Базиліка Преображення Господнього (Кременець)
Базиліка Святих Ігнатія Лойоли і Станіслава Костки | |
---|---|
![]() Собор Преображення Господнього у Кременці від головного фасаду. Сучасне фото | |
50°07′ пн. ш. 25°43′ сх. д. / 50.117° пн. ш. 25.717° сх. д. | |
Тип споруди | православний храм ![]() |
Розташування | Україна, Кременець |
Архітектор | Паоло Фонтана, Павло Гіжицький |
Засновник | Міхал Сервацій Вишневецький |
Початок будівництва | 1731 |
Кінець будівництва | 1743 |
Будівельна система | цегла ![]() |
Стиль | пізнє бароко |
Належність | РКЦ → УПЦ-КП → ПЦУ |
Єпархія | Тернопільська єпархія ПЦУ ![]() |
Стан | пам'ятка архітектури національного значення України ![]() |
Адреса | вул. Ліцейна 1, Кременець, Тернопільська область |
Епонім | Ігнатій Лойола ![]() |
Присвячення | Ігнатій Лойола ![]() |
![]() | |
![]() ![]() |
Собор Преображення Господнього Православної Церкви України (колишня Базиліка Святи́х Ігна́тія Лойо́ли і Стані́слава Ко́стки або Костел оо. Єзуїтів) — сакральна споруда, домінанта комплексу монастиря оо. Єзуїтів у Кременці на Волині. Збудований архітектором Павлом Гіжицьким за проєктом архітектора Паоло Фонтана у першій половині XVIII століття в стилі пізнього бароко[1]. Нині — Церква Преображення Господнього ПЦУ. Найвища будівля міста[2].
На прохання князя Міхала Сервація Вишневецького в 1729 році Павло Карл Санґушко надіслав йому на розгляд три різних плани храмів, автором яких слід вважати архітектора Паоло Фонтану. Вибір М. С. Вишневецького зупинився на проєкті святині з монастирем і школою, після чого до його реалізації було залучено кременецького архітектора, єзуїта Павла Гіжицького. Аналіз архітектури базиліки (ширше — комплексу) дозволяє говорити про сплав талантів обох архітекторів у її остаточному вирішенні, проте й дозволяє виокремити прийоми притаманні кожному архітекторові зокрема.
Будівництво тривало протягом 1731—1743 років.
За часів СРСР костел використовувався як спортивне приміщення навчального закладу.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b0/%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%85_%D0%86%D0%B3%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%96%D1%8F_%D0%9B%D0%BE%D0%B9%D0%BE%D0%BB%D0%B8_%D1%96_%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D1%83_%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96.jpg/150px-%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%85_%D0%86%D0%B3%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%96%D1%8F_%D0%9B%D0%BE%D0%B9%D0%BE%D0%BB%D0%B8_%D1%96_%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D1%83_%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96.jpg)
За поземним планом комплекс споруд наближений до літери Н. Костел — тринавовий з трансептом, в перехресті — висока гранчаста баня, вкрита бароковим куполом з ліхтариком. Вівтарна частина й крила трансепту трохи заокруглені, що значно посилює красу й виразність будівлі. Від підлоги до віщої позначки в інтер'єрі костел має 28 метрів. Бічні нави за єзуїтів були відведені під каплиці.
Коридорною системою костел поєднано з корпусами келій, що в зимову пору давало змогу дістатися всіх частин комплексу без виходу на подвір'я. Бічні крила комплексу попереду мають наріжні башти й утворюють парадний двір на зразок палацового курдонеру. Ухил земельної ділянки спонукав архітектора до створення штучної тераси, вдало прикрашеної парадними сходами, балюстрадами й кам'яними ліхтарями в стилі рококо. Малюнок балюстрад і ліхтарів не має аналогів в Україні. Фасади комплексу розділені на барокові частини-«дзеркала». Контрастне фарбування «дзеркал» і деталей фасадів надає комплексу палацової краси й вишуканості, більш притаманних світським будівлям доби пізнього бароко чи рококо.
Наприкінці XX століття комплекс колегіуму визнано видатною пам'яткою архітектури країни.
-
Вид на Костел оо. Єзуїтів з гори Бони
- ↑ Betlej A. Paweł Giżycki SJ architekt polski XVIII wieku. — Kraków, 2003. — S. 101—109. — ISBN 83-88385-16-X. (пол.)
- ↑ Г. Чернихівський. Кременеччина: історичне та літературне краєзнавство.— Кременець, 1992. — C. 20.
- м. Кременець. Собор Преображення Господнього // Храми Української Православної Церкви Київського патріархату. Тернопільщина / Автор концепції Куневич Б.; головний редактор Буяк Я.; фото: Снітовський О., Крочак І., Кислинський Е., Бурдяк В. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2012. — С. 206—207. : іл. — ISBN 978-966-2061-24-6.
- Andrzej Betlej. Paweł Giżycki SJ architekt polski XVIII wieku. — Kraków : Towarzystwo Naukowe «Societas Vistulana», 2003. — ISBN 83-88385-16-X. (пол.)
- Jόzef Skrabski. Paolo Fontana. Nadworny architekt Sanguszkόw. — Tarnόw, 2007. — ISBN 978-83-85988-77-9. (пол.)
- Будівлі Паоло Фонтана
- Кременецьке благочиння ПЦУ
- Церкви Тернопільської єпархії ПЦУ
- Базиліки України
- Барокові церкви України
- Колишні римсько-католицькі храми Тернопільської області
- Монастирі Кременця
- Церкви Кременця
- Засновані в Україні 1743
- 1743 у християнстві
- Культові споруди, побудовані 1743
- Архітектура Речі Посполитої
- Барокова архітектура Тернопільської області
- Віленське бароко
- Собори Тернопільської області