Перейти до вмісту

Аскеранський район

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аскеранський район

Ասկերանի շրջան

Районний центр Аскеран
Найбільше місто Аскеран
Країна Нагірно-Карабаська Республіка
Офіційна мова вірменська
Населення
 - повне 17 400[1]
 - густота 13.90
Площа
 - повна 1 222 км²
Часовий пояс UTC+4
Вебсайт gov.nkr.am/hy/regions/details/50/

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Аскеранський район

Аскеранський район (вірм. Ասկերանի շրջան) — колишня адміністративна одиниця у складі невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки. Адміністративний центр — Аскеран.

Географія

[ред. | ред. код]

На південному сході межував з Мартунинським районом, на півдні з Гадрутським районом, на південному заході з Шушинським районом, на заході з Кашатазьким районом, на північному заході та півночі з Мартакертським районом, на сході з Азербайджаном, а також в південно-західній частині району знаходилася столиця невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки — Степанакерт, яка мала статус міста державного значення та не входила склад Аскеранського району.

Район був розташований в центрі республіки. Основними річками були: Каркар, Варанда, Мехратап, Птрецік та Хаченагет.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Автомобільний

[ред. | ред. код]

Завдяки тому, що Аскеранський район був розташований в центрі НКР, а також за рахунок того, що Аскеранський район фактично з усіх сторін межує зі столицею НКР, це ставить район у дуже зручне географічне становище. Через район проходять такі траси:

Залізничний

[ред. | ред. код]

Не зважаючи на те, що через район проходить залізниця Степанакерт — Євлах, ще до початку Карабаської війни рух поїздів було повністю припинено у зв'язку з блокадою, введеною владою Азербайджанської РСР. Наразі перспектив відновлення залізничного руху нема.

Авіаційний

[ред. | ред. код]

В селі Іванян Аскеранського району знаходивться єдиний аеропорт в усій НКР, що використовувався для приватних та туристичних поїзок, офіційних делегацій, а також Військово-повітряними силами Нагірно-Карабаської Республіки.

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом, проведеним у НКР в 2005 році, в районі проживало 16.979 осіб, а станом на 2007 рік, в районі проживало близько 17400 осіб.[2]

Пам'ятники історії та архітектури

[ред. | ред. код]
Розкопки стародавнього міста Тигранакерт
Фортеця Майраберд в Аскерані

Аскеранський район, як і весь Нагірний Карабах, багатий пам'ятниками вірменської історії та архітектури.

  • На північному сході району, біля ділянки траси Мартакерт — Акн знаходяться руїни Арцаського Тигранакерта;
  • На півдні района знаходиться село Аветараноц — резиденція князів Варанди. Тут збереглися фортечні укріплення, церква Сурб Аствацацин, пустинь Кусаноц;
  • Близ села Карміргюх (Червоне Село) збереглися сліди поселення, фортеці, старого цвинтарю та хачкари;
  • В монастирі Шошкаванк (також називають Хачмач) є 4 хачкара та старий цвинтар;
  • В Сарушені — церкви Пірумашен та Аменапркіч;
  • Монастир Бовурханаванк XVII століття;
  • В селі Гарав — каплиця Сегіту, хачкар XIII століття;
  • В селі Красні — церкви Сурб Ріпсіме, Сурб Аствацацин, Срабек;
  • В околицях Степанакерту та в самому місті — останки ранньовірменських поселень, міст Мазі Камурдж, пам'ятник «Ми — наші гори» («Татік-папік»);
  • В селі Хнацах — печера Цак Кар, церква Аствацацин, городище Кахікатах;
  • В селі Айгестан — церква Сурб Аствацацин, хачкари XII—XIII століть;
  • Тараав — руїни церкви XIII століття;
  • В селі Птрецік — поселення, фортеці, хачкари;
  • В монастирському комплексі Охти Єхці є церква та більше 200 хачкарів IX—XIII століть;
  • Монастир Оцканванк;
  • Монастир Аменапркіч (також називається Пркчаванк) серед інших будівель включає останки князівської резиденції;
  • В селі Ханцк — церква Сурб Аствацацин (1230 рік);
  • Фортеця Майраберд в Аскерані;
  • Монастир Сурб Геворг;
  • Караглух — одна з стародавніх карабаських фортець, згадується з 821 року;
  • В околицях Хндзрістану є стара маслодавильня (1772 рік), пам'ятник Оні Хач;

та інші

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Перепис населення НКР 2007 року[недоступне посилання]
  2. YEARBOOK OF NAGORNO-KARABAKH REPUBLIC, 2002—2007[недоступне посилання з лютого 2019] стр. 16