Андріс Нельсонс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андріс Нельсонс
латис. Andris Nelsons
Основна інформація
Дата народження18 листопада 1978(1978-11-18)[1][2][…] (45 років)
Місце народженняРига, Латвійська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[1]
Роки активності2003 — тепер. час
ГромадянствоЛатвія
Професіїдиригент
ВчителіОлександр Тітовd і Маріс Янсонс
Інструментифортепіано і труба
Жанрикласична музика
Нагороди
У шлюбі зКристіне Ополайс[4]
andrisnelsons.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

́Андріс Н́ельсонс (1978) — латвійський диригент, музичний директор Бостонського симфонічного оркестру, капельмейстер Лейпцизького оркестру Гевандхауза.

Біографія

[ред. | ред. код]

Нельсонс народився 18 листопада 1978 року в м. Рига, у сім'ї музикантів. Його мати заснувала перший у Латвії ансамбль ранньої музики, а батько був хоровим диригентом, віолончелістом та вчителем.[5] У п'ятирічному віці мати і вітчим (диригент хору) відвезли Нельсонса на виставу Вагнера«Тангейзер», яка справила на нього величезне враження. В юному віці Нельсонс навчався грі на фортепіано, а з 12-річного віку опанував інший музичний інструмент — трубу.

Творчий шлях

[ред. | ред. код]
Nelsons No. 5

В музичному сезоні 2006—2007 рр. латвійський диригент успішно співпрацював з багатьма відомими музичними колективами — оркестром Гельсінської філармонії, філармонійним оркестром ВВС, Ганноверським симфонічним оркестром, оркестрами Берлінського і Норвезького радіо. Паралельно у Андріса Нельсонса було декілька важливих дебютів — з філаморнійним оркестром Осло, Стокгольмським королівським оркестром, симфонійним оркестром Віденського радіо, оркестром концертного залу "Mozarteum" в Зальцбурзі, симфонічним оркестром Франкфуртського радіо і паризьким «Ensemble Orchestral». Серед виконавців, з якими довелося виступати Нельсонсу — Міша Майський, Михайло Плетньов, Гідон Кремер, Хокан Харденбергер, Рено Капюсон, Оллі Мустонен, Сол Габетта, Албан Герхард і Байба Скріде. У США Нелсьонс дебютував за диригентським пультом Чиказького оркестру, а влітку 2006 року разом з Національним молодіжним оркестром Німеччини відправився в турне країнами Південної Америки, яке завершилося в Берлінському концерному залі. Дебют Нельсонса в Німеччині в оперному жанрі відбувся в січні 2007 року, коли він був диригентом «Богеми» Пуччині в Берлінській опері. В репертуарі диригента в ЛНО — «Аїда» Верді, «Пікова дама» Чайковського, «Мадам Баттерфляй» Пуччині, «Травіата» Верді, «Турандот» Пуччині і «Валькірія» Вагнера. В музичному сезоні 2006—2007 року вийшов перший компакт диск Нельсонса — два скрипічних концерти Д. Шостаковича, записаних разом з симфонічним оркестром Баварського радіо і скрипачкою Арабеллою Штейнбахер. В січні цей диск отримав престижну премію «Deutschen Schallplattenkritik» і був включений до списку кращих записів, а німецький журнал «Fono Forum» назвав його кращим записом місяця.

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 2017 отримав головну премію «Греммі» за кращий оркестровий запис симфонії Дмитра Шостаковича «Під тінню Сталіна» у виконанні Бостонського симфонічного оркестру. Запис було видано під маркою Deutsche Grammophon[6].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Андріс Нельсонс був одружений з латвійською оперною співачкою Кристіне Ополайс. Вони зустрілися у Латвійській національній опері, де Нельсонс був деригентом, а Ополайс учасницею хору, і одружилися в 2011 році. Їхня донька Адріана Анна народилася 28 грудня 2011 року. Пара оголосила про розлучення 27 березня 2018 року[7]. Нельсонс одружився з Еліс Гайдлер у квітні 2019 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #135471206 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Discogs — 2000.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. BSO music director Andris Nelsons and Kristine Opolais have divorced — 2018.
  5. savors ties with Jansons
  6. Симфония «Под тенью Сталина» получила премию «Грэмми». Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
  7. BSO music director Andris Nelsons and Kristine Opolais have divorced. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 6 травня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]