Анні Фішер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фішер.
Анні Фішер
угор. Fischer Annie
Основна інформація
Дата народження5 липня 1914(1914-07-05)
Місце народженняБудапешт
Дата смерті10 квітня 1995(1995-04-10) (80 років)
Місце смертіБудапешт
ПохованняФаркашреті[1]
ГромадянствоУгорщина
Професіїкласична піаністка, вчителька музики, композиторка, піаністка
ОсвітаМузична академія Ференца Ліста
ВчителіArnold Székelyd
Відомі учніRobert Weiszd
Інструментифортепіано
Жанрикласична музика
ЛейблиHungarotond, EMI, Deutsche Grammophon і Supraphon
Нагороди
У шлюбі зAladár Tóthd
Брати, сестриSándor Fischerd
CMNS: Файли у Вікісховищі

Анні Фішер (угор. Fischer Annie; 5 липня 1914 — 10 квітня 1995) — угорська піаністка єврейського походження, одна з перших угорських геніальних піаністів-вундеркіндів[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Анні Фішер[3] народилася 5 липня 1914 року. Її батьки виявили талант у ранньому віці, коли вона почала грати на фортепіано, почувши гру сусіда за стіною, який був учителем по фортепіано. Анні почала свою музичну кар'єру як обдарована піаністка. У віці 10 років вона дебютувала з концертом Бетховена № 1 до мажор[4]. Через два роки грала Моцарта і Шумана в Цюриху.

Навчалася у Музичній академії Ференца Ліста, вчилася у Арнольда Секей та Ернст фон Донаньї. У 14 років її незвичайний талант був визнаний.

У 1933 році вона стала лауреатом Міжнародного фортепіанного конкурсу імені Ліста в Будапешті. Відтоді молоду піаністку стали запрошувати грати на найбільших концертних майданчиках практично в кожному великому місті Європи.

У 1937 році Анні Фішер вийшла заміж за Аладара Тота, який був на 15 років старший за неї. Аладар був впливовим критиком і журналістом провідних сучасних угорських газет «Pesti Naplo» і «Nyugat». Він стежив за кар'єрою Анні і регулярно публікував статті про неї, аж до їхнього весілля. Історія їхнього роману нагадує сюжет фільму. Спочатку критик став другом сім'ї і мати Анні попросила Тота, щоб він супроводжував її дочку в концертному турі. У цій поїздці вони покохали один одного і їхня любов тривала до самої смерті.

Під час Другої світової війни Анні з чоловіком жили у Швеції і лише у 1946 році повернулися в Будапешт. Почала викладати у Вищій музичній школі імені Ліста і в 1965 році отримала звання професора. Аладар Тот став директором Угорського державного оперного театру, і займав це місце до 1956 року. У цей період він докладав усіх зусиль для відродження угорської музичної культури. Анні Фішер в цей час гастролювала по країні і світу, де давала велику кількість концертів. Вона була почесним гостем в концертних залах Англії, Нідерландах, Франції, Швейцарії та Японії[2].

Якщо судити з імен композиторів, то репертуар Анні Фішер не дуже широкий. Вона обмежує себе майже виключно шедеврами класики і романтики. Виняток становлять, мабуть, лише деякі твори Дебюссі і музика її співвітчизника Бела Бартока (Фішер була однією з перших виконавиць його Третього концерту). Особливо вдаються їй твори великої форми — концерти, сонати, варіаційні цикли. Центральне місце в її репертуарі займають твори Моцарта, Бетховена і Шумана, але при цьому вона рівною мірою віртуозно виконує твори Шопена, Шуберта і Брамса.

Починаючи з 1977 року, вона витратила 15 років на роботу в студіях, працюючи над записом всіх сонат Бетховена, — циклу, який так і не випустила за життя. Однак після смерті Анні Фішер багато частин цієї роботи стали доступні слухачам і отримали високу оцінку серед поціновувачів класичної музики[5].

Померла 10 квітня 1995 року, похована поруч зі своїм чоловіком на цвинтарі Фаркашреті в Будапешті.


Нагороди

[ред. | ред. код]

Серед нагород Фішер — 3 премії Кошута (1949, 1955, 1965 роки)[6]. Незадовго до своєї смерті — 10 квітень 1995 року — вона отримала в Будапешті престижну премію за заслуги перед угорської республікою «Magyar Köztársasági Érdemrend középkeresztje».(угор.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.bessenyei.hu/farkasret/abc.pdf
  2. ↑ а б Анни Фишер — венгерская пианистка. propianino.ru. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 24 березня 2017 року.(рос.)
  3. ↑ Jean-Pierre Thiollet, 88 notes pour piano solo, "Solo nec plus ultra", Neva Editions, 2015, 50. ISBN 978 2 3505 5192 0.
  4. ↑ Annie Fischer. yuanhuang.wixsite.com. Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 24 березня 2017 року.(англ.)
  5. ↑ Анни Фишер. newswe.com. Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 24 березня 2017 року.(рос.)
  6. ↑ Анни Фишер (Annie Fischer). classic-music.ru. Архів оригіналу за 10 березня 2017. Процитовано 24 березня 2017 року.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анні_Фішер&oldid=41746514