Алчевський Дмитро Олексійович
| Алчевський Дмитро Олексійович | |
|---|---|
| Народився | 1865 Харків Російська імперія |
| Помер | 1920 Таврійська губернія Російська імперія ·розстріл |
| Національність | українець |
| Діяльність | біолог , педагог , викладач , економіст |
| Alma mater | Харківський імператорський університет |
| Науковий ступінь | кандидат наук |
| Вчене звання | професор |
Дмитро Олексійович Алчевський (1865, Харків, Російська імперія - 22 грудня 1920, Крим , Таврійська губернія, Російська імперія) - кандидат природничих наук, професор біології Харківського імператорського університету, економіст, фінансист. Представник родини Алчевських.
Найстарший син Алчевського Олексія Кириловича (1835-1901), засновника Донецько-Юр’євського металургійного товариства (ДЮМО) та Христини Данилівни Алчевської (1841-1920), педагога, засновника шкіл та лікарень для робітників, віце-президента Міжнародної ліги освіти, автора системи навчання грамоти дорослих.
Народився 1865 року в Харкові. 1887 року закінчив фізико-математичний факультет Харківського імператорського університету, став за фахом біологом, захистив магістерську дисертацію, кандидат природничих наук. Віолончеліст-аматор, добре малював. Багато часу присвятив питанням економіки та фінансів. Допомагав батькові у фінансових питаннях, був членом Олексіївського гірничопромислового товариства, став єдиним продовжувачем справи батька. Саме з Д.О.Алчевським бухгалтерія заводу ДЮМО вела усі фінансові операції та розрахунки після загибелі Олексія Кириловича. Згодом Дмитро працював у Харківському земельному банку, який раніше очолював його батько.
Д.О. Алчевський одружився з дочкою генерала Попова - Євгенією Олександрівною, що походила зі старовинного дворянського роду. Від шлюбу Дмитра Алчевського із Євгенією Поповою були дві доньки. Старша Віра в Понизівці познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, згодом відомим геологом та геохіміком, академіком Щербаковим. Д. І. Родина проживала у Харкові на вулиці Садово-Куліківській , 13 (нині вулиця Дарвіна ) у власному будинку, побудованому в 1896 році за проектом архітектора О. М. Бекетова. Будинок Д.О. Алчевського був збудований у мавританському дусі - поєднанні готики та арабського зодчества. 1886 року Дмитро Алчевський придбав для відпочинку ділянку землі на південному березі Криму біля Сімеїзу – село Кікінеїз (нині село Оползневе). Тут була побудована його родинна дача.
У середині грудня 1920 року Д. О. Алчевський у супроводі доньки Віри виїхав з Харкова до Кікінеїзу, де з осені цього року перебували його дружина та молодша дочка. 17 листопада 1920 року, в Ялті з'явилися Червона армія та запрацювали Надзвичайні «трійки». 25 листопада 1920 року реввійськрада республіки видала наказ , щоб усі жителі, які прибули до Криму після 1918 року , терміново зареєструвалися. Алчевський також вирушив на реєстрацію до Сімферополя і не повернувся. Є припущення, що після арешту його з іншими затриманими під конвоєм переправили до Багреївки – місця масового розстрілу .З архівної справи стосовно Дмитра Алчевського відомо, що за постановою надзвичайної трійки було засуджено до розстрілу 22 особи, другий у цьому списку – Дмитро Олексійович Алчевський [1][2].
Після розстрілу чоловіка , Є. О. Алчевська залишилася у своєму маєтку як завідувачка «Радянського маєтку Кекенеїз», але завідувала недовго: незабаром її разом із дочкою вигнали з власного будинку, залишивши без засобів для існування. Алчевська Є.О. з дочкою Христею переїхала до Ялти і оселилася в кімнатах будинку під назвою «Сірі дрозди». Померла Алчевська Є.О. у 1933 році та похована в Ялті.
Починаючи з 1997 року, у Багреївці почали збиратися на поминання нащадки тих, хто тут спочиває. У грудні 2005 року тут, поряд із дерев'яним хрестом, заклали каплицю. Алчевський Дмитро Олексійович посмертно реабілітований на підставі статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 року.
- Книга-календарь на 2017 г. «Великие земляки: Алчевские и их окружение» . Консалтинговая группа «Рубаненко и партнеры» . URL:https://www.rubanenko.biz.ua/kalend_2017.html
- Ленський О. В. Рід Алчевських. Суми.- Власне видавництво Ленського- 2012, — 40 с. URL:https://shron1.chtyvo.org.ua/Lenskyi_Oleksii/Rid_Alchevskykh.pdf?PHPSESSID=14octvbstmumeb5ss0uaj69mv4
- Белов Ю.Е.. Алчевские: По публикациям городских газет [Текст] / Ю. Белов. - Алчевск : С. А. Бондаренко [издатель], 2008. - 160 с. : ил., фот. - (Страницы истории). - 1000 прим. - ISBN 978-966-2167-01-6 С.157
- ↑ Алчевский Дмитрий Алексеевич (1865). Открытый список (рос.). Процитовано 4 липня 2024.
- ↑ Сайт историка С.В. Волкова — Л.М. Абраменко. Багреевка - Забытая папка: Алчевский и другие - Расстрельные списки: NN 1-22. swolkov.org. Процитовано 4 липня 2024.