Перейти до вмісту

Алев Алатли

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Алев Алатли
тур. Alev Alatlı Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася16 вересня 1944(1944-09-16) Редагувати інформацію у Вікіданих
Menemend, Ізмір (іл), Туреччина
Померла2 лютого 2024(2024-02-02)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (79 років)
Стамбул, Туреччина
Країна Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьекономістка, філософ, перекладачка, журналістка, колумністка
Alma materДартмутський коледж Редагувати інформацію у Вікіданих, Університет Вандербільта Редагувати інформацію у Вікіданих і Близькосхідний технічний університет (1963) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладСтамбульський університет Редагувати інформацію у Вікіданих і Cappadocia Universityd Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяsecular Islamd[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайт: alevalatli.com.tr Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Алев Алатли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Алев Алатли (тур. Alev Alatlı; 16 вересня 1944(1944вересня16), Менемен, Ізмір — 2 лютого 2024, Стамбул, Туреччина) — турецька колумністка, авторка бестселерів, академік, економіст, психолінгвіст[4].

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народилася 16 вересня 1944 року в Менемені, Ізмір, в родині офіцера[5]. Провела дитинство в Японії, куди батько отримав призначення військовим аташе в посольстві Туреччини, а також офіцером зв'язку турецької бригади в Кореї в ООН[6].

Початкову освіту здобула в Туреччині[7], а потім навчалася в Американській школі в Японії в Накамегуро, Токіо. Після закінчення школи сім'я повернулася до Туреччини. 1963 року здобула ступінь бакалавра наук на економічному факультеті Близькосхідного технічного університету в Анкарі[6].

Після закінчення університету вийшла заміж за турка-кіпріота Альпера Орхона, з яким навчалася. Стала стипендіанткою за програмою Фулбрайта, а її чоловік отримав стипендію від Фондації Форда для навчання в аспірантурі в США. Здобула ступінь магістра мистецтв у галузі економіки розвитку та економетрики в Університеті Вандербільта в Нашвіллі, штат Теннессі[6].

Алатли почала думати про важливість формул і цифр у поясненні світу, і вирішила продовжити навчання на факультеті філософії. Вона вступила до Дартмутського коледжу в Нью-Гемпширі на докторантуру з філософії релігії та філософії історії, але так і не здобула докторський ступінь[6].

1974 року повернулася до Туреччини. Якийсь час працювала викладачем у Стамбульському університеті, а пізніше в Організації державного планування в Анкарі економістом[8].

Наступні п'ять років після повернення зі США присвяти вивченню ісламу. Крім того, брала участь у психолінгвістичному проєкті Університет Каліфорнії в Берклі, присвяченому моделям вивчення мови турецькими дітьми. Видавала журнал «Bizim İngilizce» («Наша англійська мова») у співпраці з газетою «Джумхурієт» для турків на основі рідної мови та культури.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1982 року повністю присвятити себе письменництву. Її перша книга «Aydın Despotizmi…» («Деспотизм інтелектуалів…») була філософським дослідженням.

Наступна книга і перший роман «Yaseminler Tüter mi Hala?» («Чи все ще курять жасмини?») вийшов 1985 року. Її надихнула реальна історія грецької кіпріотки. Вона народилась й охрестилась у монастирі апостола Андрія на півострові Карпас на Кіпрі, трагічно померла у 32 роки в Піреї, Греція, залишивши п'ятьох дітей.

Наступними роботами були два переклади на турецьку мову книг Едварда Саїда «Haberlerin Ağında Islam» («Висвітлення ісламу») і «Filistin'in Sorunu» («Палестинське питання»), за які була нагороджена почесною медаллю Ясіра Арафата.

Її новела «İşkenceci» («Мучитель»), опублікована 1987 року[9], стала прелюдією до її наступних чотирьох романів «Viva la Muerte! — Yaşasın Ölüm!» (1992), «Nukeʼ Türkiye!» (1993), «Valla, Kurda Yedirdin Beni!» (1993) та «OK Musti! Türkiye Tamamdır» (1994).

Високореалістичний роман «Kadere Karşı Koy A.Ş.», ще один бестселер, вийшов 1995 року.

Перша поетична збірка «Eylül '98» («Вересень ʼ98») вийшла друком 1999 року.

Написала два футуристичні книги: «Kabus» («Кошмар») 1999 року та «Rüya» ("Сон ") 2000 року.

Потім працювала над тетралогією «Слідами Гоголя»[10]. 2006 року нагороджена «Премією Михайла Олександровича Шолохова за роман» до 100-річного ювілею за третій роман циклу.

З 2002 року кожні два тижні писала колонку в правій гюленістській газеті «Zaman». У лютому 2008 року її статтю про жіночий ісламський головний убір тюрбан не дозволив опублікувати головний редактор газети з аргументом «наші читачі до цього не готові»[11] і вона більше для них не писала[12]. У книзі 2003 року «Şimdi Değilse, Ne Zaman?» ("Якщо не зараз, то коли?) зібрали її статті, які були опубліковані в газеті «Zaman».

