Байрак
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Байра́к[1] (тур. buyrak — ущелина, урвище або балка), рідше баїр (крим. bayır — пагорб або зарослий схил)[2] — сухий або вологий яр (балка), що заріс деревами (здебільшого дубовими дібровами) чи чагарниковими кущами[3]. Власне, такі діброви теж називають байраками.
Північно-степовий ландшафтний комплекс у поєднанні з деревними та трав'яними біоценозами по суті утворює лісостепи. Байракам характерні ерозійні форми рельєфу північної частини степової та південної частини лісостепової зон в місцевостях з глибоким базисом ерозії, більшими запасами вологи у донних ґрунтах і прохолоднішим мікрокліматом. Байраки мають добре розвинені схили.
- ↑ Байрак // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
- ↑ Байрак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Пащенко В. М. Байрак // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 104.
- Переліс // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1327. — 1000 екз.
- Байракь // Українські краєвиди XVI—XVIII ст. Слово — текст — словник / Ганна Дидик-Меуш, Олена Слободзяник. НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів, 2015. — С. 19. — ISBN 978-966-02-7639-0.
