Ахернар
  Ахернар обведено червоним колом | |
| Дані спостереження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір’я | Ерідан |
| Пряме піднесення | 01г 37х 42.85с[1] |
| Схилення | –57° 14′ 12.3″[1] |
| Видима зоряна величина (V) | 0,50 |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | B3 Vpe [1] |
| Показник кольору (B−V) | −0,16 [1] |
| Показник кольору (U−B) | −0,67[1] |
| Тип змінності | Lambda Eridani |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | 16 [1] км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: 88,02 ± 0,65 [1] мас/р Схил.: −38,24 ± 0,51 [1] мас/р |
| Паралакс (π) | 22.68 ± 0.57 мас[1] |
| Відстань | 144 ± 4 св. р. (44 ± 1 пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) |
−2,77 |
| Фізичні характеристики | |
| Маса | 6–8 M☉ |
| Радіус | ~10 R☉ |
| Світність | 3.311 L☉ |
| Ефективна температура | 14 510 K |
| Обертання | 225—300 км/с |
| Вік | 1–5 × 108 млрд. років |
| Інші позначення | |
Ахерна́р[2] (α Eri / α Ерідана / Альфа Ерідана) — найяскравіша зоря в сузір'ї Ерідан і дев'ята за яскравістю зоря нічного неба. Ахернар є подвійною зоряною системою[3], більший компонент якої відомий як Ахернар А, а другий — Ахернар B.
Ахернар А є блакитною зорею класу B3 з масою від шести до восьми сонячних. Належить до головної послідовності, її світність приблизно в 3 тисячі разів перевищує сонячну. Відстань від Землі до зорі — близько 139 світлових років[4]. Друга зоря системи є меншою за розміром зорею спектрального класу А та знаходиться на відстані близько 12 астрономічних одиниць від Ахернара A та має період обертання у 14—15 років[3]. Ахернар B — зоря масою близько двох сонячних, спектрального класу A0V—A3V[3].
Станом на 2003 рік, Ахернар А — зоря, чия форма найбільше відхиляється від кулястої (серед вивчених зір)[5]. Швидкість обертання на екваторі зорі становить 260—310 км/с[3], що становить до 85 % від критичної швидкості відриву[6]. Завдяки великій швидкості обертання цієї зорі навколо своєї осі, її екваторіальний діаметр на 50 % більший полярного[7]. Вісь обертання Ахернара нахилена до променя зору під кутом близько 65 градусів[6].
Через витягнуту форму, температура Ахернара значно варіюється залежно від широти: при середньому значенні близько 15 000 K, на полюсах вона сягає понад 20 000 K, а на екваторі падає до 10 000 K[3].
Висока температура на полюсах призводить до формування полярних вітрів, що виносять речовину зорі й формують зовнішню оболонку з гарячого газу й плазми навколо зорі. Наявність цієї оболонки виявляється за надлишковим світінням в інфрачервоному діапазоні[8] і є поширеним явищем для усіх Be-зір[9]. Також через форму основного компонента системи Ахернар орбіта супутника значно відрізняється від кеплерівського еліпса. Схожий ефект спостерігається й у Регула.
Ахернар розташований у Південній півкулі неба і видимий лише з 33° пн. ш. (і південніше), тому з багатьох густонаселених територій Північної півкулі Землі зорю спостерігати не можна — вона постійно перебуває нижче горизонту.
У країнах Південної півкулі кращим часом для спостереження зорі є листопад, коли зоря кульмінує. Південніше 33° пд. ш. Ахернар ніколи не заходить за горизонт.
Приблизно до березня 2000 року Ахернар і Фомальгаут були двома зорями першої величини, найвіддаленішими за кутовою відстанню від усіх інших зір першої величини на небесній сфері. Зараз найвіддаленіша від інших зоря першої величини — Антарес у сузір'ї Скорпіона[7]. При цьому навколо Антареса досить багато зір другої величини, в той час як зорі в оточенні як Ахернара, так і Фомальгаута значно менш яскраві.
Назва зорі походить з арабської — араб. آخر النهر араб. ākhir an-nahr означає «кінець річки». Проте, швидше за все, ця назва спочатку належала зорі θ Ерідана[7], котра має власну назву Акамар із тією ж етимологією.
Унаслідок прецесії, Ахернар у стародавні часи можна було спостерігати тільки в істотно південніших широтах, аніж зараз. Близько 3000 року до н.е. він перебував всього за 10 градусів від південного полюса, а близько 1500 року до н.е. — за 24 градуси, і таким чином стародавнім єгиптянам він був невідомий[джерело?]. Навіть у 100-му році його схилення було лише -67° і Птолемей не міг спостерігати його з Олександрії[джерело?], в той час як Акамар спостерігався навіть на Криті. Виходячи з наведених даних, «кінцем річки» за Птолемеєм мав називатися саме Акамар.
Через 6—9 тисяч років Ахернар досягне максимально південного схилення і його можна буде спостерігати навіть у центральній Європі.
- У романі І. А. Єфремова «Туманність Андромеди» в останніх розділах оповідається про підготовку експедиції землян, покликаної колонізувати дві придатні для проживання планети, що обертаються навколо Ахернара.
- У романі «Година Бика», продовженні роману «Туманність Андромеди», згадується, що земляни вже колонізували планети Ахернара, і переселенці встигли мутувати там у нову расу людей, що відрізняється фіолетовою шкірою.
- «Альфа Ерідана» — оповідання радянського фантаста Олександра Колпакова про міжзоряну експедицію на одну з планет Альфи Ерідана.
- ↑ а б в г д е ж и к SIMBAD query result: Achernar -- Be Star. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 16 лютого 2010.
- ↑ Ахернар // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 43. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ а б в г д Kervella, P.; Domiciano de Souza, A.; Bendjoya, Ph. (June 2008), The close-in companion of the fast rotating Be star Achernar, Astronomy and Astrophysics, 484 (1): L13—L16, arXiv:0804.3465, Bibcode:2008A&A...484L..13K, doi:10.1051/0004-6361:200809765
- ↑ van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357
- ↑ See "Achernar the Flattest star" in ‘Sky & Telescope’ P. 20 ‘Newsnotes’, September 2003.
- ↑ а б Carciofi, A. C. та ін. (March 2008), On the Determination of the Rotational Oblateness of Achernar, The Astrophysical Journal, 676 (1): L41—L44, arXiv:0801.4901, Bibcode:2008ApJ...676L..41C, doi:10.1086/586895
- ↑ а б в Fred Schaaf. Ярчайшие звёзды = The Brightest Stars. — Hoboken, New Jersey : John Wiley & Sons, 2008. — С. 171. — 281 с. — ISBN 978-0-471-70410-2.
- ↑ Kervella, P. та ін. (January 2009), The environment of the fast rotating star Achernar. II. Thermal infrared interferometry with VLTI/MIDI, Astronomy and Astrophysics, 493 (3): L53—L56, arXiv:0812.2531, Bibcode:2009A&A...493L..53K, doi:10.1051/0004-6361:200810980
- ↑ Carciofi, A. C. та ін. (December 2007), Achernar: Rapid Polarization Variability as Evidence of Photospheric and Circumstellar Activity, The Astrophysical Journal, 671 (1): L49—L52, arXiv:0710.4163, Bibcode:2007ApJ...671L..49C, doi:10.1086/524772
- Ахернар // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Achernar at solstation.com [Архівовано 10 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Surface temperature and synthetic spectral energy distributions for rotationally deformed stars [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |