Андромаха (корвет, 1841)
 План парусності корвету «Андромаха»
| |
| Історія | |
|---|---|
 Російська імперія
| |
| Власник: | Чорноморський флот Російської імперії |
| Будівник: | Миколаївське адміралтейство |
| Закладений: | 19 червня 1840 |
| Спуск на воду: | 20 липня 1841 |
| Потоплений: | 27 серпня 1855 |
| Доля: | затоплений біля входу на Севастопольський рейд під час залишення міста гарнізоном у 1855 році |
| Статус: | потонув |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | корвет |
| Тип: | «Андромаха» |
| Довжина: | 37,49 м |
| Ширина: | 11,57 м |
| Екіпаж: | 190 осіб |
| Озброєння: | 18—20 гармат |
«Андрома́ха» — 18-гарматний корвет однойменного типу Чорноморського флоту Російської імперії. Названий на честь героїні давньогрецької епічної поеми «Іліада» Андромахи, дружини Гектора.
Один із двох вітрильних 18-гарматних корветів типу «Андромаха», що будувалися поручником корпусу корабельних інженерів І. В. Машкіним в Миколаєві протягом 1840—1845 років. Збудований з використанням принципів Саймондса за кресленням англійського корвета «Dido» 1936 року[1][2], корабель мав довжину корабля 37,49 метра по гондеку, за кілем — 34,65 метра, ширину — 11,57 метра з обшивкою, без — 11,5 метрів, глибину інтрюму — 6,89 метра[3][2], площа парусів — 1303 квадратних метрів[1]. Екіпаж становив 190 осіб[4].
Артилерійське озброєння корабля становило чотири 12-фунтові гармати, чотирнадцять 24-фунтових карронад і дві 3-фунтові мідні фальконети[5][6].
Корабель названо на честь героїні давньогрецької епічної поеми «Іліада» Андромахи, дружини Гектора[2].
Закладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 19 червня 1840 року. Головний будівник — поручник корпусу корабельних інженерів І. В. Машкін[7][2]. Після спуску на воду 20 липня 1841 року увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[8].
У 1842 відправлений до Греції в розпорядження російського посольства, де він перебував до 1843 року[3]. У 1844 році входив до складу загону, що діяв біля Кавказького берега. У червні та липні 1845 року у складі ескадри виходив у практичне плавання в Чорне море, після — у Середземне море.
У грудні 1845 року в Палермо увійшов до складу загону віцеадмірала Ф. П. Літке, що складався з фрегата «Флора», брига «Персей» і шхуни «Дротик», приєднавшись до закордонного плавання, що відбувалося з метою отримання морської практики генерал-адміралом князем Костянтином Миколайовичем[9][10].
Перебував у плаванні Середземним морем до 1846 року, після чого повернувся до Севастополя[4]. У 1847 році виходив до Кавказького узбережжя, а у 1848 і 1849 роках перебував у закордонному плаванні в Греції. Протягом 1850—1851 років роках знову виходив до берегів Кавказу в складі загонів і по два місяці на рік брав участь у практичних плаваннях у Чорному морі з ескадрами кораблів Чорноморського флоту[9].
У червні та липні 1853 року виходив у крейсерство до мису Херсонес. З 17 вересня до 2 жовтня у складі ескадри віцеадмірала П. С. Нахімова брав участь у перевезенні військ 13-ї піхотної дивізії із Севастополя до Сухум-Кале для посилення оборони на Кавказі. Так, на корветі було перевезено 250 солдатів і офіцерів Брестського полку, після чого корвет направлено до узбережжя Кавказу[4].
Брав участь у Кримській війні. Входив до складу загону віцеадмірала Л. М. Серебрякова, який 7 листопада 1853 року здійснював бомбардування укріплення Святого Миколая, зайнятого турецькими військами, але через шторм був змушений піти в море і повернутися до Севастополя. При цьому, під час бомбардування корвет зазнав серйозних пошкоджень і деяких втрат серед екіпажу.
Протягом 1854 року перебував у Корабельній бухті[4], з травня залишаючись єдиним нероззброєним російським кораблем малого рангу[11]. 27 серпня 1855 року затоплений на Севастопольському рейді під час залишення міста гарнізоном. Після війни під час розчищення Севастопольської бухти корпус корвета було підірвано[9][6].
- В. І. Істомін (1941 — липень 1842);
- А. Д. Варницький (липень 1842 — 1847);
- Л. А. Єргомишев (1848—1849);
- А. Х. Вінк (1850);
- О. Ф. Варпаховський (1851);
- М. С. Стройніков (1852 — 24 березня 1854).
- ↑ а б Глебов, А. М. (2016). Российское военное парусное кораблестроение XVIII—XIX веков: опыт исторической реконструкции (рос.). Горно-Алтайск: Горно-Алтайский государственный университет. с. 75, 144.
- ↑ а б в г Крючков, Ю. С. (2018). Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) (рос.). Николаев: Наваль. с. 298—299, 387. ISBN 978-617-7007-04-2.
- ↑ а б Соловьев, Н. И. (1961). Программа плавания судов Черноморского флота в кампанию 1843 года. Сборник документов «М. П. Лазарев» (рос.). Т. 3. Москва: Воениздат. с. 260, 379.
- ↑ а б в г Чернышев, А. А. (2002). Российский парусный флот (рос.). Т. 2. Москва: Воениздат. с. 37—39. ISBN 5-203-01789-1.
- ↑ Корветы Черноморского флота (рос.). Морской интернет-клуб «Кубрик». Архів оригіналу за 5 березня 2016.
- ↑ а б Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 327. ISBN 978-5-9533-1517-3.
- ↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: май (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 24 березня 2024.
- ↑ Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ а б в Окороков, А. В. (2016). Свод объектов подводного культурного наследия (рос.). Москва: Институт наследия. с. 90—91. ISBN 978-5-86443-211-2.
- ↑ Tredrea, John; Sozaev, Eduard (2010). Russian Warships in the Age of Sail 1696—1860: Design, Construction, Careers and Fates (англ.). Barnsley: Seaforth. с. 598. ISBN 978-1-84832-058-1.
- ↑ Зайончковский, А. М. (2002). Восточная война 1853—1856 годов (рос.). Т. 2 (ч. 2). Санкт-Петербург: Издательство «Полигон». с. 284—286. ISBN 5-89173-157-6.
- Крючков Ю. С. Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865). — Николаев: Наваль, 2018. — 464 с. — ISBN 978-617-7007-04-2. (рос.)
- Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
- Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
- Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: Вече, 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)