Бостонський симфонічний оркестр
Бостонський симфонічний оркестр | |
Дата створення / заснування | 1881 |
---|---|
Початок активної діяльності | 1881 — тепер. час |
Країна | США |
Адміністративна одиниця | Бостон |
Організаційно-правова форма | організація 501(c)(3)[1] |
Сукупні активи | ▼654 476 272 $ (2022)[2] |
Загальна виручка | ▲116 038 188 $ (2022)[2] |
Розташування штаб-квартири | Бостон[1] |
Жанр | класична музика |
Виконавці | Шарль Мюнш |
Країна походження | США |
Отримані відзнаки | |
Добровільні внески | 37 040 230 $[3], 49 379 239 $[2] і 39 371 221 $[2] |
Кількість підписників у соціальних мережах | 71 526 |
Частково збігається з | Boston Popsd |
Офіційний сайт(англ.) | |
Бостонський симфонічний оркестр у Вікісховищі |
42°20′34″ пн. ш. 71°05′08″ зх. д. / 42.34282222° пн. ш. 71.08566944° зх. д.
Бостонський симфонічний оркестр (англ. Boston Symphony Orchestra) — один із провідних оркестрів США. Базується в Бостоні. Заснований в 1881 г. на кошти мецената Чі Генрі Хіггінсона. Традиційно належить до «Великої П'ятірки» оркестрів США.
Особливістю Бостонського оркестру є його своєрідна подвійна структура: разом з основним оркестром існує (з 1885 року) Бостонський оркестр популярної музики, що виконує легший репертуар, хоча й складається здебільшого з тих же музикантів (за винятком найзначніших і високооплачуваніших «перших пультів»), а на початку (до 1930 року) ще й керував ним той же головний диригент, — ця подвійність пов'язана з бажанням засновника оркестру Хіггінсона пропагувати легку оркестрову музику. Таку структуру пізніше запозичили інші американські оркестри.
Розквіт Бостонського симфонічного оркестру зв'язаний насамперед з 25-літньою роботою під керівництвом Сергія Кусевицького, який популяризував оркестру завдяки численним концертам по радіо, роботі над збагаченням репертуару, у тому числі замовляючи музики видатним композиторам-сучасникам. Так, за замовленням Бостонського оркестру були написані 4-а симфонія Прокоф'єва (до 50-річчя оркестру) і «Симфонія псалмів» І.Стравінського. Ця традиція збереглася й надалі: на відзначення круглих дат в історії оркестру та з інших приводів спеціально для нього писали Анрі Дютийє, Анджей Пануфнік, Елліот Картер, Джон Корільяно та інші.
1881—1884 | Джордж Хеншель |
1884—1889 | Вільгельм Геріке |
1889—1893 | Артур Нікіш |
1893—1898 | Еміль Паур |
1898—1906 | Вільгельм Геріке |
1906—1908 | Карл Мук |
1908—1912 | Макс Фідлер |
1912—1918 | Карл Мук |
1918—1919 | Анрі Рабо |
1919—1924 | П'єр Монте |
1924—1949 | Сергій Кусевицький |
1949—1962 | Шарль Мюнш |
1962—1969 | Еріх Лайнсдорф |
1969—1972 | Вільям Стейнберг |
1973—2002 | Сейдзі Одзава |
2004—2011 | Джеймс Лівайн |
2013— до сьогодні | Андріс Нельсонс |
- ↑ а б в г Nonprofit Explorer: Research Tax-Exempt Organizations
- Офіційний сайт [Архівовано 1 січня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)