Тукульті-Нінурта I
| Тукульті-Нінурта I | |
|---|---|
 | |
| Народився | 13 століття до н. е. |
| Помер | 13 століття до н. е. |
| Країна | Ассирія |
| Діяльність | суверен |
| Посада | цар Ассирії[d] |
| Батько | Шульману-ашаред I |
| Діти | Енліль-кудуррі-уцур і Ашшур-надін-апал |
Тукульті-Нінурта I — цар Ассирії, син Шульману-ашареда, правив 37 років з 1233–1197[1] роках до нашої ери. За його правління Ассирія досягла найбільшої могутності за увесь так званий середньоассирійський період.
В перший рік свого правління Тукульті-Нінурта підкорив племена Кіту та Шубару на півночі та сході розбивши за власною заявою 43 царів країни Наїрі[2] «кров'ю їх наповнивши ущелини та урвища гір». Цар підкорив значні території на північ від Ассирії у верхів'ях Тигру та на південь і південний-схід від озера Ван де розташовувалися країни Бабхі, Укумані, Шарніда, Мехрі, субарейські князівства Кутмухі, Пушші, Ніхані, а також власне країна Наїрі. Було завойоване хуритське царство Алзі біля хетського кордону.
Окрім того цар ходи походами на захід та південний-захід в Елам, Марі, Рапіку і Хану. Також відомо про те, що під час походу до Північної Сирії Тікульті-Нінурта розгромив хетів і захопив 28 800[3] хетських вояків «з того боку Євфрату». Однак найбільшим досягненням було завоювання Вавилонії. На початку правління царя кордон між державами проходив по Хабуру, але Тікульті-Нінурта вперто відсував його на південь. Приблизно в середині правління йому вдалося розгромити сусідню державу ослаблену набігами еламського царя Шільхак-Іншушінака. Вперше в історії ассирійці завоювали цю країну. Вавилонського царя Каштіліаша IV в ланцюгах привели до Ашшура. Через рік вавилоняни повстали, але їх виступ було жорстоко придушено, а сам Вавилон було після довгої облоги захоплено і розграбовано не пощадили переможці і храмів, постраждала в тому числі й Есагіла, а статую Мардука завойовники забрали як трофей. Для того щоб послабити опір вавилонян в майбутньому за наказом Тукульті-Нінурти було зруйновано стіни міста. Про ці події при царському дворі була складена епічна поема. На вісім років ассирійцям вдалося підкорити собі нижнє Межиріччя, але потім вавилоняни знову повстали і відновили незалежність своєї держави. Цікаво, що саме після завоювання Вавилону Тукульті-Нінуртою різко посилився вавилонський культурний вплив на Ассирію.
Після заворювання Вавилонії Тукульті-Нінурта I прийняв титул: могутній цар, цар Ассирії, цар Кардуніаш[4], цар Шумеру і Аккаду, цар Сіппару і Вавилона, цар Дільмуна[5] і Мелахи[6], цар Верхнього[7] та Нижнього моря[8], цар гір і степів, цар шубарійців[9], кутіїв[10] і усіх країн Наїрі, цар, який дослухається своїх богів і приймає знатну данину чотирьох сторін світу в місті Ашшурі. З титулу видно претензії ассирійського царя, який відмовився від старого ішшіакум Ашшура, але зате іменує себе стародавнім титулом цар Шумера і Аккада і знову, як в часи Нарам-Суена та Шульгі, згадує «чотири сторони світу». Окрім того, в титулі згадуються землі, які не входять до складу Ассирійської держави — Бахрейн та Індія. Вони згадуються чи то для більшої пишності, чи як претензія на володіння.
За прикладом багатьох ассирійських правителів Тукульті-Нінурта хотів позбутися впливу священної столиці Ашшуру та його могутньої знаті тому не пізніше 15 року свого правління переніс столицю до нового, спеціально вистроєного міста Кар-Тукульті-Нінурта (Торгова пристань Тукульті-Нінурти), де було споруджено величезний палац. В новій столиці влада царя не обмежувалася стародавніми привілеями древнього міста та храмів. Цар був оточений безліччю служників та завів пишний царемоніал який пізніше наслідували усі владики регіону. Цар перестав спілкуватися з зовнішнім світом, а його накази і навпаки доповіді йому передавалися через спеціальних чиновників. Незважаючи на усе це, а можливо саме завдяки таким порядкам які сприяли палацовим інтригам, проти літнього правителя було здійснено вдалий заколот — спершу оголосили, що старий цар звар'ював, а потім убили його. Кар-Тікульті-Нінурту закинули, а столиця повернулася до Ашшуру. Організаторами заколоту за одними джерелами була придворні, за іншими стара ашшурська знать невдоволена втратою свого впливу на царя, на чолі ж його став син царя.
Після смерті Тукульті-Нінурти розпочався майже столітній період занепаду держави.
- ↑ В різних джерелах трапляються також цифри 1244–1208, 1244–1207, 1245-1208 до нашої ери.
- ↑ Так ассирійці називали район біля озера Ван.
- ↑ Цифра округлена, в документі сказано 8 сар, сара — 3600
- ↑ Каситська назва Вавилонії яку перейняли ассирійці.
- ↑ Бахрейн
- ↑ Індія
- ↑ Середземне, Чорне та Каспійське моря, що в уявленнях жителів стародавнього Межиріччя були одним басейном
- ↑ Перська затока та Індійський океан взагалі.
- ↑ Шубарійцяими ассирійціі називали не субарійців, а хуритів які їх ассиміліювали.
- ↑ тобто, східних гірських племен.
- Садаев Д. Ч. История древней Ассирии, Москва, Наука, 1979
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |