Перейти до вмісту

Боро Приморац

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Боро Приморац
Особисті дані
Народження 5 грудня 1954(1954-12-05) (70 років)
  Мостар, Югославія
Зріст 188 см[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вага 83 кг[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  СФРЮ Редагувати інформацію у Вікіданих
 Боснія і Герцеговина Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1972–1978 Югославія «Вележ» 133 (10)
1978–1983 Югославія «Хайдук» (Спліт) 157 (22)
1983–1986 Франція «Лілль» 107 (13)
1986–1990 Франція «Канн» 138 (14)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1976–1980 Югославія Югославія 14 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1990–1992 Франція «Канн»
1992–1993 Франція «Валансьєнн»
1994 Гвінея Гвінея
1994–1997 Японія «Нагоя Грампус» (помічник)
1997–2018 Англія «Арсенал» (помічник)
2020–2021 Хорватія «Хайдук» (Спліт)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Боро Приморац (сербохорв. Boro Primorac, нар. 5 грудня 1954, Мостар) — югославський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — хорватський футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за «Хайдук» (Спліт), з яким став чемпіоном Югославії, та «Лілль», а також національну збірну Югославії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1972 року виступами за команду «Вележ», в якій провів шість сезонів, взявши участь у 133 матчах чемпіонату. Найкращим результатом було срібло чемпіонату в 1973 і 1974 роках. Крім того, Приморац грав з «Вележем» у фінальному матчі Кубка Мітропи в 1976 році та в чвертьфіналі Кубка УЄФА 1974/75 років.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Хайдук» (Спліт), до складу якого приєднався влітку 1978 року. 27 серпня 1978 року дебютував за «Хайдук» у Спліті в матчі чемпіонату проти «Црвени Звезди». У свій перший сезон в команді він забив 10 голів в 29 матчах чемпіонату і допоміг команді стати чемпіоном Югославії. 19 вересня 1979 року він забив перший гол на новому стадіоні «Хайдука» «Полюд» у першому раунді Кубка чемпіонів проти «Трабзонспора» (1:0) з пенальті[2]. Всього відіграв у сплітській команді п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Хайдука», був основним гравцем команди і загалом провів 283 матчі у всіх турнірах, забивши 53 голи. На євроарені найкращим результатом для клубу став чвертьфінал Кубка чемпіонів у сезоні 1979/80 років.

Влітку 1983 року уклав контракт з французьким клубом «Лілль», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Лілля» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

Завершив ігрову кар'єру у команді «Канн», за яку виступав протягом 1986—1990 років.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Входив до складу олімпійської збірної Югославії, яка виграла футбольний турнір на Середземноморських іграх у Спліті 1979 року, забивши на турнірі 3 голи[3].

18 лютого 1976 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії в товариській грі проти Тунісу (2:1), вийшовши на заміну по перерві замість Дражена Мужинича[4].

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1980 року у Москві, яка дійшла до півфіналу, забивши гол у матчі групового етапу проти Коста-Рики (3:2)[5].

15 листопада 1980 року провів останній матч за збірну — проти Італії в Турині (0:2), де був капітаном команди[6]. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 5 років, провів у її формі 14 матчів.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри гравця залишився у «Канні», очоливши тренерський штаб клубу. Приморац вивів клуб до другого раунду Кубка УЄФА в сезоні 1991/92 років. Однак сезон вийшов невдалим, і в січні 1992 року Боро був звільнений. У наступному сезоні 1992/93 років він був головним тренером «Валансьєнна», але не зміг врятувати клуб від вильоту з вищого дивізіону[7].

У 1994 році він деякий час працював головним тренером національної збірної Гвінеї, перш ніж перейти в японський клуб «Нагоя Грампус» на посаду помічника тренера Арсена Венгера. У березні 1997 року він пішов з Венгером в лондонський «Арсенал», де став помічником головного тренера клубу[8]. Після переходу в «Арсенал» разом з Приморацем Венгер виграв три чемпіонські титули (1998, 2002, 2004) і чотири кубки Англії (1998, 2002, 2003, 2005), двічі здобуваючи «золотий дубль», чого ще не було за сторічну історію «канонірів». Приморац працював у тренерському штабі Венгера 11 років, поки не пішов після того, як французький тренер покинув клуб влітку 2018 року[9].

