Альбер Лебрен
| Альбер Лебрен | |
|---|---|
| фр. Albert Lebrun | |
.jpg) | |
| Президент Французької Республіки, співкнязь Андорри | |
| 1932 — 1940 | |
| Народився | 29 серпня 1871[1][2][…] Мерсі-ле-О |
| Помер | 6 березня 1950[1][2][…] (78 років) XVI округ Парижа, Париж |
| Похований | Мерсі-ле-О |
| Відомий як | політик, інженер, ентомолог |
| Країна | Франція |
| Alma mater | Політехнічна школа і Гірнича школа Парижа |
| Політична партія | Democratic Republican Allianced |
| У шлюбі з | Marguerite Lebrund |
| Діти | Marie Freysselinardd |
| Релігія | католицька церква |
| Нагороди |  |
| Підпис | .png) |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Альбер Лебрен (фр. Albert Lebrun; 29 серпня 1871, Мерсі-ле-О, департамент Мерт і Мозель, Франція — 6 березня 1950, Париж, Франція) — французький політик, останній президент Франції у період Третьої республіки (1932—1940).
Так само як і його попередники, Гастон Думерг і Поль Думер, був обраний на посаду президента з посади голови сенату Франції. До цього близько 30-ти років брав участь у політичному житті на другорядних посадах.
Мав освіту гірничого інженера та розпочав політичну кар'єру в 1900 як депутат від Лівої республіканської партії, потім був міністром колоній.
Під час Першої світової війни був на фронті, мав офіцерське звання та брав участь у битві під Верденом, а після війни став міністром звільнених територій та сенатором.
Його президентство почалось з підйому нацизму в Німеччині; приходу до влади Гітлера та ремілітаризації Німеччини. Одночасно, ріст, з одного боку, націоналізму, з іншого боку — вплив лівих партій почалвся у самій Франції. Європа рухалась до нової війни. З цими руйнівними тенденціями уряди, які були при владі за Лебедена не змогли впоратися та проводили політику умиротворення агресора.
З іншого боку, особисто президент в рамках конституції Третьої республіки мав досить обмежені повноваження, і відповідальними за невдачі зовнішньої та внутрішньої політики у цей час у першу чергу були голови уряду. З задачею консолідації діяльності партій Лебеден упорався, мав серед політиків різної орієнтації великий авторитет і 5 квітня 1939 року був переобраний на другий 7-ми річний термін. Це був другий та останній такий випадок в історії Третьої республіки — першим президентом, який повторно отримав мандат, був Жюль Греви у грудні 1885 року. Як і у випадку з Греві, другий термін Лебедена тривав лише рік.
3 вересня 1939 року Франція вступила у Другу світову війну, а в червні 1940 року була зосім розгромлена Третім Рейхом; Національні збори, скликані у Віші, проголосило передачу влади маршалу Анрі Філіппу Петену (під командуванням которого Лбеден бився в битві під Верденом), що означало кінець Третьої республіки та встановлення колабораційного режима Виши[5].
- ↑ а б senat.fr
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ Лебрен, Альбер
- Альбер Лебрен [Архівовано 13 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Література та бібліографія | |
| Наука | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BLBNB: 000505483 · BNF: 13994781q · FAST: 1511381 · Freebase: /m/01dgdh · GND: 124728111 · GTAA: 124717 · ISNI: 0000000117433118 · J9U: 987007308333705171 · LCCN: no93006287 · MAK: 9810697236505606 · NCF: ncf10881786 · NKC: uk20211107484 · NLI: 000264854 · NLP: a0000002663286 · NTA: 125143745 · PTBNP: 271049 · SHARE: 256523 · SUDOC: 075118246 · VIAF: 12501255 |
| Друга республіка | Луї-Наполеон Бонапарт (1848—1852) |  |
|---|---|---|
| Третя республіка | Адольф Тьєр (1871—1873) • Патріс де Мак-Магон (1873—1879) • Жуль Греві (1879—1887) • Саді Карно (1887—1894) • Жан Казимир-Пер'є (1894—1895) • Фелікс Фор (1895—1899) • Еміль Лубе (1899—1906) • Арман Фальєр (1906—1913) • Раймон Пуанкаре (1913—1920) • Поль Дешанель (1920) • Александр Мільєран (1920—1924) • Гастон Думерг (1924—1931) • Поль Думер (1931—1932) • Альбер Лебрен (1932—1940) | |
| Голови держави у 1940–1947 | Філіпп Петен (1940—1944) • Шарль де Голль (1944—1946) • Фелікс Гуен (1946) • Жорж Бідо (1946) • Венсан Оріоль (1946—1947) | |
| Четверта республіка | Венсан Оріоль (1947—1954) Рене Коті (1954—1959) | |
| П'ята республіка | Шарль де Голль (1959—1969) • Жорж Помпіду (1969—1974) • Валері Жискар д'Естен (1974—1981) • Франсуа Міттеран (1981—1995) • Жак Ширак (1995—2007) • Ніколя Саркозі (2007—2012) • Франсуа Олланд (2012—2017) • Емманюель Макрон (з 2017) | |
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |