Айхенвальд Юлій Ісайович
Айхенвальд Юлій Ісайович | |
---|---|
![]() | |
Народився | 12 (24) січня 1872[1] ![]() Балта, Подільська губернія, Російська імперія[1] ![]() |
Помер | 17 грудня 1928 (56 років) ![]() Берлін, Вільна держава Пруссія ![]() ·аварія трамваяd ![]() |
Поховання | Православний цвинтар Тегель ![]() |
Країна | ![]() ![]() ![]() |
Місце проживання | Москва ![]() |
Діяльність | літературний критик, журналіст ![]() |
Alma mater | Новоросійський університет (1894) ![]() |
Вчителі | Корш Федір Євгенович ![]() |
Знання мов | російська ![]() |
Заклад | Московський міський народний університет імені А. Л. Шанявськогоd і Московські вищі жіночі курси ![]() |
Родичі | Слонім Марк Львович ![]() |
Діти | Шведова Наталія Юліївна і Айхенвальд Олександр Юлійовичd ![]() |
Ю́лій Іса́йович Айхенва́льд (*12 січня 1872, Балта, Подільська губернія — †17 грудня 1928, Берлін) — літературний критик, перекладач.

Навчався у Новоросійському університеті (Одеса).
Викладав у московських гімназіях та вишах.
Значний вплив на формування світогляду Юлія Айхенвальда мала філософія А. Шопенгауера (він переклав з німецької Повне зібрання творів А. Шопенгауера). Співпрацював з періодичною пресою, зокрема, журналами «Русская мысль», «Вопросы философии и психологии», «Новое слово», «Вестник воспитания».
Популярність Ю. Айхенвальду принесли книги «Силуети російських письменників» (1906—1910) та «Этюды о западных писателях» (1910).
Колеги не все сприйняли у творчості літературного критика. Ю. Айхенвальд відповів опонентам, зокрема, щодо трактування поглядів В. Бєлінського книгою «Спор о Белинском. Ответ критикам» (1914).
Більшовицький заколот у Росії 1917 року критик не сприйняв і відкрито висловлював свої оцінки нової влади. Після гнівної статті-протесту проти розстрілу більшовиками поета М. Гумільова Ю. Айхенвальд був висланий з радянської Росії на відомому з історії СРСР «філософському пароплаві» разом з М. Бердяєвим, С. Франком, М. Осоргіним та іншими письменниками й філософами, котрі на думку В. Ульянова-Лєніна були запеклими противниками радянської ідеології.
З 1922 року жив у Берліні, виступав у пресі, викладав, читав лекції, активно співпрацював з літературним гуртком російських емігрантських письменників.
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- ↑ а б Белинков А. В. Айхенвальд // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 1.
![]() |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |