Гиньківці
| село Гиньківці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Товстенська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060370060089477 |
| Облікова картка | Гиньківці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1427 |
| Населення | 350 |
| Територія | 1.540 км² |
| Густота населення | 227.27 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48640 |
| Телефонний код | +380 3554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°46′25″ пн. ш. 25°44′54″ сх. д. / 48.77361° пн. ш. 25.74833° сх. д. |
| Водойми | Тупа |
| Відстань до районного центру |
19 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48630, Україна, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Товсте, вул. Українська, буд. 84 |
| Карта | |
  Гиньківці | |
 Гиньківці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гинькі́вці — село в Україні, у Товстенській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Тупа, у центрі району. До 2020 року підпорядковане Ворвулинській сільраді.
При Гиньківцях був хутір Вербова, нині не заселений. Населення — 349 осіб (2003).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Товстенської селищної громади.[1]
На околицях виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури.
Перша писемна згадка — 1427[2].
У 1442 р. польський король Владислав Ворненьчук за багаторічну сумлінну службу, а також за подорож до татар подарував село Томашеві, який походив із Гиньківців.
За Австро-Угорщини і Польщі у селі діяла однокласна школа з польською мовою навчання. За переписом 1921 р., в селі був 151 двір із населенням 752 особи, на 1931 р. – 178 дворів (858 осіб).
До 1930 р. були три корчми (згодом залишилась одна), два водяних млини і гуральня. У селі діяли філії “Просвіти” та інших українських товариств (до 1939 р.); кооператива “Згода”, каменоломні.
- церква Святого Миколая (1876, кам'яна, УГКЦ);
- капличка (1998).
Споруджено пам'ятники:
- Івану Франку (1974)
- Т. Шевченку (1991).
- Пам'ятник Т. Шевченку
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва.
Встановлений 1991 р.
Скульптура — бетон, постамент — камінь.
Скульптура — 1 м, постамент — 1,5 м.[3][4]
Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, ТОВ «Промінь».
- Володимир Круцяк (1936—2000) - український вчений у галузі медицини, академік, доктор медичних наук, педагог.
- Антон Білик (1936—2000) - український господарник, заслужений працівник сільського господарства України, депутат Тернопільської обласної ради.
-
Церква Перенесення мощей св. Миколая 1876р. -
Капличка -
Клуб
1876%D1%80._%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE_%D0%93%D0%B8%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%96.jpg)
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Сіреджук П. Першовитоки.-К., 1994.
- ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 49. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.
- Hinkowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 72. (пол.)
- Гиньківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
- Безгубенко О., Коропецька У., Мизак Н., Олійник, В. Гиньківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 161—162. — ISBN 978-966-457-228-3.