Смерть

[ред. | ред. код]

Померла у Стамбулі 2 лютого 2024 року у 79 років[13]. Її поховали в комплексі Міхріша Султан після релігійної служби, що відбулася в мечеті Султана Еюпа, на якій були присутні високопоставлені політики[14].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • Aydın Despotizmi…, Alfa Basım Yayım Dağıtım (1982)
  • Yaseminler Tüter mi Hala?, Everest Yayınları (1985)
  • İşkenceci (1987)
  • Viva la Muerte! — Yaşasın Ölüm! — Or'da Kimse Var mı? 1. Kitap, Everest Yayınları (1992)
  • 'Nuke’ Türkiye!- Or'da Kimse Var mı? 2. Kitap, Everest Yayınları (1993)
  • Valla, Kurda Yedirdin Beni! — Or'da Kimse Var mı? 3. Kitap, Everest Yayınları (1993)
  • O.K. Musti! Türkiye Tamamdır. — Or'da Kimse Var mı? 4. Kitap, Alfa Basım Yayım Dağıtım (1994)
  • Kabus — Schrödinger'in Kedisi 1. Kitap, Everest Yayınları (1999)
  • Rüya — Schrödinger'in Kedisi 2. Kitap, Everest Yayınları (2000)
  • Aydınlanma Değil, Merhamet! — Gogol'ün İzinde 1. Kitap, Everest Yayınları (2004)
  • Dünya Nöbeti — Gogol'ün İzinde 2. Kitap, Everest Yayınları (2005)
  • Eyy Uhnem! Eyy Uhnem! — Gogol'ün İzinde 3. Kitap, Everest Yayınları (2006)
  • Hollywood'u Kapattığım Gün, Everest Yayınları (2009) 360 pp., ISBN 978-975-289-600-0[15]
  • Aklın Yolu da Bir Değildir… , Destek Yayınları (2009) 176 pp., ISBN 978-9944-2-9831-5[16]
  • Beyaz Türkler Küstüler — Or'da Hâlâ Kimse Var mı? 5. Kitap, Everest Yayınları (2013) 460 pp., ISBN 9786051416366[17]

Нон-фікшн

[ред. | ред. код]

Вірші

[ред. | ред. код]
  • Eylül '98 (вересень 1998)

Переклади

[ред. | ред. код]
  • Haberlerin Ağında İslam (1985)
  • Filistin'in Sorunu (1986)
  • En Emin Yol «Akvem ül-Mesalik'li Marifat Ahval el-Memalik» Tunuslu Hayreddin Paşa (1986)

Театральні вистави

[ред. | ред. код]

Kadere Karşı Koy A.Ş. (2002)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Alev Alatlı yaşamını yitirdi - Sözcü Gazetesi — 2024.
  2. ↑ https://www.yenisafak.com/gundem/turkluk-bir-kul-hakkidir-509673 — Yeni Şafak.
  3. ↑ (unspecified title) — Diyanet TV.
  4. ↑ Алатлы, Алев. По следам Гоголя. Кн. 2. На страже мира /Алев Алатлы ; пер. с турецк. И. Дриги. — К. : Четверта хвиля, 2012. — 446 с. — С. 8.
  5. ↑ ALATLI, Alev. www.ktb.gov.tr. Процитовано 1 грудня 2024.
  6. ↑ а б в г Biography. Alev Alatlı. Процитовано 3 січня 2010. [Архівовано 2009-04-01 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Yazar Alev Alatlı: "Türkiye'nin önünde ağır bir dönemeç var". www.aa.com.tr. Процитовано 1 грудня 2024.
  8. ↑ Biography. Alev Alatlı. Процитовано 3 січня 2010. [Архівовано 2009-04-01 у Wayback Machine.]
  9. ↑ İŞKENCECİ – Alev Alatlı (тур.). Процитовано 1 грудня 2024.
  10. ↑ По следам Гоголя. Кн. 1. Не просвещением, но сердцем /Алев Алатлы ; пер. с турецк. И. Дриги. – К. : Четверта хвиля,2010. – 522 с. ISBN 978-966-529-217-3 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 1 квітня 2023. Процитовано 1 квітня 2023.
  11. ↑ Alev Alatlı'nın yazısı Zaman'a girmedi. Haber Türk (Turkish) . 19 лютого 2008. Процитовано 3 січня 2010.[недоступне посилання з 01.08.2019]
  12. ↑ Alatlı'nın yazısına Zaman'dan engel. Milliyet (тур.). 19 лютого 2008. Процитовано 1 грудня 2024.
  13. ↑ Yazar Alev Alatlı vefat etti (тур.). Anadolu Agency. 2 лютого 2024. Процитовано 2 лютого 2024.
  14. ↑ Yazar Alev Alatlı son yolculuğuna uğurlandı - Cumhurbaşkanı Erdoğan: Ablaların ablasını uğurluyoruz. NTV (тур.). 3 лютого 2024. Процитовано 3 лютого 2024.
  15. ↑ Hollywood'u Kapattığım Gün (Turkish) . idefix. Процитовано 3 січня 2010. [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Aklın Yolu da Bir Değildir (Turkish) . İlk Nokta. Архів оригіналу за 7 січня 2010. Процитовано 3 січня 2010. [Архівовано 2010-01-07 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Beyaz Türkler Küstüler (Turkish) . everest. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 20 березня 2013.
  18. ↑ Şimdi Değilse Ne Zaman? (Turkish) . İlk Nokta. Архів оригіналу за 13 липня 2011. Процитовано 3 січня 2010. [Архівовано 2011-07-13 у Wayback Machine.]
  19. ↑ 'Hayır!' Diyebilmeli İnsan (Turkish) . İlk Nokta. Архів оригіналу за 13 липня 2011. Процитовано 3 січня 2010. [Архівовано 2011-07-13 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алев_Алатли&oldid=44113566