Перейти до вмісту

Чорновіл Тарас Вячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Чорновіл.
Тарас Вячеславович Чорновіл
Народився1 червня 1964(1964-06-01) (60 років)
Львів, Українська РСР
Країна СРСР
 Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанняКиїв
Діяльністьполітолог, політичний діяч
Alma materЛНУ ім. І. Франка
Знання мовукраїнська
ЧленствоВерховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посаданародний депутат України
ТермінIII, IV, V, VI скликання.
Партіябезпартійний
КонфесіяУкраїнська Греко-Католицька Церква
БатькоВячеслав Чорновіл
МатиОлена Антонів
РодичіАндрій (старший єдинокровний брат)
Атена Пашко (мачуха)
У шлюбі зМарія
ДітиМаксим, Богдан, Маркіян
Автограф
Сайтchornovil.openua.net
Україна Народний депутат України
3-го скликання
Народний Рух України 5 липня 2000 — 14 травня 2002
4-го скликання
Реформи і порядок (НУ) 14 травня 2002 — 25 травня 2006
5-го скликання
Партія регіонів 25 травня 2006 — 23 листопада 2007
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012

Тара́с Вячесла́вович Чорнові́л (нар. 1 червня 1964, Львів) — український політолог[1][2][3], політичний діяч.

Народний депутат України III, IV, V, VI скликань Верховної Ради України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1 червня 1964 року в місті Львів. Батько — політичний діяч, радянський дисидент, журналіст, один із засновників Народного Руху України Вячеслав Чорновіл (1937—1999). Мати — українська культурна і церковна діячка, медик Олена Антонів (1937—1986).

  • 1981—1982 — лаборант кафедри прикладної геодезії Львівського політехнічного інституту[4].
  • 1982—1984 — служба в армії, смт Озерне Житомирська область.
  • 1984—1989 — санітар операційного відділення Львівської міської лікарні швидкої медичної допомоги.
  • 1986—1991 — студент біологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка (не закінчив)[5].
  • 1987—1988 — технічний редактор самвидавного журналу «Український вісник».
  • 1988—1990 — видавець і головний редактор самвидавної газети «Молода Україна».
  • Член УГГ (1987—1988), УГС (1988—1989), СНУМ (1988—1990). Учасник Львівського дискусійного клубу (1988—1989), Українського культурологічного клубу (1988—1989).
  • 1990—1994 — депутат Львівської обласної ради.
  • 1990—1992 — керівник Української незалежної видавничо-інформаційної спілки.
  • 1993—1997 — заступник директора, пізніше директор, науково-видавничого підприємства «Мета».
  • 1993—1997 — головний редактор видавництва «Стрім».
  • 1998—1999 — радник голови НРУ В. Чорновола.
  • З травня 1999 — керівник агітаційного відділу НРУ, помічник-консультант народного депутата України Г. Удовенка.
  • З 1999 — головний редактор газети «Час».
  • З грудня 2000 — член президії Громадського комітету опору «За правду».
  • З лютого 2001 — член ради Громадської ініціативи «Форум національного порятунку».
  • З травня 2001 — член ПРП.
  • Активно долучався до масштабних протестних акцій «Повстань, Україно!» у 2002—2003 рр.
  • Грудень 2004 — січень 2005 — довірена особа кандидата на пост Президента України Януковича, керівник виборчого штабу. За перехід у команду Януковича представники демократичних сил назвали Тараса зрадником. Громадська організація «Пора» визнала його переможцем у номінації «Зрадник року»[6][7].
  • Серпень 2005 — 2006 — заступник керівника виборчого штабу Партії регіонів.
  • Жовтень 2006 — грудень 2007 — радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах[8][9].
  • У 2009 році виключений з Партії регіонів за переговори з партією Юлії Тимошенко.

Освіта

[ред. | ред. код]

Парламентська діяльність

[ред. | ред. код]
Тарас Чорновіл під час акції «Україна без Кучми»

Народний депутат України 3-го скликання з липня 2000 по травень 2002, виборчий округ № 115, Львівська область. На час виборів: головний редактор газети «Час», член НРУ. Член фракції НРУ (липень 2000 — лютий 2001), член фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (з лютого 2001). Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з липня 2000)[10].

Народний депутат України 4-го скликання з травня 2002 по травень 2006, виборчий округ № 116, Львівська область, висунутий Виборчим блоком політичних партій "Блок Віктора Ющенка «Наша Україна». За 65,99 %, 9 суперників. На час виборів: народний депутат України, член ПРП. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002 — березень 2004), позафракційний (березень — квітень 2004), уповноважений представник групи «Центр» (квітень — грудень 2004), уповноважений представник фракції «Регіони України» (грудень 2004 — вересень 2005), член фракції Партії «Регіони України» (з вересня 2005). Голова підкомітету з питань бюджетного забезпечення органів місцевого самоврядування Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з червня 2002).

