Ачеке
| Ачеке | |
 | |
| Країна |
 Кот-д'Івуар[1]  |
|---|---|
| Країна походження |
Кот-д'Івуар |
| Статус нематеріальної культурної спадщини |
Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людстваd[2][3][4] |
| Підтримується Вікіпроєктом |
WikiProject Intangible Cultural Heritaged |
 Ачеке у Вікісховищі | |
Ачеке (бам. cɛkɛ)[5], також аттіке — це гарнір з маніоки, популярний у Кот-д'Івуарі та Гані[6]. Страва готується з ферментованої м'якоті маніоки, натертої або гранульованої[7][8]. Також готують сушений ачеке, який за текстурою схожий на кус-кус[8].
Ачеке — це кулінарна страва етносу лагун (ебрі, аджукру, алладці, абіджі, авікам, аізі, атті), що проживає на півдні Кот-д'Івуару.
Слово attiéké походить від слова «adjèkè» з мови ебрі, якою розмовляють на півдні Кот-д'Івуару. Вимова цього слова була спотворена бамбарськими перевізниками в «atchèkè», а потім французькими колоністами в «attiéké». Виготовляється з тертої маніоки, яка піддається ферментації[9][10][11], і смакує зі смаженою рибою з меленим гострим перцем, прикрашеною подрібненим перцем і цибулею з додаванням невеликої кількості приправ для смаку, змішаних зі звичайною олією.
Маніоку очищають, натирають на тертці і змішують з невеликою кількістю попередньо ферментованої маніоки, яка є закваскою. (Закваска має різні назви залежно від етнічної групи, яка її виробляє: mangnan Ebrié lidjrou в аджукру та bêdêfon в алладців). Пасту залишають бродити протягом одного-двох днів. Після закінчення ферментації і видалення синильної кислоти, яка у великій кількості міститься в натуральній маніоці, м'якоть зневоднюють, просіюють і сушать, а потім проводять остаточне приготування на парі. Через кілька хвилин варіння ачеке готове до вживання[12]. Найкраще подавати з рибою на грилі та перцем або помідорами[7].
Ачеке, що продається на ринках, зазвичай готується заздалегідь.
- ↑ Representative List of the Intangible Cultural Heritage of Humanity, Liste représentative du patrimoine culturel immatériel de l’humanité, Lista Representativa del Patrimonio Cultural Inmaterial de la Humanidad
- ↑ Les savoir-faire liés à la fabrication de l'attiéké en Côte d'Ivoire
- ↑ Habilidades relacionadas con la producción de Attiéké en Côte d'Ivoire
- ↑ Kewellen Dolley, «Attieké, A Tasty West African Dish» [Архівовано 12 травня 2014 у Wayback Machine.], SekouKamara.com, October 1, 2013.
- ↑ Ivory Coast seeks protected status for staple cassava dish. Yahoo! News. AFP. 3 серпня 2016. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 7 серпня 2016. [Архівовано 2016-08-05 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Attieke from the Western Region. Pulse Gh (амер.). 26 серпня 2016. Процитовано 5 червня 2020.
- ↑ а б Sanni, L.O. та ін. (June 2009). Successes and challenges of cassava enterprises in West Africa: a case study of Nigeria, Benin and Sierra Leone. IITA. с. 6. ISBN 978-9781313400. Процитовано 15 жовтня 2012.
- ↑ Owens, J.D. (2015). Indigenous Fermented Foods of Southeast Asia. Fermented Foods and Beverages Series. CRC Press. с. 155. ISBN 978-1-4398-4481-6. Процитовано 25 лютого 2015.
- ↑ Utlley, I. (2010). Ghana - Culture Smart!: The Essential Guide to Customs & Culture. Culture Smart!. Kuperard. ISBN 978-1-85733-604-7. Процитовано 25 лютого 2015.
- ↑ Oppong, C.; Oppong, Y.P.A.; Odotei, I.K. (2006). Sex. Culture and development series. Sub-Saharan Publishers. ISBN 978-9988-550-55-4.
- ↑ James J. Singleton. African Cooking: The Most Delicious African Food Recipes with Simple and Easiest Directions and Mouth Watering Taste. 2014. ASIN: B00OL1QXFU
- Франконі, Елен та ін. (2010). Couscous, boulgour et polenta: Transformer et consommer les céréales dans le monde (фр.). Karthala Editions. ISBN 978-2811102852. Процитовано 15 жовтня 2012.