Ашшур-назір-апал II
| Ашшур-назір-апал II | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 884 — 859 до н. е. | ||
| Попередник: | Тукульті-Нінурта II | |
| Спадкоємець: | Шульману-ашаред III | |
| Народження: | 10 століття до н. е. | |
| Смерть: |
859 до н. е. Вавилон, Хілла, Ірак | |
| Країна: | Ассирія | |
| Батько: | Тукульті-Нінурта II | |
| Шлюб: | Мулліссу-муканнішат-Нінуаd | |
| Діти: | Шульману-ашаред III | |
Ашшур-назір-апал II (аккадською «Ашшур бережи спадкоємця») — ассирійський цар, син Тукульті-Нінурти, правив 25 років з 883 по 859[1].
На початку свого правління Ашшур-назір-апал здійснив кілька походів у месопотамські степи проти арамейських племен, які змусив підкоритися собі. Війна велася з надзвичайною навіть як для ассирійців жорстокістю — полонених саджали на палю, здирали з живих шкіру тощо[2]. Також ходив походами у верхів'я Великого і Малого Забів, а також до витоків Тигру в країну Наїрі де захопив багату здобич та рабів. 879 року до нашої ери ассирійські війська перейшли Євфрат і захопили багате місто Каркемиш. 876 року армія на чолі з царем перетнула Євфрат і вдерлася до Сирії. Ніхто з місцевих правителів не наважився вийти на бій. Фінікійські міста — Тір, Сидон, Бібл и Арвад змушені були відкупатися від Ашшур-назір-апала даниною. Цар зі своїм військом пройшов долиною Оронту, перетнув гори Аману і вийшов до Середземного моря, у водах якого за давнім звичаєм омив свою зброю, про що розповів у надписі біля річки Нахр-ель-Кельб. На берегах Оронту була збудована фортеця. З цього походу ассирійці привезли величезну здобич і пригнали десятки тисяч людей.
Ашшур-назір-апал переніс столицю держави до Кальху на Тигрі. Місто постало на лівому березі Тигру північніше старої священної столиці Ашшуру. В місті поселили багатьох з захоплених у походах полоненних. Цар розбудував місто, і під кінець його правління воно вже було зіставне зі старими столицями — Ашшуром та Ніневією. Для водопостачання нової столиці та полів навколо за наказом царя було викопано великий канал.
Ашшур-назір-апал ходив війною на Вавилонію. Як і його дід Адад-нерарі II, він не плюндрував Вавилон, а обмежився анексією невеликих прикордонних земель. Окрім того цар провів кілька походів у повсталі чи просто непокірні області. Ці походи мали вигляд запеклого терору — населення вирізалося в найжорстокіший спосіб.
- ↑ В різних джерелах трапляються також датування 884–859 (Константин Рыжов. Все монархи мира. Древний Восток. Москва, 2001 г.) чи 884–858 (Тиханович Ю. Н., Козленко А. В. 350 великих. Краткое жизнеописание правителей и полководцев древности. Древний Восток; Древняя Греция; Древний Рим. Минск, 2005). Якщо зсув дат на один рік можна списати на розбіжості в перераховуванні років ассирійського календаря на наш, то загальна тривалість правління в цих джерелах завідомо невірна, оскільки за «Списоком ассирійських царів» (дивіться Правителі Ассирії) Ашшур-назір-апал II царював 25 років, а не в 26 чи 27
- ↑ Щоправда з ассирійцями важко сказати, що саме було для них незвичним — вони були рідкісними недолюдками[джерело?] і різниця тут хіба в масштабах.
Стародавній Схід і античність. // Правителі Світу. Хронологічно-генеалогічні таблиці з всесвітньої історії у 4 тт. / Автор-укладач В. В. Ерліхман. — Т. 1.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Treccanis Dizionario di Storia · World History Encyclopedia |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |