Андійські народи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Андійські народи — група народів, що проживає в Російській Федерації — Андійці, ахвахці, багулали, ботліхці, годоберинці, каратинці, тиндинці, чамалинці, в Азербайджані — ахвахці.

Ареал та чисельність

[ред. | ред. код]

Загальна чисельність за переписом 2002 року разом з цезькими народностями складає в Росії — 57 498 осіб, в тому числі в Дагестані — 56 671 особа. Андійські народи без урахування цезьких складають відповідно 34 387 і 33 707 осіб[1].

Андійські народи живуть на південному заході Дагестану, головним чином в басейні річки Андійське Койсу: Ботліхський район (андійці, ботліхці, годоберинці), Цумадинський район (багулали, тиндинці, чамалинці), Ахвахський район (ахвахці), Шамільський район (ахвахці); після 1950-х років значна частина переселилася на рівнинну частину, що сприяло їхній аваризації.

Розмовляють андійськими мовами зі своїми діалектами, близькими до аварської мови. Не мають власної писемності й тому на письмі використовують аварську мову.

З аварською мовою андійські об'єднують в аваро-андійську групу, протиставлену цезькій всередині аваро-андо-цезької гілки (андійські ближче до аварської, ніж цезькі).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Всеросійський перепис населення 2002 року. Архів оригіналу за 6 листопада 2004. Процитовано 6 серпня 2019.