Народний депутат України 5-го скликання з травня 2006 по листопад 2007 від Партії регіонів, № 4 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Голова підкомітету з питань зовнішньоекономічних зв'язків та транскордонного співробітництва Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (з липня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 3 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (листопад 2007 — червень 2009), позафракційний (червень 2009 — лютий 2011), групи «Реформи заради майбутнього» (лютий 2011 — лютий 2012), позафракційний (з лютого 2012). Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (з грудня 2007).

2 жовтня 2008 року ухвалив рішення покинути ряди Партії регіонів.

9 червня 2009 року політрада Партії регіонів виключила Чорновола зі своєї фракції.

16 лютого 2011 року увійшов до депутатської групи «Реформи заради майбутнього». Вийшов з неї 9 лютого 2012 року через скандал навколо записів Романа Забзалюка[11].

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина Марія — програмістка.

Діти. Від першого шлюбу двійнята Максим та Богдан (1988 р.н.) з трьох років живуть у Німеччині.

Від другого шлюбу Маркіян (1998 р.н.).[12]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Інше

[ред. | ред. код]

Цитати

[ред. | ред. код]
…Коли я бачу, як Янукович розправляється з тими, хто є невигідними партнерами для Росії або для групи Хорошковсього-Льовочкіна, і як він боїться слово сказати цим людям, то у мене з'являється відчуття, що насправді керують усім напряму приставлені до нього «смотрящие», а він — так, весільний генерал[13].
…Всі, хто працює в Росії (трудові мігранти з України), за рідкісним винятком, підписали угоду про співпрацю з ФСБ. Це навіть не обговорюється. Немає жодного поїхавшого на заробітки в РФ українця, якого б там не завербувала ФСБ[14][15].

Скандали

[ред. | ред. код]

1 червня 2023 року Тарас Чорновіл образив голову медслужби «Вовків Да Вінчі» Аліну Михайлову[16][17][18]. 13 червня 2023 року група молодиків біля будинку Тараса Чорновола напала на екснардепа: його облили з пляшки сечею, зеленкою, після чого четверо молодиків його схопили й викинули у контейнер для сміття[19]. Сам Чорновіл назвав цей напад замовленням Офісу Президента за критику влади[20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ СИЛОВІ СТРУКТУРИ у кривавих руках ТАТАРОВА | Чому захід не довіряє ГУР? / ЧОРНОВІЛ // Телеканал Прямий. — 2022. — 19 липня.
  2. ↑ Тарас Чорновіл. Політолог // СТОПКОР.
  3. ↑ Тарас Чорновіл // Гордон.
  4. ↑ Черновол Тарас
  5. ↑ а б в г Чорновіл Тарас
  6. ↑ Чорновола назвали зрадником і нагадали, що режим його кандидата вбив його батька
  7. ↑ Василь Базів: отруювали цілу українську націю
  8. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2006 року № 1504 «Про призначення Чорновола Т.В. радником Прем'єр-міністра України».
  9. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2007 року № 1150-р «Про звільнення Чорновола Т.В. від виконання обов'язків радника Прем'єр-міністра України».
  10. ↑ Постанова Верховної Ради України від 6 липня 2000 року № 1843-III «Про обрання народного депутата України Чорновола Т.В. членом Комітету Верховної Ради України»
  11. ↑ Чорновіл не хоче «бруднитися» об плівки Забзалюка
  12. ↑ "Попри німецьке громадянство мої сини — українці". www.golos.com.ua (укр.). 17 червня 2010. Процитовано 14 червня 2023.
  13. ↑ Тарас Чорновіл: «Янукович не керує країною». Главком. 14 мая 2010. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 8 вересня 2010.
  14. ↑ Всі українці, які працюють в РФ, завербовані ФСБ, — Чорновіл. ukranews.com. Українські новини. 11 квітня 2017.
  15. ↑ Нет ни одного поехавшего на заработки в РФ украинца, которого бы там не завербовала ФСБ — Чорновил. gordonua.com. Українські новини. 11 квітня 2017.
  16. ↑ Тарас Чорновіл образив голову медслужби Вовків Да Вінчі Аліну Михайлову — вона відповіла. nv.ua (укр.). Процитовано 18 червня 2023.
  17. ↑ Тарас Чорновіл: Я не маю претензій до Аліни Михайлової. Главком | Glavcom (укр.). 14 червня 2023. Процитовано 18 червня 2023.
  18. ↑ facebook.com/apostrophe.ua. Екснардепа Тараса Чорновола вкинули до смітника і облили зеленкою: що обурило українців, відео. Апостроф (укр.). Процитовано 18 червня 2023.
  19. ↑ У Києві екснардепа Чорновола облили сечею і викинули у смітник (фото, відео). Конкурент (укр.). Процитовано 14 червня 2023.
  20. ↑ Тарас Чорновіл дав коментар після того, як його викинули у смітник: каже про «особисту помсту». Вечірній Київ (укр.). 13 червня 2023. Процитовано 27 серпня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чорновіл_Тарас_Вячеславович&oldid=42309049