Антон Андерледі
| Антон Андерледі | |
|---|---|
 | |
| Народився | 3 червня 1819[1] Рід-Бріг |
| Помер | 18 січня 1892[1] (72 роки) Ф'єзоле, Провінція Флоренція, Тоскана, Італія |
| Країна |  Швейцарія |
| Діяльність | католицький священник |
| Посада | Генерал Товариства Ісуса |
| Конфесія | католицтво |
Антон Андерледі (нім. Anton Maria Anderledy; 3 червня 1819, Берісаль — 18 січня 1892, Ф'єзоле, Італія) — швейцарський єзуїт, двадцять третій генерал Товариства Ісуса.
Народився в родині директора поштової служби в селі Берісаль (кантон Вале, Швейцарія). У 1838 році вступив до новіціату Товариства Ісуса. У 1842—1844 роках викладав в єзуїтській школі у Фрібурі. Протягом наступних трьох років вивчав філософію і богослов'я в Римі, потім повернувся у Фрібур.
У листопаді 1847 року єзуїти були вигнані з Швейцарії. Андерледі переїхав до Шамбері (Франція), проте роком пізніше єзуїти були вигнані і звідти. Андерледі разом з іншими єзуїтами попрямував до США. Там у Сент-Луїсі 29 вересня 1848 він був висвячений на священика. Два наступних роки він провів у місті Грін-Бей, штат Вісконсин, де провадив душпастирську роботу в громаді німецьких емігрантів. У 1850 році повернувся до Європи, після трьох років праці в різних німецьких містах став ректором єзуїтської колегії у Кельні. У 1859 році призначений провінціалом німецької провінції Товариства і займав цю посаду 6 років. Андерледі був ініціатором придбання колишнього бенедиктинського абатства Марія Лаах, де єзуїти заснували школу і друкарню, відбудували бібліотеку і почали видавничу діяльність. У 1879 році Андерледі був викликаний в Рим і отримав там нове призначення — став помічником генерального настоятеля Петера Яна Бекса.
У зв'язку з поганим станом здоров'я Петер Ян Бекс скликав Генеральну конгрегацію, на якій Андерледі був обраний Генеральним вікарієм і фактично став його главою. Бекс зберіг за собою титул Генерала, але повністю відійшов від справ. Чотирма роками пізніше Бекс помер і Антон Андерледі став генералом єзуїтів і залишався ним аж до своєї смерті в 1892.
За роки керівництва орденом Андерледі приділяв велику увагу місіонерської діяльності єзуїтів за межами Європи. Була сильно розширена канадська місія, засновані нові місії в Індії та Єгипті. За час керівництва Андерледі орденом, незважаючи на тривалі репресії в Європі, кількість єзуїтів зросла з 11 481 осіб у 1883 році до 13 275 у 1892 році.
Помер 18 січня 1892 року у Ф'єзоле.
- Anderledy Antoni Maria // Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995, Oprac. Ludwik Grzebień i inni. — Kraków 2004. — S. 9. (пол.)
- Антон Андерледі [Архівовано 10 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Єзуїти в Україні
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
| Перед скасуванням єзуїтів | св. Ігнатій Лойола (1541–1556) • Дієго Лайнес (1556–1565) • св. Франсіско Борджа (1565–1572) • Еверард Меркуріан (1572–1580) • Клаудіо Аквавіва (1581–1615) • Муціо Вітеллескі (1615–1645) • Вінченцо Карафа (1646–1649) • Франческо Пікколоміні (1649–1651) • Алессандро Ґоттіфреді (1652) • Ґосвін Нікель (1652–1664) • Джованні Паоло Олива (1664–1681) • Шарль де Нойель (1682–1686) • Тирс Гонсалес (1687–1705) • Мікельанджело Тамбуріні (1706–1730) • Франциск Рец (1730–1750) • Ігнатій Вісконті (1751–1755) • Луїджі Чентуріоне (1755–1757) • Лоренцо Річчі (1758–1773) |  |
|---|---|---|
| Після віднови єзуїтів | Тадей Бжозовський (1814–1820) • Луїджі Фортіс (1820–1829) • Ян Філіп Ротан (1829–1853) • Петер Ян Бекс (1853–1887) • Антон Андерледі (1887–1892) • Луїс Мартін (1892–1906) • Франц Вернц (1906–1914) • Влодзімєж Ледуховський (1915–1942) • Жан-Батист Янссенс (1946–1964) • Педро Аррупе (1965–1983) • Петер Ганс Кольвенбах (1983–2008) • Адольфо Ніколас (2008–2016) • Артуро Соса (від 2016) | |
