Перейти до вмісту

Антонів Олена Тимофіївна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антонів Олена Тимофіївна
Народилася17 листопада 1937(1937-11-17) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бібрка
Померла2 лютого 1986(1986-02-02) Редагувати інформацію у Вікіданих (48 років)
·автомобільна аварія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЯнівський цвинтар
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлікарка
Галузьрух за громадянські права[1] Редагувати інформацію у Вікіданих і медична практика[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛьвівський державний медичний інститут
Знання мовукраїнська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоТимофій Антонів
МатиНаталія Антонів
Брати, сестриАнтонів Марія Тимофіївна
У шлюбі зЧорновіл Вячеслав Максимович Редагувати інформацію у Вікіданих і Красівський Зеновій Михайлович Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиЧорновіл Тарас В'ячеславович Редагувати інформацію у Вікіданих

Анто́нів Оле́на Тимофі́ївна (17 листопада 1937, Бібрка, нині Перемишлянського району Львівської області — 2 лютого 1986, Львів) — українська лікарка, правозахисниця. Розпорядниця фонду Олександра Солженіцина в Галичині. Член Клубу творчої молоді у Львові.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 17 листопада 1937 року в місті Бібрка (нині Перемишлянського району Львівської області, Україна). Під час німецько-радянської війни проживала в Переволоці Бучацького району Тернопільської області[2]. Закінчила середню школу в 1955 році. Під час арештів української інтелігенції проживала у Львові.

У 1955–1961 роках навчалася на лікувальному факультеті Львівського державного медичного інституту. Працювала у Львівському обласному протитуберкульозному диспансері.

Була членкинею Клубу творчої молоді. Підтримувала зв'язки з Аллою Горською, Євгеном Сверстюком, Іваном Світличним та іншими шістдесятниками. Виготовляла, зберігала та розповсюджувала літературу самвидаву, зокрема «Український вісник». У її помешканні збиралися колишні повстанці, шістдесятники, творча інтелігенція; відзначали пам'ятні дати, релігійні свята. У будинку Олени Антонів часто проводили обшуки. У 1970-х роках Антонів фактично стала розпорядницею фонду допомоги політв'язням у Західній Україні. Формально не належачи до Української Гельсінської групи, Антонів готувала, передруковувала та передавала іноземним журналістам окремі документи об'єднання. Отримувала погрози з боку КДБ СРСР.

Була одружена з В'ячеславом Чорноволом, народила сина Тараса.

Гробівець родини Антонівих на 32 полі Янівського цвинтаря

У 1980–1985 роках багато часу провела в Тюменській області Росії, поділяючи заслання з другим чоловіком — Зеновієм Красівським (шлюб зареєстрували 26 травня 1979 року[3]).

Загинула внаслідок нещасного випадку в автомобільній катастрофі. Була похована в одному гробівці з батьками на 32 полі Янівського цвинтаря, згодом у ньому було поховано її молодшу сестру Марію (1939–2014).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. Мельничук Б., Уніят В. Антонів Олена Тимофіївна… — С. 17.
  3. Островський В. (Івано-Франківськ). Правозахисна діяльність З. Красівського… — С. 132.

Джерела

[ред. | ред. код]