Перейти до вмісту

Бабинці (Чортківський район)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Бабинці.
село Бабинці
Вид на село
Вид на село
Вид на село
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Борщівська міська громада
Код КАТОТТГ UA61060050020034224 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення ▼ 701 (2014)
Територія 3.568 км²
Густота населення 251.96 осіб/км²
Поштовий індекс 48744
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°40′16″ пн. ш. 26°03′31″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		151 м[1]
Водойми Нічлава
Відстань до
районного центру 		16 км
Найближча залізнична станція Гермаківка
Відстань до
залізничної станції 		13,5 км
Місцева влада
Адреса ради 48702, Тернопільська обл., Чортківський р-н., м. Борщів, вул. Грушевського, 2
Карта
Бабинці. Карта розташування: Україна
Бабинці
Бабинці
Бабинці. Карта розташування: Тернопільська область
Бабинці
Бабинці
Мапа
Мапа

CMNS: Бабинці у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Церква Святої Трійці, 1869р
Статуя Божої Матері
Річка Нічлава біля села

Ба́бинці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Борщівська міська громада. Розташоване на південному заході району на річці Нічлава. Центр Бабинецького старостинського округу. До села у минулому був приєднаний хутір Стінка.

Дворів — 305. Населення — 816 осіб (2009). Національний склад — 99,9 % українці, серед інших є росіяни.

Назва

[ред. | ред. код]

Свою назву село пов'язує із каменем (Бабою), що стоїть на височині над долиною річка Нічлава. За легендою камінь — це закам'яніла скіфська жінка, яка пряла на Великдень за що і була покарана Богом.

До 1964 року щодо села часто вживали назву Бабинці від Кривчого, або Бабинці від Кривча, аби відрізнити від інших Бабинець — села Урожайного — Бабинець від Звенигорода.

Географія

[ред. | ред. код]

Село лежить у зоні помірно континентального клімату. Бабинці розташовані у «теплому Поділлі» — найтеплішому регіоні Тернопільської області.

Село розташоване на фізичній відстані 377 км від Києва, 103 км — від обласного центру міста Тернополя та 14 км від міста Борщів. Автошляхами від села до районного центру 16 км, найближчої залізничної станції — 13 км.

Сусідні населені пункти:

Компасна роза Худіївці Кривче Компасна роза
Шупарка Пн
Зх    Бабинці    Сх
Пд
Колодрібка Мосорівка Пилипче

Рельєф гористий.

Ґрунтоутворюючими породами є леси, і лесові суглинки, вапняки, глини.

На околицях Бабинців розташовані невеликі ліси: Стінка, Ризи, Шистів, Надьків.

Клімат

[ред. | ред. код]

Улоговина, у якій розташоване село, сприяє формуванню своєрідного клімату із жарким літом, м'якою зимою та недостатньою кількістю опадів. Середня температура липня — плюс 22 0С — 22,5 0С, січня — мінус 5 0С.


Клімат Бабинців
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.
Середній максимум, °C −0,9 0,9 6,1 14,7 20,3 23,4 24,4 23,9 20,0 13,8 6,5 1,4
Середня температура, °C −4,3 −2,6 2,0 9,3 14,7 18,0 19,2 18,5 14,7 9,1 3,3 −1,5
Середній мінімум, °C −7,7 −6 −2,1 3,9 9,2 12,6 14,0 13,1 9,4 4,4 0,1 −4,4
Норма опадів, мм 32 31 32 53 74 99 98 63 53 35 35 37
Джерело: http://fr.climate-data.org/location/265467/

Вулиці

[ред. | ред. код]

У Бабинцях є вулиці: Біля Церкви, Голятин, Двір, Коноплиська, Луги, Підгора, Піднатьків, Підскали, Полик, Ринок, Слобідка, Центральна та Шум[2].

Історія

[ред. | ред. код]

Археологічні знахідки

[ред. | ред. код]

Біля Бабинців виявлено археологічні пам'ятки середнього палеоліту та мезоліту, давньоруське городище (12 ст.).

Польський період

[ред. | ред. код]
«Кам'яна баба», камінь, від якого походить назва села

Перша писемна згадка датується 1428 р.[3].

На початку 16 століття, як встановив сучасний польський історик Ришард Щигель, Бабинці мали статус містечка. У 1523 році шляхтич Ян Кемліч отримав для Бабинців локаційний привілей на німецькому праві. Протягом 1530—1547 рр. населений пункт фіґурував як місто.

1563 року власником села, як і сусіднього Кривчого, був польський шляхтич, кам'янецький гродський суддя Вавжинець Мілєський.[4]

У 1565-1569 рр. Бабинцями володіли Кемлічі та Хотимирські. Відтоді в податковому реєстрі значилось як село. У документах 1622 р. Бабинці знову згадані як містечко.

