Перейти до вмісту

Вінченцо Карафа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Слуга Божий
Вінченцо Карафа
 Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдоAloisio Sidereo[1] Редагувати інформацію у Вікіданих, Luisi Sidereo[1] Редагувати інформацію у Вікіданих і Aloysius Sidereus[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився5 травня 1585(1585-05-05)[2][3][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Андрія, Апулія, Італія
Помер6 червня 1649(1649-06-06) Редагувати інформацію у Вікіданих (64 роки) або 6 серпня 1649(1649-08-06)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (64 роки)
Рим, Папська держава
Діяльністькатолицький священник
Знання мовіталійська[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаГенерал Товариства Ісуса Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
РідHouse of Carafad Редагувати інформацію у Вікіданих

Вінченцо Карафа ТІ (італ. Vincenzo Carafa; 5 травня 1585, Андрія — 6 червня 1649, Рим) — італійський єзуїт, генерал Товариства Ісуса в 1645—1649 роках. Духовний письменник. Слуга Божий.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив зі знатної неаполітанської сім'ї Карафа. Представник графського роду Монторіо, був родичем папи Павла IV в світі Джанп'єтро Карафа.

4 жовтня 1604 року вступив до Товариства Ісуса.

Викладав філософію. Керував єзуїтською провінцією Неаполя.

Автор кількох аскетичних праць, виданих під ім'ям Луїджі Сідеріо. У 1635 році опублікував свою працю «Fascetto di Mirra» («Мірра»), який був перекладений на кілька мов. Крім того, видав «Cammino del Cielo», «Cittadino del Cielo», «Il Peregrino della terra», «Idea Christiani hominis» і «Il Serafino», все до його обрання Генералом Товариства. Відомий його лист, адресований всім єзуїтам: De mediis conservandi primævum spiritum Societatis (Засоби збереження первісного духу Товариства).

7 січня 1646 року став Генералом Товариства Ісуса. У період його керівництва розпочалася боротьба з янсенізмом.

Помер Вінченцо Карафа 6 червня 1649 року.

Триває процес його беатифікації.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC — 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]