Ар’є Ель-Ханані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ар’є Ель-Ханані
Народження1898
Смерть4 грудня 1985(1985-12-04)[1]
ПохованняТрумпельдорd
Країна
(підданство)		 Ізраїль
Діяльністьархітектор, дизайнер
Нагороди
Премія Ізраїлю
CMNS: Ар’є Ель-Ханані у Вікісховищі

Ар'є Ель-Ханані (уроджений Сапожніков[2][3][4]; 1898, Полтава, Російська імперія — 1985, Тель-Авів-Яфо, Ізраїль) — архітектор, лавреат премії Ізраїлю в галузі архітектури за його «внесок у формування ізраїльської культури».

Ель-Ханані на Левантському ярмарку, 1930-ті роки

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1898 року в Полтаві, Російська імперія (нині Полтавська область, Україна), був одним з п'яти дітей Ельханана (Афанасія) Сапожнікова та Хави Ліви Сапожнікової[5][6]. Його суродженці були Маня Сапожнікова, Зві (Гриша) Ельханані, Авраам Ельханані та Меїр (Міша) Ельханані[5].

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1913—1917 роках закінчив курс архітектури в Київському художньо-архітектурному училищі[6].

Художник-авангардист

[ред. | ред. код]

1917 року приєднався до групи харківських художників, з якими створював агітаційно-революційні плакати[2]. Брав участь в антропологічній єврейській експедиції під керівництвом Семена Ан-ського в смугу осілості, яка справила істотний вплив на російсько-єврейське авангардне мистецтво[2].

Підмандатна Палестина та Ізраїль

[ред. | ред. код]

1922 року іммігрував до підмандатної Палестини[2][6], де оселився в Єрусалимі[7].

Сценічний дизайн

[ред. | ред. код]

У 1920-х і 1930-х роках продовжив працювати в авангарному напрямку, розробляючи декорації та костюми для театральних п'єс, як-от «Нішфей Перец» (букв. «Peretz soireés»; 1926) і «Мегілат Естер» (букв. «Книга Естер»; 1930)[8]. Розробив декорації для першої постановки робітничого театру ohel (букв. «намет»), присвяченої оповіданням Ісаака Лейба Переца, і був одним із дизайнерів другої виставки ohel 1927 року[2].

Ярмарковий дизайн

[ред. | ред. код]
Статуя «Єврейський робітник» на Левантському ярмарку, бл. 1934 рік

Працював дизайнером виставок[6]. 1934 року спроєктував і керував місцем проведення ярмарку Левант у Тель-Авіві. Це зробило його відповідальним за деякі будівлі та скульптури на ярмарку, зокрема, за символ ярмарку Летючого верблюда[8][6]. Також для ярмарку він створив 8-метрову скульптуру в стилі російського конструктивізму, знану як «Єврейський робітник»[7], споруджену 1934 року та відреставровану 1989 року, з заміною заліза на бетон і сталь[9]. Згодом спроєктував павільйони для виставок за кордоном[6].

Архітектура

[ред. | ред. код]
Велика синагога (Тель-Авів) після суттєвої реконструкції Ельханані (1969)
Яд Вашем, Зал Пам'яті

Ель-Ханані спроєктував низку будівель, деякі з яких стали знаковими в Ізраїлі.

Для Яд Вашем, національного меморіалу Голокосту, Ель-Ханані спроєктував Зал пам'яті (1957—1961), працюючи разом з Ар'є Шароном і Бенджаміном Ідельсоном, і був суддею на конкурсі дизайну Долини зруйнованих громад[10][11][8].

Спроєктував муніципальну авдиторію в Кфар-Саві, вежу Ган-Хайр у Тель-Авіві та кілька будівель Науково-дослідного інституту імені Вейцмана, серед яких бібліотека Wix (1957) є однією з найзнаніших робіт[8]. Інші його проєкти Інституту Вейцмана — будівля Якоба Зіскінда (спільно з Ізраєлем Дікером і Урієлем Шиллером (1947) за ескізом Еріха Мендельсона[12], будівля Ісаака Вольфсона (1953), модернісько-бруталіський конференц-центр (1958)[12], Міжнародний дім Чарльза Клора (з Ніссан Канаан, 1963)[12][13] і Кам'яна адміністративна будівля (з Ніссан Канаан, 1966)[12].

