Алконост

Алконост
Лубок «Алконост» (Росія, початок XX ст.)
Медіафайли у Вікісховищі

Іван Білібін. «Алконост» (початок XX ст.)

Алконо́ст (Алконст, Алконос) — у руських та візантійських середньовічних легендах райська діва-птах, що приносить щастя, в апокрифах та переказах : птах світлого смутку й печалі. Легенда про птаха Алконоста перегукується з легендою про птаха Сіріна та навіть частково її повторює — ці легенди були широко розповсюджені у Русі («лубочні малюнки» XIX століття, початку XX століття) серед простого народу в рамках православ'я.

Походження назви та образу Алконоста

Назва «Алконост» має витоки з грецького міфу про Алкіону, яка була перетворена богами на рибалочку. Цей райський казковий птах став відомий з давньоруської літератури (Палея XIV ст., Азбуковник XVI—XVII ст.) та лубочних малюнків. Назва та образ його, що вперше з'явилися в перекладах, є результатом непорозуміння: ймовірно, при переписуванні «Шестиднева» Іоанна Болгарського, де мова йде про рибалочку (грець. ἀλκυών = Алкіон) — слова слов'янського тексту «алкіонъ є птах морський» перетворилися на «алконостъ».

Але все вищесказане поясню лише «виникнення назви Алконост», а стосовно «рис цієї коронованої птице-жінки» пояснень обмаль:
 — в міфі про Алкіону — нема цього образу Алконоста як «коронованого птаха-жінки». Тим більш не мав «корони» птах рибалочка;
 — існує гіпотеза, що «витоки образів Алконоста та Сіріна» слід шукати в міфі про сирен — але сирени не є ані «коронованими», ані «райськими істотами»;
 — найнезрозумілішим є наявність у Алконоста (та Сіріна, Гамаюна) — корон на головах. Адже подібних корон не мають найвидатніші християнські святі (наприклад див. іконографію Св. Миколи, архангела Михаїла); ці «корони Алконоста, Сіріна, Гамаюна» не можуть бути пояснені й їх «життям в раю» (бо навіть «головний на райських воротах Св. Петро» не має корони). Взагалі-то, в православній християнській іконографії — «корони» мали лише члени «святого сімейства» та «божественної трійці»: Ісус, бог-батько, Дух Святий, Св. Марія.

Отже, імовірно, що вказані «короновані птице-діви» — відображають якийсь культ «власне руський, східно-слов'янський» (оскільки вказані птице-діви проявляють майже виключно в Русі); й ці «птице-діви» є відгомоном дохристиянських або апокрифічних образів (на зразок птице-дів з Київських колтів часів Київської Русі).

Прибічники «Велесової книги» (насамперед в рідновір'ї) пояснюють існування цих «коронованих птице-дів» як відгомін культу «царственної птице-жінки МатиреСви» (МатиреСва є «найпопулярнішим божеством Велесової книги», де має функцію «цариця раю»).

Риси Алконоста

Алконост втішає своїм співом святих, сповіщаючи їм майбутнє життя. Алконост несе яйця на березі моря і, занурюючи їх у глибину моря, робить його спокійним на 7 днів. Спів Алконоста настільки чудовий, що почувши його, люди забувають про все на світі.

Алконост зображується на російських лубочних малюнках напівжінкою-напівптицею з великими різнокольоровими крилами та пір'ям; з людськими руками та тілом. Дівоча голова, увінчана короною й «ореолом, на якому іноді поміщено короткий напис». В руках тримає райські квіти або розгорнутий сувій з пояснювальним написом. У деяких «описах Алконоста» згадується «річка Евфраній» як місце його проживання.

Існує підпис під одним з лубочних малюнків з зображенням Алконоста:
— «Алконост поблизу раю перебуває, іноді й на Єфраті-річці буває.
Коли в співі голос іспущаєт, тоді й сам себе не відчуває.
А хто поблизу тоді буде, той все на світі забуде :
тоді розум від нього відходить, і душа з тіла виходить.
Такими піснями святих утішаєт, і майбутню їм радість возвещаєт.
І многая благая тим сказуєт, то і Яві перстом указуєт».

Зрівнятися з Алконостом у сладкозвучі може лише птах Сірін.

Галерея

• 
  Іван Білібін. «Алконост» (початок XX ст.)
• 
  Іван Білібін. «Алконост» (початок XX ст.)
• 
  Поштова картка (1908 р., Росія)
• 
  Васнєцов В. М. «Сирин (зліва) та Алконост (справа) Птиці радості та смутку» (1896)
• 
  Алконости на фасаді Будинку Дворянського і Селянського банк у Полтаві

Див. також

• Сирин
• Гамаюн

Посилання

• Алконост [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Славянская мифология. Энциклопедический словарь. М. : Эллис Лак. 1995. — 416с. ISBN 5-7195-0057-X.
• Алконост [Архівовано 6 грудня 2012 у Wayback Machine.]