Александру Марґіломан
Александру Марґіломан рум. Alexandru Marghiloman | |||
![]() | |||
| |||
---|---|---|---|
15 березня 1918 — 24 жовтня 1918 | |||
Попередник: | Александру Авереску | ||
Спадкоємець: | Константін Коанде | ||
| |||
1900 — 1901 | |||
Попередник: | Йон Лаговарі | ||
Спадкоємець: | Димітріе Стурдза | ||
| |||
? — ? | |||
Попередник: | Теодор Росетті | ||
Спадкоємець: | Еміль Костінеску | ||
Народження: |
4 липня 1854[1][2] ![]() Бузеу, Волоське князівство ![]() | ||
Смерть: |
10 травня 1925[3][2] (70 років) ![]() Бузеу, Румунське королівство ![]() | ||
Країна: |
![]() ![]() | ||
Релігія: |
православна церква ![]() | ||
Освіта: |
Saint Sava Colleged і Faculty of Law, University of Bucharestd[4] ![]() | ||
Ступінь: | доктор наук | ||
Партія: |
Conservative Partyd ![]() | ||
Батько: |
Iancu Marghilomand ![]() | ||
Шлюб: |
Elisa Brătianud ![]() | ||
Автограф: | ![]() | ||
Александру Марґіломан (рум. Alexandru Marghiloman; *4 липня 1854, Бузеу — †10 травня 1925, Бузеу) — румунський консервативний політик. Протягом короткого часу (березень — листопад 1918) був прем'єр-міністром Румунії. Відіграв важливу роль під час Першої світової війни.
Навчався в Державному університеті «Św. Sawy» в Бухаресті, а потім вивчав право в Парижі. Був обраний до парламенту в 1884, в уряд прийшов 1888.
Як член Консервативної партії, він підтримував співпрацю Румунського королівства з Німецькою імперією і Австро-Угорщиною в рамках Троїстого союзу.
Після початку окупації Бухареста німцями, Марґіломан залишився в місті як голова румунського Червоного Хреста. Виступав посередником між окупантами і місцевим населенням.
На прохання короля Фердинанда І? Марґіломан зайняв пост прем'єр-міністра. Монарх сподівався, що політик зможе укласти мир з окупантами.
Після проведення переговорів Марґіломан підписав 7 травня 1918 мирний договір, більше відомий як Бухарестський мирний договір. Його умови були несприятливими для Румунського королівства. Після втрати популярності консервативних політиків в післявоєнному Румунському королівстві, Марґіломан пішов з політичного життя і помер у своєму рідному місті.
Також обіймав посаду Міністра сільського господарства, провадив успішну адвокатську практику.
Іменем Марґіломан названа кава (Kawy Marghilomana), приготована по-турецьки з ромом.
- Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul I, Editura Scripta, București, 1993
- Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul II, Editura Scripta, București, 1994
- Alexandru Marghiloman, Note politice, Volumul III, Editura Scripta, București, 1995
- I.G. Duca, Memorii, Volumul I, Editura Expres, București, 1992
- Titu Maiorescu,România, Războaiele balcanice și Cadrilaterul, Editura Machiavelli, București, 1995
- Ioan Slavici, Amintiri. Închisorile mele. Lumea prin care am trecut, Editura Albatros, București, 1998
- Ioan Scurtu, Gheorghe Buzatu, Istoria românilor în secolul XX, 1918—1948, Editura Paideia, București, 1999
- Mircea Iosa, Traian Lungu, Viața politică în România 1899—1910, Editura politică, București, 1977
- Titu Maiorescu, Viața politică a României sub domnia lui Carol I, Editura Humanitas, București, 1994
- Ion Bulei, Sistemul politic al României moderne. Partidul Conservator, Editura politicâ, București, 1987
- Ioan Adam, Panteon Regăsit. O galerie ilustrată a oamenilor politici români. Editura Gramar, București, 2000
- Maria Magdalena Ioniță, Casa și familia Capsa în România modernă, Editura Publimpres, București, 200
- Stelian Neagoe, Istoria guvernelor României de la începuturi — 1859 până în zilele noastre — 1995, Editura Machiavelli, București, 1995
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Roglo — 1997. — 10000000 екз.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Румунська Вікіпедія — 2003.
- Alexandru Marghiloman, omul nemtilor sau omul providential?, 13 octombrie 2007, Mircea Dumitriu, România liberă
![]() |
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |