Перейти до вмісту

Андреа ді Бартоло

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андреа ді Бартоло
Andrea di Bartolo
Народження1360/1370
Італія Італія
Смерть1428(1428)
 Сієна
Національністьіталієць
Діяльністьхудожник
НапрямокСієнська школа
Роки творчості1389—1428
ВпливБартоло ді Фреді
ТвориThe Lamentationd
Роботи в колекціїМузей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Тіссен-Борнемісса, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Колекція Фріка[2], Музей мистецтва Метрополітен[3], Бруклінський музей, Монреальський музей красних мистецтв, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Музей мистецтв Філадельфії, Національний музей у Варшаві, Художня галерея Єльського університету, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Художній музей Вірджинії, Детройтський інститут мистецтв, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Vanderbilt Museum of Artd, Princeton University Art Museumd, Берлінська картинна галерея, Musée du Petit Palais, Avignond, Lindenau-Museumd, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Вікторії та Альберта, Ашмолеан музей, Pinacoteca Nazionaled, Музей образотворчих мистецтв, Художній музей Волтерс, Національна пінакотека Болоньї, Ка' д'Оро, Museo Diocesano in Miland, Sacred Art Museum of the Arbia Valleyd і Christian Museumd

CMNS: Андреа ді Бартоло у Вікісховищі
Христос по дорозі на Голгофу, 1415-20. Темпера по дереву, 55 x 49 см. Fundación Colección Thyssen-Bornemisza, Pedralbes
Коронування Богоматері
Мадонна смирення (переносний вівтар)

Андреа ді Бартоло (1360/70 — Сієна 1428) — італійський художник Сієнської школи, fl. 1389—1428.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Він був єдиним з дев'яти дітей художника Бартоло ді Фреді, що вижив. Молодість він провів працюючи в майстерні свого батька, яка отримувала багато престижних замовлень, наприклад поліптих «Коронування Богоматері», який станом на 2010-і роки зберігається у Музеї релігійного мистецтва в Монтальчіно. Під час роботи на батька Андреа розробив власний стиль живопису. Він також співпрацював з Лука ді Томме.

Він мав двох синів, що також були митцями — Джорджіо ді Андреа ді Бартоло (fl. 1409—1428) та Ансан ді Андреа ді Бартоло (fl. 1439—1480), який працював з Сано ді П'єтро над Книгою Хоралів для Сієнського собору. Він ймовірно був також наставником і самого Сано ді П'єтро.[4]

Творчість

[ред. | ред. код]

Творчість Андреа ді Бартоло була продовженням творчості його батька, який відповідно використовував традиції Сієни, розпочаті Дуччо та Сімоне Мартіні. У своїй майстерні він виконав багато робіт, з яких частина збереглася та перебуває у музеях світу. Як і Мартіні, він досить далеко подорожував для виконання робіт для покровителів, включно з Марке, Венето та Тревізо. [5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б RKDartists
  2. https://collections.frick.org/people/311/andrea-di-bartolo/objects
  3. Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  4. Гетті: Андреа ді Бартоло [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
  5. Gaudenz Freuler. Andrea di Bartolo, Fra Tommaso d'Antonio Caffarini, and Sienese Dominicans in Venice. The Art Bulletin Vol. 69, No. 4 (Dec., 1987), pp. 570—586

Джерела

[ред. | ред. код]
  • A history of painting in Italy, Umbria, Florence and Siena, from the second to the sixteenth century, Volume 3 by Joseph Archer Crowe, Giovanni Battista Cavalcaselle 2001 ISBN 0-543-97422-7 page 137

Посилання

[ред. | ред. код]