Арканар
Аркана́р - вигадане місто, столиця королівства Арканарського, розташованого на планеті, описаній у повісті братів Стругацьких «Важко бути богом». Ця планета — частина Світу Полудня, світ у перехідній стадії між пізнім феодалізмом і епохою Відродження (на противагу, наприклад, ранньофеодальній Саулі).
Про планету в цілому відомо вкрай мало, оскільки книга концентрується на подіях, які передували так званій «арканарській різанині» — наприклад, не відома навіть її офіційна назва — тому у знавців творчості Стругацьких прийнято назвати її за назвою міста Арканар або за назвою найбільшої на ній держави Естор. У повісті Леоніда Філіппова «День ангела» у другому томі серії «Час учнів» планету названо Цуренаку, схоже (Цурінака) вона іменується в комп'ютерній грі Важко бути богом[1]. Поширена назва Аврора, яку придумав Сергій Переслєгін для своїх післямов у проєкті «Час учнів». Відомо, що на планеті дев'ять континентів[2]. Населення міста Арканар, як зазначено в 6-му розділі повісті, становить 200 тис. осіб.
Зразу ж після відкриття планети вона стала об'єктом пильного спостереження з боку Інституту Експериментальної Історії, який бачив у цьому відкритті можливість перевірити на практиці ним же розроблену «базисну теорію феодалізму». Перші спостерігачі, які прибули на планету, не мали жодних прав втручатися в місцеві справи і мали залишатися непомітними спостерігачами, однак відкриття Саули розв'язало руки ІЕІ й дозволило його агентам взяти діяльну участь в арканарських справах. До початку «арканарської різанини» на планеті працювали 250 істориків (прогресорства тоді ще не було), розкиданих по дев'яти континентах.
За однією з версій літературознавців, Арканар є частиною Світу Полудня і добре відомий землянам, ставши частиною їх фольклору. За іншою, Арканар — вигадка, частина дитячої гри[3].
Образ Арканара, жорстокого середньовічного міста, вважається одним з найпримітніших у російській фантастиці[4].
Тоді як «Полудень» у цілому був місцем, у якому брати Стругацькі хотіли б жити, Арканар є прикладом світу, в якому історичний розвиток відхилився від близького авторам шляху[5].
- ↑ Burut.ru: Трудно быть богом. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
- ↑ Сергей Ястребов: Черное зеркало Земли. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 20 жовтня 2021.
- ↑ Журнальный зал: Звезда, 2000 №7 - МАРК АМУСИН - Стругацкие и фантастика текста. magazines.russ.ru. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 2018-1-18.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ Фантасты братья Стругацкие: Критика: Калашников Н. Смысловое пространство Арканара. rusf.ru. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 2018-1-18.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ Яковлева Светлана Петровна Структурообразующая функция имен собственных (на материале повести А. и Б. Стругацких «Трудно быть богом») // Известия РГПУ им. А.И. Герцена . 2011. (дата обращения: 07.08.2016). Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
- ТЕМЛЯКОВА АЛИНА СЕРГЕЕВНА Цвет и пространство в фильме «Трудно быть богом» (2013; реж. А. Герман-ст.) // Уральский филологический вестник. Серия: Драфт: молодая наука . 2015. (дата обращения: 07.08.2016). Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
- Стрижов А. Ю. Сакральное и онтологическое зло в романе братьев Стругацких «Трудно быть богом» и одноименном фильме А. Германа: к вопросу об эволюции общечеловеческих ценностей // Вестник ННГУ . 2014. (дата обращения: 07.08.2016). Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
- Черняховская Юлия Сергеевна Власть и история в политической философии братьев Стругацких // Власть . 2010. (дата обращения: 07.08.2016). Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.