На північній околиці села, найімовірніше на лівому високому березі річки Нічлава, для захисту від турків і татар Лянцкоронськими було побудовано оборонний замок, зруйнований в часи останніх турецьких війн XVII ст. Нині про оборонний замок нагадує лише мікротопонім — «Замок». Про фортецю та її підземелля збереглися місцеві перекази. У 1993 році під час археологічної експедиції виявлено неглибокі рови (можливо, сліди від розібраних фундаментів) та кілька западин[5].

У краєзнавчій розвідці з 1874 р. Антоні Шнайдер писав:

Згодом в Бабинцях виник збудований Лянцкоронськими оборонний замок, знищений в час останніх турецьких воєн XVII ст. При розбиранні замку в 1830 р. у відкритій пивниці знайдено рештки якоїсь підводи, від якої залишилось лише залізо, і трохи бронзи. Новітніми часами замок цілком зник з людського ока, і лише назва та перекази вказують місце, де він колись стояв[6]

Австрійський період

[ред. | ред. код]

З 1772 по 1795 рр. Бабинці належали С. Потоцькому після смерті якого, стали власністю Голейовських.

У 1782 р. власником села став теребовлянський мечник Том Городинський (похований у гробівці, який знаходиться на місцевому цвинтарі) та його сини.

У другій половині XIX століття в селі було збудовано потужний млин американського типу на 12 каменів та 8 фолюшів (там били сукно), що діяв до 1950-х років.

У 1838 р. село стає центром великого повстання. Його жителі Ф. Чубей і Ф. Сірман, вибрані уповноваженими від громади, у травні 1838 р. вирушили до Відня — столиці Австро-Угорської імперії, зі скаргою на свого поміщика Городинського і були прийняті австрійським імператором. Після їх повернення, повстання охопило цілу округу, однак, було придушене австрійськими військами.

У 1861—1866 рр. депутатом Галицького сейму по виборчому окрузі Борщів-Мельниця був заможний селянин із Бабинців Теодор (Федір) Андрейчук.

З 1863 р. Бабинці перебувають у власності поміщиків Миколаєвичів.

1872 — велика пожежа знищила 50 дворів, загинули люди.

У 1900 році Бабинці — центр великого сільськогосподарського страйку.

Перша світова війна. Українська революція

[ред. | ред. код]

У 1914 році село утворювало окрему гміну Бабинці від Кривчого. Склад гмінної ради на 1914 рік[7]:

  • війт — Василь Бабій (обраний 1908 року)
  • заступник війта — Іван Ткач (обраний 1914 року)
  • писар — Андрій Андрійчук (обраний 1908 року)
  • касир — Онуфрій Гичко
  • жандарм — Роман Лукій

З 1653 морґів землі 250 належало громаді, 1403 — поміщику Корнилію Миколайовичу[7].

Під час польсько-української війни в УГА воювали уродженці села Іван і Михайло Андрейчуки.

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]

14 квітня 1930 року в селі пройшло народне віче, яке зорганізувало Українське Національно-Демократичне Об'єднання. Присутні на зібранні ухвалили резолюцію «з протестом проти руйнуючої московсько-большевицької політики на Великій Україні»[8].

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

З початку ХХ ст. і до 1939 р. в селі діяли організації «Січ», «Сокіл», товариство «Просвіта», Народний дім, кооперативне товариство «Бджола».

Від 7 липня 1941 року село зайняла німецька окупаційна адміністрація.

В ОУН та УПА перебувало 55 осіб. З них загинуло 32. Серед них — Лукій Михайло Васильович, референт Служби безпеки Борщівського району.

Під час німецько-радянської війни у Червоній армії воювали проти гітлерівців 133 мешканці села, з них 23 загинули, 35 пропали безвісти, 14 повернулись інвалідами, 64 нагороджені орденами й медалями.

Бабинці були визволені від німецької окупації 7 квітня 1944 р.

Період Незалежної України

[ред. | ред. код]

До 19 липня 2020 р. належало до Борщівського району[10].

З 20 листопада 2020 р. належить до Борщівської міської громади[11].

Населення

[ред. | ред. код]
Зміни населення
Рік Населення Зміна
1810 984 —
1900 339 −65.5%
1910 336 −0.9%
1914 860 +156.0%
1921 360 −58.1%
1931 416 +15.6%
2009 816 +96.2%
2014 701 −14.1%

У 1810 році в селі було 195 родин, 138 житлових будинків і 984 мешканці[12]. Кількість населення: 1900 р. — 339 осіб, 1910 рік — 336. У 1914 році в селі мешкало 860 осіб[7].

Станом на 30 вересня 1921 р. у селі мешкало 360 осіб (було 82 двори), 1931 р. — 416 осіб (94 двори).

У 2009 році населення села становило 816 осіб, у 2014 році — 701 особа.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1026 осіб, з яких 456 чоловіків та 570 жінок[13].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 889 осіб[14].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[15]:

Мова Відсоток
українська 99,67 %
російська 0,22 %
білоруська 0,11 %

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У селі споруджено церкву Святої Тройці (1869), «фігура» Матері Божої (2003), Капличка родини В. Шушка (особистого охоронця Степана Бандери в 1953-59 рр.) (1998), капличка збудована з нагоди започаткування проведення відпусту з ініціативи С. Ножки (2004).

