Перейти до вмісту

Андреєв Борис Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андреєв Борис Федорович
Народився27 січня (9 лютого) 1915 Редагувати інформацію у Вікіданих
Саратов, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер25 квітня 1982(1982-04-25) (67 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВаганьковське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство СРСР
 Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактор, кіноактор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСаратовське театральне училищеd (1937) Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльностіз 1937
ПартіяВКП(б) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСК СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbnm0028308
Нагороди та премії
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоної Зірки медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Сталінська премія

CMNS: Андреєв Борис Федорович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Бори́с Фе́дорович Андре́єв (рос. Бори́с Фёдорович Андре́ев; 9 лютого 1915(19150209), Саратов, Російська імперія — 25 квітня 1982, Москва, Російська РФСР) — російський радянський кіноактор, народний артист РРФСР (1950). Народний артист СРСР (1962).

Життя і творчість

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї робітників. Дитячі і юнацькі роки майбутнього актора пройшли на станції Аткарськ Саратівської губернії. Після закінчення семи класів школи Борис Андрєєв став працювати слесарем-електормонтером на комбайновому заводі в Саратову. Уже тоді він почав ходити в заводський драмгурток. Помітивши його успіхи, знаменитий Саратовський актор І. А. Слонов запропонував йому поступити до Саратовського театрального технікуму, який Борис Андрєєв успішно закінчив в 1937 році.

Якийсь час грав на сцені Саратовського драматичного театру. Театр поїхав на гастролі, в Москву, там Андрєєва помітив кінорежисер Іван Пир'єв. Незабаром, в 1939 році, на широкий екран вийшли перші фільми з його участю — «Трактористи» та «Велике життя», де актор виступив гідно й не загубився серед уже відомих артистів.

Під час зйомок фільмів «Трактористи» й «Винищувачі» знайшов двох близьких друзів — Петра Алейникова й Миколу Крючкова. Згодом у колі кіноакторів він називав цю компанію святою трійцею.

У роки німецько-радянської війни разом з Марком Бернесом Андрєєв знявся в легендарному[джерело?] фільмі «Два бійці» (1943).

У ролі Іллі Журбина («Велика родина», 1954) виявилося вміння актора втілювати психологічно глибокі характери. Перейнято емоційною насиченістю виконання Андрєєвим ролей Баукіна в «Жорстокості» (1959), Росомахи в «Шлях до причалу» (1962). Найбільшою роботою артиста в кіно став Ватажок у фільмі «Оптимістична трагедія» (1963).

В 1971—1973 роках Борис Андреєв знявся в ролях і прокоментував текст у документальних фільмах: «Народний артист Андрєєв», «Народний артист Касимов», «Народний артист Шукур Бурханов».

Похований на Ваганьковському цвинтарі у Москві.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1939: «Трактористи» — Назар Дума
  2. 1939: «Велике життя» — Харитон Єгорович Балун
  3. 1939: «Винищувачі» — лейтенант Пташеня
  4. 1939: «Щорс» — молодий червоноармієць
  5. 1941: «Богдан Хмельницький» — козак Довбня, син Шайтана / боярин Пушкін, московський посол
  6. 1941: «Бойова кінозбірка № 8» — Макар, танкіст («Три танкіста»)
  7. 1941: «Валерій Чкалов» — механік
  8. 1942: «Олександр Пархоменко» — анархіст
  9. 1942: «Дорога до зірок» — льотчик
  10. 1942: «Як гартувалася криця» — залізничник
  11. 1942: «Котовський» — студент, що роздає боргові розписки
  12. 1942: «Син Таджикистану» — Іван
  13. 1943: «Два бійці» — Саша Свинцов
  14. 1944: «Малахів курган» — майор Жуковський
  15. 1944: «Я — чорноморець!» — червонофлотець Степан Полосухін і його батько Григорій Полосухін
  16. 1944: «Одного разу вночі» — Христофоров
  17. 1945: «Золота стежка» — Єпіфанцев
  18. 1946: «Велике життя. 2 серія» — Харитон Єгорович Балун
  19. 1947: «Сказання про землю Сибірську» — Яків Захарович Бурмак
  20. 1949: «Зустріч на Ельбі» — сержант Єгоркін
  21. 1949: «Кубанські козаки» — Федя Груша
  22. 1949: «Падіння Берліна» — Олексій Іванов
  23. 1951: «Незабутній 1919 рік» — Шибаєв
  24. 1952: «Максимко» — матрос Лучкин
  25. 1953: «Доля Марини» — Матвій
  26. 1954: «Велика родина» — Ілля Матвійович Журбін, син Матвія Журбина, начальник на стапелі
  27. 1955: «Мексиканець» — Пауліно Вера
  28. 1956: «Ілля Муромець» — богатир Ілля Муромець
  29. 1958: «Поема про море» — Сава Зарудний, голова колгоспу
  30. 1958: «Літа молодії» — Захар
  31. 1959: «Жорстокість» — Лазар Євтіфійович Баукін
  32. 1959: «Ходіння по муках» — матрос Чугай
  33. 1959: «У степовій тиші» — епізод
  34. 1960: «Повість полум'яних літ» — генерал Глазунов
  35. 1961: «Козаки» — Єрошка
  36. 1962: «Шлях до причалу» — боцман «Полоцька» Зосима Семенович Росомаха
  37. 1963: «Оптимістична трагедія» — ватажок
  38. 1964: «Зачарована Десна» — дід Платон
  39. 1965: «Над нами Південний хрест» — Павло Іванович Федосєєнко
  40. 1968: «День янгола» — купець Гризлов
  41. 1971: «Острів скарбів» — довгов'язий Джон Сільвер
  42. 1971: «Жартуєте?» — таксист
  43. 1973: «Діти Ванюшина» — Олександр Єгорович Ванюшин
  44. 1975: «На край світу…» — шляховий обхідник
  45. 1975: «Призначаєшся онукою» — дід Тимофій
  46. 1976: «Перший рейс» — капітан дядько Мітя (Дмитро Іванович Бєлоусов)
  47. 1976: «Моя справа» — Друянов
  48. 1977: «Нісенітниця» — Василь Олександрович Блістанов, актор, комік, старий
  49. 1980: «Сергій Іванович іде на пенсію» — Сергій Іванович
  50. 1982: «Передмова до битви» — Мохов
  51. 1982: «Сльози крапали» — Микола Ванічкін

Відзнаки і нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]