Антон Буттіджидж
Антон Буттіджидж | |
---|---|
мальт. Anton Buttigieg | |
2-й президент Мальти | |
27 грудня 1976 — 27 грудня 1981 | |
Попередник | Ентоні Мамо |
Наступник | Альберт Хізлер (в.о.) |
Народився | 19 лютого 1912[1][2][…] Кала[d], Гоцо, Мальта, Королівство Велика Британія[4] |
Помер | 5 травня 1983[1][2][…] (71 рік) Кала[d], Гоцо, Мальта |
Похований | Addolorata Cemeteryd[4] |
Відомий як | поет, письменник, журналіст, політик |
Країна | Коронна колонія Мальта, Мальта і Мальта |
Alma mater | Мальтійський університет |
Політична партія | Лейбористська партія |
Релігія | католицька церква |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Антон Буттіджидж (мальт. Anton Buttiġieġ; 19 лютого 1912, о. Гоцо — 5 травня 1983) — мальтійський державний діяч, президент Мальти (1976–1981).
Антон Буттіджидж здобув освіту в Університеті Мальти, ставши бакалавром мистецтв в 1934 і доктором права в 1940. Був тричі одружений. Дві його дружини померли під час шлюбу, переживання цієї трагедії стало одним з мотивів лірики Буттіджиджа. Від першого шлюбу у Буттіджиджа залишилося троє дітей. Починав свою кар'єру як адвокат. Під час Другої світової війни Буттіджидж служив інспектором поліції. Пізніше був судовим репортером у газеті «Times of Malta», а потім перейшов на редакторську роботу в «The Voice of Malta», де залишався до 1970.
Почав політичну кар'єру 1955 року, обраний до Палати представників Мальти від Лейбористської партії. З цього часу він незмінно залишався депутатом усіх скликань мальтійського парламенту аж до свого добровільного виходу з депутатського корпусу 1976 року. Буттіджидж був активним членом Лейбористської партії, недовгий час був її головою в 1959–1961, а в 1962–1976 — заступником лідера партії. Був активним борцем за незалежність Мальти, делегатом Конституційної конференції в Лондоні в 1958–1964.
Заступник прем'єр-міністра і міністр юстиції Мальти в 1971–1976. Президент Мальти в 1976–1981.
Буттіджидж випустив низку поетичних збірок. Він писав як ліричні вірші, так і хайку і танки. Його творчість удостоєна кількох міжнародних і мальтійських літературних премій.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б GeneaStar
- ↑ а б Bonnici E. Cimiterju Ta’ Santa Marija Addolorata – Storja, Arti u Personalitajiet — Kalkara: Heritage Malta, 2019. — С. 354. — ISBN 978-99932-57-75-2