Після перших проєктів Інституту Вейцмана Ель-Ханані продовжив проєктувати інші будівлі для вищих навчальних закладів, наприклад Центральну бібліотеку Вюрцвейлера Університету Бар-Ілана (разом з Ніссан Канаан, 1967)[6][14][15].

Інші дизайнерські роботи

[ред. | ред. код]

Окрім сценічного дизайну, Ельханані також працював у сферах графічного дизайну, скульптури та типографіки[16].

Російський авангардний стиль можна легко впізнати в його роботах для івритомовного щомісячного молодіжного журналу «Moledeth» («Батьківщина»), який виходив у 1920-х роках на Землі Ізраїльській[17].

Розробив логотипи додержавного воєнізованого формування Пальмаха, а пізніше Армії оборони Ізраїлю[8].

Визнання

[ред. | ред. код]
  • Премія Ізраїлю в галузі архітектури, надана Ель-Ханані 1973 року[6].
  • Премія Ельханані за інтеграцію мистецтва й архітектури, названа на його честь і надана його родиною та Фондом Єгошуа Рабіновіча[8].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Був одружений з Сарою, з якою мав двох дітей, зокрема дочку Міхал (пізніше Міхал Голан)[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ а б в г д Manor, Dalia (2004). Art in Zion: The Genesis of Modern National Art in Jewish Palestine. Routledge Jewish Studies Series. Routledge. с. 234 fn. 75. ISBN 9781134367825. Процитовано 4 травня 2015.
  3. ↑ Arie El Hanani, Israel Museum website. Retrieved 3 November 2020.
  4. ↑ Arieh El-Hanani (Sapozhnikov), The Palestine Poster Project Archives website, spin-off of Master's degree thesis by Dan Walsh, Georgetown University. Retrieved 3 November 2020.
  5. ↑ а б в Arieh (Lola) Elhanani public profile. Geni. 3 січня 1898. Процитовано 4 травня 2015.
  6. ↑ а б в г д е ж и Elhanani, Aryeh. Encyclopaedia Judaica. Процитовано 3 листопада 2020.
  7. ↑ а б The Architects. Weizmann Institute of Science. Архів оригіналу за 27 серпня 2014. Процитовано 4 травня 2015.
  8. ↑ а б в г д е Information Center for Israeli Art. Israel Museum. Процитовано 3 листопада 2015.
  9. ↑ Sign: Tel Aviv — «The Hebrew Laborer» — Outdoor sculpture by Arieh El-Hanani, streetSigns.co.il. Retrieved 3 November 2020.
  10. ↑ Neuman, Eran (2014). Monumental Holocaust Landscapes at Yad Vashem. Ashgate Studies in Architecture. Ashgate. с. 86. ISBN 9781472435996. Процитовано 4 травня 2015.
  11. ↑ The Hall of Remembrance, Yad Vashem official website. Retrieved 3 November 2020.
  12. ↑ а б в г Campus Buildings (PDF). Rehovot: Weizmann Institute of Science. 2009. с. 14, 16, 24, 28, 72, 74. Процитовано 3 листопада 2020.
  13. ↑ Weizmann Institute of Science. The Charles Clore Residence. Potash. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 4 травня 2015.
  14. ↑ Wurzweiler Central Library. #SOSBRUTALISM. German Architecture Museum (DAM), Frankfurt and the Wüstenrot Foundation, Ludwigsburg. Процитовано 4 листопада 2020.
  15. ↑ Historical Milestones, Bar-Ilan University. Retrieved 4 May 2015.
  16. ↑ Ohel Yizkor; 1957; Elhanani, Arieh. Art, Architecture and Engineering Library. Процитовано 4 травня 2015.
  17. ↑ Moledeth («Homeland») monthly, c. 1926, front cover: illustration and design by Sapozhnikov (El-Hanani). eBay, with illustrations. Retrieved 3 November 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ар’є_Ель-Ханані&oldid=43395865