Перейти до вмісту

Дуіліу Замфіреску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дуіліу Замфіреску
рум. Duiliu Zamfirescu
Дуіліу Замфіреску
Дуіліу Замфіреску
Прапор
Прапор
 Голова Палати депутатів Румунії
30 червня 1920 — 22 січня 1922
Попередник: Ніколае Йорга
Спадкоємець: Михаїл Орляну
Прапор
Прапор
 Міністр внутрішніх справ Румунії
13 березня 1920 — 12 липня 1920
Попередник: Штефан Чічо Поп
Спадкоємець: Таке Іонеску
 
Народження: 30 жовтня 1858(1858-10-30)[1][2] або 1858[3]
Думбревень, Râmnicu-Sărat Countyd, Волоське князівство[d][2]
Смерть: 3 червня 1922(1922-06-03)[2] або 1922[3]
Агапія, Neamț Countyd, Румунія[2]
Країна: Румунія
Освіта: Бухарестський університет і Union National College in Focșanid
Партія: Народна партія[d]
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Дуіліу Замфіреску (рум. Duiliu Zamfirescu, 30 жовтня 1858, Думбревень, Трансильванія (нині жудець Вранча, Румунія) — 25 лютого 1922) — румунський поет, прозаїк, драматург, політик і дипломат, член Румунської академії (1909).

Біографія

[ред. | ред. код]

До 1880 вивчав право в Бухарестському університеті. Активний учасник боротьби за створення Румунського королівства в ході Російсько-турецької війни (1877—1878). Тема Визвольної війни румунів знайшла свій відбиток у його пізніших роботах.

У 1880 був призначений прокурором міста Хиршова в Північній Добруджі. У 1882 пішов у відставку і зайнявся юридичною практикою. До 1884 — літературний оглядач «România Libera».

З 1885 працював дипломатом в Італії, Греції та Бельгії. Під час Першої світової війни, після окупації південної Румунії військами Центральних держав, Замфіреску поїхав до Ясс. В кінці 1918 став одним з засновників Народної Ліги, згодом «Народної партії Румунії» на чолі з генералом Александру Авереску, редагував газету «Îndreptarea».

З 13 березня по 12 червня 1920 обіймав посаду міністра закордонних справ Румунії в уряді Авереску, потім був обраний президентом Палати депутатів Румунії.

Творчість

[ред. | ред. код]
«Життя в селі», «Тенасе Скатіу», «На війні»

Дебютував з циклом віршів в 1877.

Під впливом французької романтичної поезії випустив збірку віршів «Без назви» (1883).

Першим серед румунських письменників ввів в національну літературу жанр роману-хроніки, створивши широку патріархальну панораму життя румунського суспільства кінця XIX століття.

Гуманістичні і демократичні прагнення письменника знайшли своє вираження в його прозі: трилогія «Життя в селі» (1894), «Тенасе Скатіу» (1895), «На війні» (1898), що ознаменувала найважливіший етап у становленні румунської прози.

Відомі роботи Замфіреску про проблеми досконалості вірша, пластичної завершеності образів, майстерності пейзажних замальовок, серед них, «Інші горизонти» (1894), «Язичницькі гімни» (1897), «Нові вірші» (1899).

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • M. Gafita, Duiliu Zamfirescu, E.P.L., București 1969
  • Nicolae Petrașcu, Duiliu Zamfirescu, Editura Cultura Națională, 1929
  • Al. Sandulescu, Pe urmele lui Duiliu Zamfirescu, Editura Sport-Turism, București 1989

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г Faifer F., Mănucă D., Volovici L. et al. Dicționarul literaturii române de la origini pînă la 1900 — 1979.
  3. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дуіліу_Замфіреску&oldid=44135879