Перейти до вмісту

Александар Стоянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Александар Стоянович
Особисті дані
Народження 19 червня 1954(1954-06-19)[1] (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
  Крагуєваць, Kragujevac Cityd Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  СФРЮ
 СРЮ
 Сербія і Чорногорія
 Сербія Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція воротар Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіональні клуби*
1971—1976 Югославія «Раднички» 69↑ (-?)
1976—1983 Югославія «Црвена Звезда» 143 (-?)
1983—1985 Греція «Егалео» 44 (-?)
1985 Греція «Діагорас» 11 (-?)
1986 Югославія «Воєводина» 8 (-?)
Національна збірна
—1978 Югославія Югославія (мол.) ? (-?)
1979 Югославія Югославія 2 (-3)
Тренерська діяльність**
1999—2001 Югославія «Црвена Звезда» (ворот.)
2001—2003 Болгарія «Левські» (ворот.)
2003—2004 Сербія та Чорногорія «Црвена Звезда» (ворот.)
2004—2005 Україна «Металург» (Донецьк) (ворот.)
2006 Росія «Локомотив» (Москва) (ворот.)
2013 Росія «Краснодар» (ворот.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стоянович.

Александар «Дика» Стоянович (серб. Александар Cтojaнoвић / Aleksandar Stojanović ; 19 червня 1954, Крагуєваць) — югославський футболіст, що грав на позиції воротаря. Після завершення кар'єри гравця — сербський тренер воротарів.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Дорослу кар'єру розпочав у клубі «Раднички» з Крагуєваця.

У 1976 році перейшов до белградської «Црвени Звезди», де захищав ворота клубу протягом семи сезонів. Стоянович зіграв за белградський клуб 143 матчі в чемпіонаті країни, тричі ставав чемпіоном Югославії в сезоні 1976/77, 1979/80 та 1980/81, а також завоював Кубок країни 1981/82. У розіграші Кубка УЄФА 1978/79, де «Црвена» поступилася у фіналі «Борусії» з Менхенгладбаха, Стоянович зіграв усі 12 матчів плей-оф, і став одним із ключових гравців команди.[2]

У 1983 році перейшов у грецький клуб «Егалео», де виступав два сезони. Пізніше грав один сезон за інший грецький клуб «Діагорас» з міста Родос.

У 1986 році повернувся до Югославії, виступав один сезон за клуб «Воєводина» з Нові-Саду, де і завершив кар'єру гравця.

У збірній

[ред. | ред. код]

Залучався до молодіжної збірної Югославії, з якою став чемпіоном Європи 1978 року.

Наступного року входив до складу олімпійської збірної Югославії, яка виграла футбольний турнір на Середземноморських іграх у Спліті 1979 року), але участі у матчах не брав.[2]

У 1979 році зіграв два товариські матчі за національну збірну Югославії, де югослави здобули перемоги — над збірною Італії (4:1)[3] та збірною Аргентини (4:2)[4].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Після завершення кар'єри воротаря працював тренером воротарів у «Црвені Звезді». Надалі входив до тренерського штабу сербського спеціаліста Славолюба Муслина в клубах зі Східної Європи — «Левські» (2001—2003), знову «Црвена Звезда» (2003—2004), донецький «Металург» (2004—2005)[5], московський «Локомотив» (2006)[6] та «Краснодар» (2013)[7].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ а б Na današnji dan: Rođen Aleksandar Stojanović — Moja Crvena Zvezda. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  3. ↑ 405. Jugoslavija — Italija 4-1 — Reprezentacija.rs. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  4. ↑ 406. Jugoslavija — Argentina 4-2 — Reprezentacija.rs. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  5. ↑ ФК «Металлург» — Золотой фонд Донбасса. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  6. ↑ Дяди Саши «Локомотива» — Советский спорт. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
  7. ↑ С вратарями «Краснодара» работает Александар Стоянович — kubansport.krasnodar.ru[недоступне посилання]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Александар_Стоянович&oldid=44457552