мистецтв Нью-Йоркського університетуd і Putney High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 3846278 Редагувати інформацію у Вікіданих

Айріс Апфель (англ. Iris Apfel, [ˈæpfɛl][6], до шлюбу Баррел; 29 серпня 1921(1921серпня29), Нью-Йорк, США – 1 березня 2024, Палм-Біч, Флорида, США) — американська підприємиця, дизайнерка інтер'єрів, модельєрка, знана своїм екстравагантним стилем, відвертою індивідуальністю та великими окулярами. У 1950—1992 роках разом з чоловіком займалася текстилем, зокрема уклала контракт з Білим домом, який охоплював дев'ять президентів. Відійшовши від справ, отримала визнання за показ 2005 року в Інституті костюма в Музеї мистецтва Метрополітен своєї колекції біжутерії та одягу. Стала іконою моди, була в центрі уваги документального фільму Альберта Мейслза «Айріс» 2014 року, 2019 року підписала контракт з IMG як модель у віці 97 років. 102-річна довгожителька.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народилася 29 серпня 1921 року в єврейській родині в Асторії, штат Квінз, Нью-Йорк[7]. Була єдиною дитиною Семюеля Баррела (1897—1967), чия сім'я володіла скляним і дзеркальним бізнесом, і його дружини російського походження Саді «Сід» Баррел (до шлюбу Асофскі, 1898—1998), власниці модного бутика[8][9]. Її дідусь Морріс Барель (при народженні Маєр Баррел) емігрував із Кам'янки-Бузької, Галичина (нині Україна)[10].

Хоча її виховували на фермі, вона часто їздила на метро в місто, щоб дослідити Мангеттен, де закохалася в Грінвіч-Вілледж[11]. У дитинстві відвідувала там антикварні магазини, започаткувавши свою надзвичайну колекцію коштовностей з усього світу[12]. Під час Великої депресії вміння сім'ї шити, драпірувати, клеїти, малювати та хист до дизайну і стилю дуже допомагали[13].

Айріс вивчала історію мистецтва в Нью-Йоркському університеті та навчалася в художній школі в Університеті Вісконсину[14].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У молодості Айріс Баррел працювала копірайтеркою для «Women's Wear Daily», заробляючи 15 доларів на тиждень, і на дизайнерку інтер'єрів Елінор Джонсон[7], прикрашаючи квартири для перепродажу[11]. Якийсь час працювала асистенткою ілюстратора Роберта Гудмана[8][15].

22 лютого 1948 року Айріс Баррел одружилася з Карлом Апфелем. 1950 року вони заснували текстильну фірму Old World Weavers і керували нею до виходу на пенсію 1992 року. Апфелі спеціалізувалися на відтворенні тканин XVII, XVIII та XIX століть і двічі на рік їздили до Європи у пошуках текстилю, якого не могли знайти в США[16]. Виставковий зал компанії в Нью-Йорку розташовувався на 57-й вулиці на Мангеттені[16].

За свою кар'єру Айріс Апфель брала участь у різноманітних проєктах реставрації дизайнів, зокрема робота в Білому домі для дев'яти президентів: Гаррі Трумена, Дуайта Ейзенхауера, Джона Кеннеді, Ліндона Джонсона, Річарда Ніксона, Джеральда Форда, Джиммі Картера, Рональда Рейгана і Біллі Клінтона[16]. На її думку, контракт з Білим домом — один з найпростіших серед клієнтів Old World Weavers, оскільки це було лише відтворення того, що було раніше[11]. Єдиним винятком стала Жаклін Кеннеді. Апфель пригадує: «Вона найняла дуже знаного паризького дизайнера, щоб надати лиску будинку і зробити його справді французьким, і група дизайнерів розгнівалася. Нам довелося викинути все та почати спочатку. Але мені сподобалася місис Ніксон. Вона була чарівною»[11].

Завдяки бізнесу подружжя подорожувало світом. Апфель купувала незахідний одяг місцевих майстрів й одягала його на світські вечірки клієнтів[17].

2011 року Айріс Апфель стала гостьовою професором Техаського університету в Остіні на відділі текстилю та одягу[18][19].

2016 року знялася в телевізійній рекламі французького автомобіля DS3[20] і була обличчям австралійського бренду Blue Illusion[21]. У березні 2016 року оголосила про співпрацю з технологічним стартапом WiseWear[22] над майбутньою лінійкою розумних прикрас[23]. 2018 року HarperCollins опублікував її біографію «Айріс Апфель: Випадкова ікона»[24].

2019 року підписала модельний контракт зі світовим агентством IMG[24]. Томмі Хілфігер заохочував її підписати офіційне представництво[25].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Апфелі не мали дітей, частково через велику кількість ділових подорожей; Айріс не хотіла, щоб її дітей виховувала няня[11].

Улюблений аромат пари — Yatagan від Caron[26].

1 серпня 2015 року чоловік, з яким вона була одружена 67 років, помер у 100-річному віці.[27]. 29 серпня 2021 року Айріс Апфель відсвяткувала своє 100-річчя[28].

Смерть

[ред. | ред. код]

Айріс Апфель померла у своєму будинку в Палм-Біч, Флорида, 1 березня 2024 року у 102 роки[29][30][31]. Похована на цвинтарі Бет-Девід[32].

Музейні ретроспективи

[ред. | ред. код]

13 вересня 2005 року в Інституті костюма Музею мистецтв Метрополітен в Нью-Йорку відбулася прем'єра виставки її стилю «Rara Avis [Rare Bird]: The Irreverent Iris Apfel». Це перша виставка музею одягу та аксесуарів, присвячена живій людині, яка не була дизайнером[24]. Успіх виставки, куратором якої був Стефан Гоуї-Таунер[33] спонукав до пересувної версії в Музеї мистецтв Нортона у Вест-Палм-Біч, штат Флорида[34], в Музеї мистецтв округу Нассау в Рослін-Гарбор, Нью-Йорк, а пізніше в Музеї Пібоді Ессекс в Сейлемі, Массачусетс[35].

Музей історії трибу та моди в Бойнтон-Біч, штат Флорида, планує розмістити колекцію одягу, аксесуарів і меблів Апфель[36].

Документальні фільми

[ред. | ред. код]

Альберт Мейслз зняв документальний біографічний фільм «Айріс»[37][38][39][40], прем'єра якого відбулася на Нью-Йоркському кінофестивалі у жовтні 2014 року. Magnolia Pictures придбала стрічку для прокату в кінотеатрах США 2015 року[41]. У вересні 2014 року дала інтерв'ю у «Advanced Style Film: Featurette»[42].

Айріс Апфель була представлена у документальному фільмі 2017 року «Якщо ти ще живий, поснідай»[43][44].

Фільми

[ред. | ред. код]

На основі Айріс Апфель створили Едну Мод, персонажку анімаційного фільму «Суперсімейка» та його продовженні «Суперсімейка 2». Іншими натхненницями були художниця по костюмах Едіт Гед, головна редакторка журналу «Вог» Анна Вінтур й акторка Лінда Гант[45].

Лялька Барбі

[ред. | ред. код]

2018 року компанія Mattel створила ляльку Барбі за образом Айріс Апфель, і вона стала найстаршою людиною, яку втілили в Барбі[46]. Крім того, вона отримала найвищу нагороду від бренду[47]. Барбі, випущена разом із книгою Апфель, не продавалася, але компанія Mattel також виготовила дві ляльки Барбі «Стилізовано під Айріс Апфель» для продажу[16].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

2013 року Апфель увійшла до списку «Ґардіан» п'ятдесяти «Найкраще одягнених за 50»[48].

Нагороджена спеціальною нагородою року «Жінки разом» на 12-му щорічному гала-концерті «Жінки разом», який відбувся в Залі Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку 7 червня 2016 року[49][50].

У листопаді 2016 року нагороджена премією до Дня жіночого підприємництва за її роботу в галузі моди в ООН у Нью-Йорку[51].

