Координати: 48°52′39″ пн. ш. 25°41′16″ сх. д. / 48.87750° пн. ш. 25.68778° сх. д. / 48.87750; 25.68778
Очікує на перевірку

Антонів (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Антонів

Костел
Країна Україна Україна
Область Тернопільський район
Район Чортківський район
Тер. громада Товстенська громада
Код КАТОТТГ UA61060370030082113
Основні дані
Населення 332 (на 1.01.2018)[1]
Територія 1.680 км²
Густота населення 241.67 осіб/км²
Поштовий індекс 48544
Телефонний код +380 3552
Катойконіми антонівчани
Географічні дані
Географічні координати 48°52′39″ пн. ш. 25°41′16″ сх. д. / 48.87750° пн. ш. 25.68778° сх. д. / 48.87750; 25.68778
Середня висота
над рівнем моря
311 м
Відстань до
обласного центру
100 км
Відстань до
районного центру
22 км
Найближча залізнична станція Товсте
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 48630, Україна, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Товсте, вул. Українська, буд. 84
Карта
Антонів. Карта розташування: Україна
Антонів
Антонів
Мапа
Мапа

CMNS: Антонів у Вікісховищі

Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Анто́нів — село в Україні, у Товстенській селищній громаді Чортківського району Тернопільської области. .

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Товстенської селищної громади.[2]

Розташування

[ред. | ред. код]

Розташоване на півдні району, за 5 км до центру громади та найближчої залізничної станції Товсте. До села приєднано хутір Колонія, розташований за 0,6 км від села. У 1952 на хуторі — 5 двори, 22 жителів[3].

Назва

[ред. | ред. код]

Назва села походить, найімовірніше, від імені Антон[4].

Історія

[ред. | ред. код]

Село засноване між 1820 і 1831 роками, належало до громади Свидова, домінії Ягольниця Нова циркулу Чортків Королівства Галичини та Володимирії[5]

Перша письмова згадка — кінець XVIII століття.

За статистикою, у селі 1900 — 797 жителів, 1910 — 843, 1921 — 789 (163 двори), 1931 — 763 жителі (180 дворів).

За Австро-Угорщини і Польщі діяла однокласна школа з польською мовою навчання.

Відомо, що 1902 р. велика земельна власність належала Каролю Лянцкоронському.

Діяли філії «Просвіти», «Лугу», та інших товариств, а також кооператива.

На 01.01.1939 в селі проживало 810 мешканців, з них 550 українців-грекокатоликів, 220 українців-римокатоликів, 20 поляків і 20 євреїв[6].

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 28 жителів села Антонів:

  • Дмитро Баглай (нар. 1912),
  • Казимир Блюд (нар. 1926),
  • Олексій Вавришин (нар. 1909),
  • Яків Гаврилюк (нар. 1916),
  • Йосип Годецький (нар. 1900),
  • Северин Гой (нар. 1926),
  • Станіслав Гомула (нар. 1924),
  • Іван Задорожний (нар. 1908),
  • Андрій Кардинал (нар. 1925),
  • Антон Кардинал (нар. 1897),
  • Йосип Кардинал (нар. 1927),
  • Петро Кардинал (нар. 1921),
  • Йосип Катеринюк (нар. 1919),
  • Микола Катеринюк (нар. 1904),
  • Йосип Когут (нар. 1914),
  • Петро Онищук (нар. 1900),
  • Омелян Когут (нар. 1910).

В УПА воювали Іван і Мирон Катеринюки та інші жителі.

До 2020 року підпорядковувалося Свидівській сільській раді.

З 17 грудня 2020 року Антонів належить до Товстенської селищної громади.[7]

Релігія

[ред. | ред. код]

У селі є костел (1936; недіючий; кам'яний).

Каплиці
  • каплиця (1926);
  • капличка Матері Божої (1989; архітектор і забудовник Є. Ракушняк).

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
Пам'ятки
Могила Українським Січовим Стрільцям
Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні

У селі насипано символічну могилу Українським Січовим Стрільцям, на якій встановлено «фігуру» Пресвятої Богородиці.

Споруджено:

Раніше на кладовищі була споруджена червона зірка на честь комсомольця Антона, який захищав село під час Другої світової війни. Після незалежності зірка була зруйнована.

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

Нині працюють загальноосвітня школа I ступеня[8], клуб, бібліотека, ФАП, торговий заклад.

Школа[9]

Школу в селі Антонові збудовано у 1910 році. Вчителькою була Яніна Сачинська. Після неї вчителювали Д. Горожанська, Жураківська, М. Мирна, Н. Шевчук, А. Драгомирецька, Д. Червоняк.

З 1954 року до 1958 р. школа була семирічною.

З 1958 р. вона знову стала початковою.

Директорами школи були: Ян Гарлінський, М. Старовський, М. Лой, М. Сіраченко, А. Драгоморецька, Л. Ляхович, М. Горожанська (1969—2010), О. Левчук (з 2010 р.).

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність населення, чол.
1900 1910 1921 1931 2014 2018
797 843 780 763 345[10] 332[1]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Примітка

[ред. | ред. код]
  1. а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  3. Федечко, М. Антонів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 446. — ISBN 978-966-457-246-7.
  4. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 10.
  5. Йосифінська (1785—1788) і Францисканська (1819—1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. П. Пироженко, В. Сіверська — Київ, 1965. — с. 18, 345. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
  6. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 15.
  7. Постанова Товстенської ТВК Чортківського району Тернопільської області № 85 від 5 грудня 2020 року
  8. Червінська, О. Село живе! // Голос народу. — 2013. — № 11 (15 березня). — С. 5. — (Вісті з глибинки).
  9. Лист Чортківської РДА від 22 серпня 2019 року № 1233.
  10. Уніят В., Федечко М. Антонів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 446. — ISBN 978-966-457-246-7.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]