Алєксєєв Микола Васильович

Алєксєєв Микола Васильович
Алєксєєв Микола Васильович;
Старший сержант
Загальна інформація
Народження	3 вересня 1983; Сургут, Ханти-Мансійський автономний округ — Югра, Тюменська область, РРФСР, СРСР
Смерть	15 липня 2014 (30 років); Довжанський район, Луганська область, Україна; (мінометний обстріл)
Поховання	Кропивницький
Громадянство	Україна
Псевдо	Дизель
Військова служба
Роки служби	2007-2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Війська спецпризначення
Формування	3 ОП СпП
Війни / битви	Війна на сході України Бої на українсько-російському кордоні 2014;
Командування
	заступник командира групи
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Микола Алєксєєв.

Мико́ла Васи́льович Алєксє́єв (нар. 3 вересня 1983(19830903), Сургут, РРФСР — пом. 15 липня 2014, Провалля, Луганська область) — старший сержант військ спеціального призначення Збройних сил України, 3-й окремий полк спеціального призначення. Псевдо «Дизель», учасник російсько-української війни.

Біографія

Микола Алексєєв народився 3 вересня 1983 року у місті Сургут Тюменська область в Росії. Там пройшло його дитинство, і в серпні 1989 року сім'я переїхала у місто Ульяновка Кіровоградська область, де до цього часу і живе його мама Ольга Миколаївна.^[1]

У 1990 році пішов до першого класу Ульяновської школи № 1. Закінчив музичну школу за класом фортепіано. Захоплювався спортом, займався рукопашним боєм, любив футбол. Завжди був за здоровий спосіб життя.^[1]

У 2000 році закінчив школу, пішов навчатись в Ульяновське професійно-технічне училище № 11. Вчився добре, майже відмінно. В 2001 році закінчив навчання та пішов служити в армію. Любив військову справу, служив у місті Києві у внутрішніх військах. Після армії у 2003 р. навчався в школі міліції міста Запоріжжя.^[1]

Закінчив школу міліції й пішов працювати в Ульяновський райвідділ, де пропрацював 7 років. Одночасно з роботою навчався заочно у Кіровоградському філіалі Харківського національного університету внутрішніх справ для здобуття освіти за фахом «Слідчий-криміналіст».^[1]

Військова служба та одруження

У 2007 році пішов служити за контрактом спецпризначенцем до 3-го окремого полку спецпризначення у м. Кіровоград.^[1]

Неодноразово захищав спортивну честь свого загону, своєї частини. У військах спеціального призначення пройшов весь шлях становлення молодшого командира — курсант 50-го окремого навчального загону спеціальної підготовки, розвідник групи спеціального призначення, командир відділення групи спеціального призначення, заступник командира розвідувальної групи роти спеціального призначення — польова пошта В 2336.

8 червня 2013 року одружився з коханою дівчиною Юлією.

Війна

Війна для Миколи Алєксєєва та його товаришів почалась 3 березня 2014 року. Крим, Луганська область та Донецька область. Дружині сказав, що вони — розвідка, а потім додав: «Ми перші приходимо й останні йдемо». На той час він був старшим сержантом Збройних Сил України, розвідувальної роти спеціального призначення.

У липні 2014 року виконували завдання поблизу пункту прикордонного пропуску Ізварине, неподалік села Провалля Свердловський район Луганської області. Близько тижня бійці 3-го полку спецпризначення знаходились в оточенні бойовиків. Три рази підряд штурмувала пропускний пункт «Ізварине», і тричі вибивала бойовиків. Щоразу після перемоги лунав наказ — «відійти».

Обставини загибелі

15 липня розвідгрупа підполковника Коваленка потрапила під мінометний обстріл біля села Провалля Луганської області. 8 бійців загинуло, включно з Миколою Алєксєєвим: підполковник Юрій Коваленко, молодший сержант Богдан Каравайський, старші солдати Максим Бендеров, Максим Вербовий, Станіслав Майсеєв, Іван Марков, Дмитро Рябий. Ще до 10 було поранено, в тому числі дуже важко.

24 липня 2014 року відбулося поховання Героїв у м. Кропивницький на Ровенському кладовищі, на Алеї Слави.

Без Миколи лишилися мама Ольга Миколаївна та дружина Юлія.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» старшого сержанта Миколу Алєксєєва нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
26 серпня 2014 року нагороджений відзнакою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради «За заслуги» II ступеня посмертно.
На честь Миколи Алєксєєва відкрита меморіальна дошка на стіні його рідної школи, відкрита Алея Слави, в рідному міста Ульяновка на його честь перейменована одна з вулиць.

Див. також

Список українських спортсменів, тренерів і функціонерів, що загинули під час Революції гідності чи внаслідок російської агресії в Україні

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Військовий Микола Алексєєв: Народився у Росії, захищав Україну – Перша електронна газета – Новини Кіровоградщини (укр.). Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.

Джерела

Біографії Україна Український спорт Спорт Війна

[:0-1] а ^б ^в ^г ^д Військовий Микола Алексєєв: Народився у Росії, захищав Україну – Перша електронна газета – Новини Кіровоградщини (укр.). Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.

[1]