Антуан-Елеонор-Леон Леклер де Жуїньє

Антуан-Елеонор-Леон Леклер де Жуїньє
Псевдо	Ant. El.
Народився	2 листопада 1728(1728-11-02) Париж, Французьке королівство
Помер	19 березня 1811(1811-03-19) (82 роки) Париж, Франція
Поховання	Собор Паризької Богоматері
Країна	Франція
Діяльність	політик, католицький священник, католицький священник
Знання мов	французька
Титул	граф
Посада	Roman Catholic Archbishop of Parisd, депутат Національної асамблеї Франції, католицький архієпископd і дієцезійний єпископ
Конфесія	католицька церква
Батько	Samuel-Jacques Le Clerc de Juignéd
Брати, сестри	Jacques Gabriel Louis Le Clerc de Juignéd і Léon Marguerite Le Clerc de Juignéd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Антуан Елеонор Леон Леклер де Жуїньє де Нешель (2 листопада 1728(17281102), Париж — 19 березня 1811, Париж) — французький католицький релігійний діяч, архієпископ Паризький у роки Французької революції.

Біографія

З аристократичної родини, що походила з Менського графства. Син полковника, командира Орлеанського полку, убитого в 1734 в битві при Гвасталле. Молодший брат маркіза Жака Габріеля Луї Леклера де Жуїньє (1827—1807). Майбутній архієпископ навчався в Парижі, де вивчав гуманітарні науки та філософію в Наваррському коледжі, а теологію — у семінарії при церкві Сен-Нікола-дю-Шардоні. Після закінчення навчання, його дядько по матері, Арман Безон, єпископ Каркассона, взяв молодого священника до себе вікарієм.

У 1763 році Леклер де Жуїньє став єпископом Шалона. Новий єпископ відновив у єпархії семінарію, дбав про якість викладання. Коли в місті Сен-Дізьє спалахнула велика пожежа, єпископ особисто брав активну участь у його гасінні. Після цього при його заступництві в єпархії відкрили одне з перших товариств страхування від пожеж.

Архієпископ Паризький

Коли в 1781 році стала вакантною кафедра паризького архієпископа, Людовік XVI віддав перевагу багатьом конкурентам Леклера де Жуїньє, сказавши, що «Архієпископ Паризький повинен принаймні вірити в бога».

На новій посаді архієпископ так щедро займався благодійністю, що не тільки витрачав на ці цілі велику частину коштів єпархії, але ще й додавав своїх особистих грошей, через що загруз у боргах. У 1789 році він був обраний до Генеральних штатів, де зайняв помірну, але прогресивну позицію. Архієпископ, зокрема, закликав відмовитися від церковної десятини.

Еміграція

Проте радикальність протесту стрімко зростала. 24 червня 1789 року екіпаж єпископа атакував і закидав камінням натовп народу, який вимагав рішучіших заходів. Побоюючись подальшого розвитку подій, єпископ із дозволу короля залишив Францію. Місце архієпископа Паризького замість нього зайняв Жан-Батіст Гобель, відомий своїм радикальним атеїзмом. Однак Папа Римський не визнав нових «революційних» єпископів, тому офіційно (з погляду церкви) Леклер де Жуїньє продовжив вважатися архієпископом Паризьким, фактично проживаючи в Шамбері (Савойя в ті роки була за межами кордонів Франції), а після наступу революційних армій — у Констанці на Боденському озері.

У Констанці навколо Леклера де Жуїньє зібралося кілька єпископів, що емігрували, й чимало священників, він навіть зумів організувати там семінарію, гроші на яку зібрав, розпродавши власне майно й запросивши пожертвування у європейських монархів. В 1799 через нові успіхи французької армії Леклер і його прихильники з Констанца були змушені переїхати до міста Трір.

Повернення та життя при Першій імперії

Того ж року до влади у Франції прийшов генерал Наполеон Бонапарт, який, прагнучи примирити революціонерів і церкву, уклав у 1801 конкордат з Ватиканом. Тоді ж оголосили амністію емігрантам. У 1802 році Леклер де Жуїньє повернувся до Франції. Однак архієпископом Паризьким Наполеон вважав за краще призначити Беллуа-Морангля, дуже енергійної попри свій 90-річний вік людини, яка багато сприяла висновку конкордата, і цього разу Папа Римський офіційно затвердив ці зміни.

Леклер де Жуїньє віддалився у приватне життя (він мав братів із численним потомством), але, проте, побудував доброзичливі стосунки з Беллуа-Моранглем. Багато парижан також ставилися до нього з повагою. В 1808 Наполеон зробив Леклера каноніком Сен-Дені і дав титул графа імперії.

У 1811 році архієпископ помер і був похований у соборі Паризької Богоматері.

Джерела

• Стаття «Juigné (Antoine-Éléonor-Léon Leclerc, comte de)», у словнику: Robert et Cougny, Dictionnaire des parlementaires français, 1889.
• Стаття «Juigné (Antoine-Éléonor-Léon Leclerc, comte de)», у словнику: Louis-Gabriel Michaud, Biographie universelle ancienne et moderne: 300 savants et littérateurs français ou étrangers, 2e édition, 1843—1865