Також зберігся мурований гробівець поміщиків Городинських (перша чверть XIX ст.);

  • Церква Святої Трійці, 1869р.
    Церква Святої Трійці, 1869р.
  • Капличка родини В. Шушка (1922-2006) (особистий охоронець С. Бандери в 1953-59 рр.), 1998 р.
    Капличка родини В. Шушка (1922-2006) (особистий охоронець С. Бандери в 1953-59 рр.), 1998 р.
  • «Фігура» Матері Божої (2003, автор — місцевий скульптор та художник Я. Ромашенко)
    «Фігура» Матері Божої (2003, автор — місцевий скульптор та художник Я. Ромашенко)

Пам'ятники і пам'ятні знаки

[ред. | ред. код]

Встановлено пам'ятники і пам'ятні знаки:

  • хрест на честь скасування панщини 1848
  • пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1966)
  • насипана символічна могила воякам УПА (1991).
  • встановлено меморіальний комплекс героям Небесної Сотні та російсько-української війни (2021).
  • Хрест та липи на честь скасування панщини
    Хрест та липи на честь скасування панщини
  • Пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям
    Пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям
  • Символічна могила воякам УПА
    Символічна могила воякам УПА

Освіта та охорона здоров'я

[ред. | ред. код]

За австро-угорської влади діяла однокласна школа з польською мовою навчання, де вчителював українець С. Дергак.

До 1928 р. в Бабинцях діяла двокласна школа; з 1928 по 1939 — чотирикласна; з 1939 по 1951 — семирічна; з 1951 по 1956 — середня; з 1956 по 1961 — семирічна; з 1961 по 1993 — восьмирічна; з 1993 р. — ЗОШ І-ІІ ступенів. У червні 2021 р., рішенням Борщівської міської ради, Бабинецьку ЗОШ І-ІІ ступенів реорганізовано у Бабинецьку початкову школу.

Діють також дитячий садок «Сонечко» та бібліотека.

У селі діє фельдшерсько-акушерський пункт.

Економіка

[ред. | ред. код]

У селі працюють підприємства[16]:

  • Розвиває свої потужності місцеве приватне підприємство "Кленія" 
  • Приватне агропромислове підприємство «Надія», селянське (фермерське) господарство «Доля», селянське (фермерське) господарство «Ключ», селянське (фермерське) господарство «Пролісок», селянське (фермерське) господарство «Терен», фермерське господарство «Атлант» — займаються вирощуванням зернових культур.

Транспорт

[ред. | ред. код]

За 5 км від села пролягає автошлях Тернопіль-Жванець (село Хмельницької області).

У селі є автобусна зупинка. До села щоденно крім неділі курсує автобус Борщів-Бабинці.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Проживали

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ weather.in.ua. Архів оригіналу за 18 грудня 2011. Процитовано 17 лютого 2011.
  2. ↑ Пошук індексів | Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 21 квітня 2020.
  3. ↑ Скочеляс І. Михайло Грушевський і Борщівщина. — Літопис Борщівщини. Випуск 2. — 1993.
  4. ↑ Witalij Michałowski. Nużny człowiek. Szkic do dziejów starostwa Kamienieckiego w drugiej połowie XVI wieku [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Kraków, 2008. — S. 531. (пол.)
  5. ↑ Михайло Сохацький. Оборонні замки на Борщівщині (сучасний стан збереження та перспективи досліджень) // Літопис Борщівщини. Випуск 6 — Борщів, 1994.
  6. ↑ А.Шнайдер. Бабинці // Літопис Борщівщини.— 1993.— Вип. 2.— С.34.
  7. ↑ а б в Літопис Борщівщини: Історико-краєзнавчий збірник. — Борщів, 1993. — Вип.4
  8. ↑ На організаційному фронті: Борщівщина // Діло. — 1930. — Число 97. — 6 травня.
  9. ↑ Мизак Н. За тебе, свята Україно. Кн. 1: Південне Надзбруччя у визвольних змаганнях ОУН-УПА. — Чернівці: «Буковина», 1998. — 448 с.
  10. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  11. ↑ Перша сесія Борщівської міської ради VIII скликання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.] // Борщівська міська рада, 25 листопада 2020 р.
  12. ↑ Акт передачі Тернопільського краю Австрією Росії (Leschyński Jan. Rzady Rosyjskie w kraju Tarnopolskim. 1809—1815. — Kraków, Warszawa, 1903. — S. 198—204). Лещинський Ян. Російський уряд в Тернопільському краї. 1809—1815. — Краків, Варшава, 1903. — С. 198—204.
  13. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  14. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  15. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  16. ↑ Бабинці: довідник підприємств / Бізнес-каталог України[недоступне посилання]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
У Вікісловнику є сторінка Бабинці.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бабинці_(Чортківський_район)&oldid=44673422