Перейти до вмісту

Алтамаха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олтамаго
Сточище Олтамаго
31°18′57″ пн. ш. 81°17′05″ зх. д. / 31.3157843° пн. ш. 81.2848169° зх. д. / 31.3157843; -81.2848169
ВитікOconee Riverd[1] і Ocmulgee Riverd[1]
• координати31°57′33″ пн. ш. 82°32′37″ зх. д. / 31.9590759° пн. ш. 82.5437442° зх. д. / 31.9590759; -82.5437442
ГирлоАтлантичний океан
• координати31°18′57″ пн. ш. 81°17′05″ зх. д. / 31.3157843° пн. ш. 81.2848169° зх. д. / 31.3157843; -81.2848169
БасейнAltamaha River drainage basind
Країни:США США
РегіонДжорджія
Макінтош
Вейн
Ґлинн
Лонґ
Теттнолл
Апплінґ
Тумс
Джефф-Девіс
Монтґомері
Довжина755 км
Площа басейну:36 260 км²
Притоки:Ocmulgee Riverd, Oconee Riverd і Ohoopee Riverd
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Олтамаго[2] — велика річка у штаті Джорджія. Утворюється злукою двох річок: Оконі і Окмулгі, після чого протікає 220 км на південний схід і впадає у Атлантичний океан біля міста Брансвік. Довжина разом з найдовщою притокою — Окмулгі, становить 755 км. Площа водостоку — 36 260 км². Олтамаго є третім найбільшим постачальником прісної води у Атлантичний океан у Північній Америці. Лиман Алтамахи площею 67 км² є одним з найбільших на Атлантичному узбережжі.

Інші історичні варіації назви: А-лот-амаха, Алатахама, Алатамаха, Фредеріка, Ріо-ал-Тама, Ріо-де-Талахе[джерело?]. Олтамаго названа за іменем вождя народності Ямасі, яка мала своє стійбище в усті річки в кінці 17 століття.

У доісторичні часи річка була північною межею народу Тімукуа, що заселили північну Флориду і частину Джорджії. Народність Ютінахіка жила вздовж річки в час приходу колоністів. Іспанці заснували християнську місію Санта-Ізабела-де-Ютінахіка 1610 року біля початку Олтамаго. За іспанців річка була межею місіонерських провінцій Гуале і Мокама. Наприкінці 17 сторіччя вождь народності Ямасі Олтамаго мав свій стан у вустя річки. Згодом річка була до Американської революції західним кордоном колонії Джорджія.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б The National Map
  2. Українська назва згідно з Газетирем (покажчиком) географічних назв світу. — К.: Мінекоресурсів України, 2006. — С. 1237.