У серпні 2019 року Приморац повернувся до «Хайдука» (Спліт), за який він виступав під своєї ігрової кар'єри, і був призначений керівником академії клубу[10]. 4 листопада 2020 року Приморац став головним тренером «Хайдука», що стало його першою роботою на посаді головного тренера за 26 років[11]. Він був тимчасовим тренером, але після 7 очок, здобутих у 3 матчах, він продовжив контракт з клубом до кінця року. Проте «Хайдук» програв усі три матчі до кінця грудня, і контракт із Приморацом не продовжили, тож у січні 2021 року його замінив Паоло Трамеццані[12], а Приморац повернувся до роботи з академією.

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну

[ред. | ред. код]
 Статистика матчів і голів за збірну — Югославія Югославія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
18-2-1976 Туніс Туніс Туніс 2 – 1 Югославія Югославія товариський матч - Вийшов на заміну на 46-ій хвилині 46'
24-2-1976 Алжир Алжир Алжир 1 – 2 Югославія Югославія товариський матч -
17-4-1976 Баня-Лука Югославія Югославія 0 – 0 Угорщина Угорщина товариський матч -
1-2-1977 Леон Мексика Мексика 5 – 1 Югославія Югославія товариський матч - Вийшов на заміну на 85-ій хвилині 85'
8-2-1977 Монтеррей Мексика Мексика 0 – 1 Югославія Югославія товариський матч -
16-9-1979 Белград Югославія Югославія 4 – 2 Аргентина Аргентина товариський матч - Вийшов на заміну на 46-ій хвилині 46'
10-10-1979 Валенсія Іспанія Іспанія 0 – 1 Югославія Югославія Відбір до ЧЄ 1980 -
31-10-1979 Тітова Митровиця Югославія Югославія 2 – 1 Румунія Румунія Відбір до ЧЄ 1980 -
22-3-1980 Сараєво Югославія Югославія 2 – 1 Уругвай Уругвай товариський матч -
30-3-1980 Белград Югославія Югославія 2 – 0 Румунія Румунія Балканський кубок -
26-4-1980 Борово Югославія Югославія 2 – 1 Польща Польща товариський матч -
27-8-1980 Бухарест Румунія Румунія 4 – 1 Югославія Югославія Балканський кубок - Вийшов на заміну на 46-ій хвилині 46'
27-9-1980 Любляна Югославія Югославія 2 – 1 Данія Данія Відбір до ЧС 1982 -
15-11-1980 Турин Італія Італія 2 – 0 Югославія Югославія Відбір до ЧС 1982 -
Усього Матчів 14 Голів 0

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Хайдук» (Спліт): 1978/79

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Приморац — боснійський хорват[13]. За повідомленнями, він вільно володіє дявятьма мовами — рідними боснійською та хорватською, а також англійською, французькою, італійською, іспанською, португальською, німецькою та японською.

Його син Юре Приморац також став професійним футболістом[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Olympedia — 2006.
  2. ↑ Hajdukova zlatna generacija obilježila sedamdesete > Dalmacija News. dalmacijanews.com. 31 березня 2012. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 14 грудня 2023. [Архівовано 2012-03-31 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Mediterranean Games 1979 (Split, Yugoslavia). www.rsssf.org. Процитовано 14 грудня 2023.
  4. ↑ Tunisia vs Yugoslavia, 18 February 1976. eu-football.info (англ.). Процитовано 14 грудня 2023.
  5. ↑ Yugoslavia - Costa Rica3:2 (2:1). FIFA.com. 11 жовтня 2008. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 14 грудня 2023.
  6. ↑ Italy vs Yugoslavia, 15 November 1980, World Cup qualification. eu-football.info (англ.). Процитовано 14 грудня 2023.
  7. ↑ France - Trainers of First and Second Division Clubs. www.rsssf.org. Процитовано 14 грудня 2023.
  8. ↑ Boro Primorac. Arsenal.com. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 28 січня 2009.
  9. ↑ First-team coaching staff confirmed. arsenal.com (англ.). 17 грудня 2023. Процитовано 14 грудня 2023.
  10. ↑ Legendary Boro Primorac new Head of HNK Hajduk Youth Academy Luka Kaliterna!. hajduk.hr (хор.). Процитовано 14 грудня 2023.
  11. ↑ BORO PRIMORAC VODIT ĆE PRVU MOMČAD HAJDUKA U NAREDNOM RAZDOBLJU. Hajduk (хор.). Процитовано 4 листопада 2020.
  12. ↑ Paolo Tramezzani novi je trener Hajduka!. hajduk.hr (хор.). Процитовано 14 грудня 2023.
  13. ↑ Wenger: The Legend[недоступне посилання з 01.10.2023]
  14. ↑ Wheatley, Chris (15 березня 2017). Who is Arsene Wenger's right-hand man Boro Primorac?. Goal.com. Процитовано 1 березня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Боро_Приморац&oldid=44094505