Алішахадна Сутан Такдір
| Алішахадна Сутан Такдір | |
|---|---|
 | |
| Народився | 11 лютого 1908[2][1][3] Natald, Mandailing Natald, Північна Суматра, Індонезія[2] |
| Помер | 17 липня 1994 (86 років) або 12 липня 1994[1] (86 років) Джакарта, Індонезія |
| Національність | мінангкабау[4] |
| Діяльність | поет, прозаїк-романіст, письменник, філософ, мовознавець, політик, викладач університету |
| Alma mater | Kweekschool Fort de Kockd і Rechtshoogeschool te Bataviad |
| Знання мов | індонезійська[2] |
| Magnum opus | Dian yang Tak Kunjung Padamd і Layar Terkembangd |
| Посада | ректор[2] і Constitutional Assembly of Indonesiad |
| Партія | Соціалістична партія Індонезії |
| Конфесія | іслам |
| Мати | Poeti Samiahd |
| Родичі | Bambang Harymurtid, Armida Alisjahbanad, Ditta Amahorseyad і Pia Alisjahbanad |
| У шлюбі з | Rr Sugiartid, RA. Rohani Dahad і Margaret Axerd |
| Діти | Samiati Alisjahbanad, Mirta Kartohadiprodjod, Iskandar Alisjahbanad, Sri Artaria Alisjahbanad, Sofyan Alisjahbanad і Mario Alisjahbanad[5] |
Алішахадна Сутан Такдір (11 листопада 1908–1994) був індонезійським письменником та філологом.
Син імама і директора школи. Народився у м. Натал в Центральній Суматрі. Спочатку навчався в місцевій школі. Потім закінчив Педагогічний коледж. 1926 року став членом Національного молодіжного конгресу. Викладав у старших класах у 1928—1930 роках. 1933 року заснував літературний журнал «Пуджанга Бару» («Новий письменник»). У 1937—1942 роках здобув юридичну освіту.
1942 року увійшов до Мовної комісії Республіки Індонезія, але невдовзі був арештований японцями. Після оголошення незалежності у 1945—1950 роках очолював відновлену Мовну комісію. 1945 року члев членом індонезійського парламенту. У 1946—1948 роках викладав в Університеті Індонезія, 1950—1958 роках — Національному університеті (обидва в Джакарті), 1956—1958 роках — Університеті Андаласа в Паданзі. 1957 року стає членом Конституційної асамблеї.
1959 року залишив країну, невдаволений політикою президента Сукарно. Викладав у Східнозахідному відділенні Гавайського університету. 1963 року перебрався до Малайзії, де став професором Університету Малая в Куала-Лумпурі. 1968 року повертається до Індонезії, де стає ректором Національного університету.
У віці 16 року став писати статті для журналу «Молода Суматра». У віці 21 році випустив перший роман. Його відомі романи: «Серед безперервного нещастя» (1929 року), «Невгасимий світильник» (1932 року), «Розгорнуті вітрила» (1936 року; роман, що про боротьбу за емансипацію індонезійських жінок), «Дівчинка в розбійницькому гнізді» (1940 року) та збірка віршів «Розірвані хмари» (1936 року). Також він був автором книг: «Мова Індонезії» (1933 року) та «Нова граматика індонезійської мови» (томи 1 та 2, 1949—1950 роки).[6]
Є автором «Словника наукових термінів» (1945 рік), «Нової індонезійської граматики» (перевидавалася 37 разів). З 1950 року видав численні праці з індонезійської мови. 1974 року склав працю щодо філогенетичної еволюції людини.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в г Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 64. — ISBN 978-2-221-06888-5
- ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- ↑ Ensiklopedia Tokoh 1001 Orang Minang / за ред. H. Chaniago, R. I. Denas — UMSB Press, 2023. — ISBN 978-623-8416-00-4
- ↑ Geni.com — 2006.
- ↑ Алішахадна Сутан Такдір // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 138.