2017 року лауреатка «Вісім із вісімдесяти гала-концертів Нового єврейського дому»[52][53].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г https://www.nytimes.com/2024/03/01/fashion/iris-apfel-dead.html
  2. ↑ Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ CONOR.Sl
  6. ↑ YouTube Video [недоступне посилання з 01.03.2024]
  7. ↑ а б McFadden, Robert D. (2 березня 2024). Iris Apfel, Eye-Catcher With a Kaleidoscopic Wardrobe, Dies at 102. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 2 березня 2024. Процитовано 2 березня 2024.
  8. ↑ а б Hodson, Heather (3 березня 2007). Anything goes. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
  9. ↑ Iris Apfel: a Jewish Collector of Great Style. The Jewish Daily Forward. 20 листопада 2009. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 27 квітня 2016.
  10. ↑ Galicia, Ukraine, Jewish Births, Marriages, and Deaths, 1789—1905
  11. ↑ а б в г д Conner, Megan (19 липня 2015). Iris Apfel: 'People like me because I'm different'. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 1 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  12. ↑ Vargas, Chanel (1 листопада 2017). Iris Apfel and Her Husband Carl's Adorable Love Story. Town & Country (амер.). Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  13. ↑ Horwell, Veronica (3 березня 2024). Iris Apfel obituary. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 3 березня 2024.
  14. ↑ Biography. businessoffashion.com. The Business of Fashion. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 28 жовтня 2016.
  15. ↑ Baylon, Johna (25 лютого 2019). Iris Apfel's One Tip on Decorating the Home. Home Journal. Процитовано 2 березня 2024.
  16. ↑ а б в г Clifford, Catherine (30 березня 2018). Iris Apfel: 10 life lessons from a 96-year-old who is probably cooler than you. CNBC (англ.). Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  17. ↑ Hodson, Heather (3 березня 2007). Anything goes. telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 2 жовтня 2015.
  18. ↑ Freehill, Lynn (2 січня 2012). Rare Bird of Fashion—and Academia. The Alcalde. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 12 липня 2019.
  19. ↑ Staff Writer (5 січня 2012). Rare Bird of Fashion—and Academia. utexas.edu. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 27 квітня 2016. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Iris Apfel Does a Cool Car Commercial for the DS3 Facelift. Autoevolution. 9 березня 2016. Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
  21. ↑ Jenni Ryall (24 лютого 2016). 94-year-old fashion icon Iris stars in campaign for Australian fashion brand. Mashable. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 27 квітня 2016.
  22. ↑ Wisewear. Wisewear. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 26 червня 2017.
  23. ↑ An Inside Look: WISEWEAR x IRIS Launch Party (Пресреліз). Blog.wisewear.com. 31 березня 2016. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 26 червня 2017.
  24. ↑ а б в Dixon, Emily (6 лютого 2019). Iris Apfel signs contract with IMG (англ.). CNN Style. Архів оригіналу за 6 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
  25. ↑ Lockwood, Lisa (31 січня 2019). IMG Signs on Iris Apfel: The 97-year-old tastemaker will be represented by the agency for modelling, endorsements and appearances. WWD: Women's Wear Daily — через EBSCOHost.
  26. ↑ Life Lessons with Iris Apfel. Coveteur: Inside Closets, Fashion, Beauty, Health, and Travel (англ.). 7 квітня 2014. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  27. ↑ Carl Apfel, Husband to Style Icon Iris Apfel, Dies at 100. The Hollywood Reporter. 26 серпня 2015. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 27 вересня 2015.
  28. ↑ Iris Apfel Celebrates Turning 100 by Sharing Her Best Lessons on Love, Life and Plastic Surgery. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
  29. ↑ Life and Death of Iris Apfel. The Fashiongton Post. 1 березня 2024. Процитовано 1 березня 2024.
  30. ↑ Ulaby, Neda (1 березня 2024). Celebrated stylemaker and self-named 'geriatric starlet' Iris Apfel dies at age 102. NPR. Архів оригіналу за 2 березня 2024. Процитовано 2 березня 2024.
  31. ↑ Morta a 102 anni Iris Apfel, l'icona della moda di New York - Moda - Ansa.it. Agenzia ANSA (італ.). 2 березня 2024. Процитовано 8 березня 2024.
  32. ↑ Stewart, Jessica (5 березня 2024). Legendary Style Icon and Designer Iris Apfel Dies at 102 , Leaving Behind a Colorful Legacy. My Modern Met (англ.). Процитовано 3 листопада 2024.
  33. ↑ Rara Avis: Selections from the Iris Barrel Apfel Collection (Пресреліз). Архів оригіналу за 11 січня 2010. Процитовано 27 квітня 2016.
  34. ↑ Norton Museum of Art Event Info. museumsusa.org. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 27 квітня 2016.
  35. ↑ PEM – Rare Bird of Fashion: The Irreverent Iris Apfel « Exhibits. Архів оригіналу за 16 жовтня 2009.
  36. ↑ Iris Apfel for MAC. ELLE (брит.). 20 грудня 2011. Архів оригіналу за 23 жовтня 2023. Процитовано 2 березня 2024.
  37. ↑ «Iris Apfel is the Goddess of style» [Архівовано 13 листопада 2016 у Wayback Machine.]. Toronto Star, November 11, 2016, Leanne Delap.
  38. ↑ Warburton, Sophie (26 серпня 2011). Victoria's Secret News. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 9 січня 2015. Процитовано 30 вересня 2013.
  39. ↑ First look: Iris Apfel film. elleuk.com. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 27 квітня 2016.
  40. ↑ Un documentaire sur Iris Apfel. Vogue (фр.). Архів оригіналу за 11 січня 2015. Процитовано 27 квітня 2016.
  41. ↑ Magnolia Pictures Acquires 'Iris,' Albert Maysles' NYFF Documentary. 24 жовтня 2014. Архів оригіналу за 9 січня 2015. Процитовано 9 січня 2015.
  42. ↑ Advanced Style Film: Featurette
  43. ↑ 'If You're Not in the Obit, Eat Breakfast,' a Celebration of Vitality After Age 90 Hosted by Carl Reiner, Debuts June 5, Exclusively on HBO. TVWeek. Архів оригіналу за 12 травня 2017. Процитовано 26 червня 2017.
  44. ↑ 39 forlife (10 квітня 2017). Experts share advice on aging gracefully in new HBO documentary. 39 for Life. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 26 червня 2017.
  45. ↑ BBC News television channel; 03/03/2024
  46. ↑ Gonzales, Erica (28 березня 2018). Iris Apfel Just Became the Oldest Person to Have a Barbie Made After Her. Harper's BAZAAR (амер.). Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
  47. ↑ Gonzales, Erica (28 березня 2018). Iris Apfel Just Became the Oldest Person to Have a Barbie Made After Her. Harper's BAZAAR (амер.). Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 3 березня 2020.
  48. ↑ Cartner-Morley, Jess; Mirren, Helen; Huffington, Arianna; Amos, Valerie (28 березня 2013). The 50 Best-dressed over 50s. The Guardian. London. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 11 грудня 2016.
  49. ↑ Iris Apfel Is 96. Now The Fashion Icon Is A Barbie Doll. The Forward (англ.). 16 березня 2018. Архів оригіналу за 2 березня 2024. Процитовано 2 березня 2024.
  50. ↑ Rappaport, Errol. The 12th Annual Women Together Gala. Black Tie. Архів оригіналу за 6 грудня 2023. Процитовано 2 березня 2024.
  51. ↑ Wendy Diamond. Women's Entrepreneurship Day Organization Pioneer Awards 2016 Winners. WED. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 5 липня 2018.
  52. ↑ Eight Over Eighty – Iris Apfel. The New Jewish Home. Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 13 вересня 2023.
  53. ↑ Eight Over Eighty – Past Honorees. The New Jewish Home. Процитовано 13 вересня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Айріс_Апфель&oldid=44310186