Перейти до вмісту

Бакаївка (Прилуцький район)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бакаївка (Ічнянський район))
село Бакаївка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Прилуцький район
Тер. громада Ічнянська міська громада
Код КАТОТТГ UA74080030050036136 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Бакаївка 
Основні дані
Засноване 1600
Населення 458
Площа 2,29 км²
Поштовий індекс 16724
Географічні дані
Географічні координати 50°53′13″ пн. ш. 32°08′43″ сх. д.H G O
Водойми р. Удай
Відстань до
обласного центру 		117 км
Відстань до
районного центру 		28 км
Найближча залізнична станція Лосинівка
Відстань до
залізничної станції 		10 км
Місцева влада
Адреса ради 16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Ічня, площа Т. Г. Шевченка, 1
Карта
Бакаївка. Карта розташування: Україна
Бакаївка
Бакаївка
Бакаївка. Карта розташування: Чернігівська область
Бакаївка
Бакаївка
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бакаївка.

Бакаї́вка — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Входить до складу Ічнянської міської громади. Населення становить 772 осіб[1].

Географія

[ред. | ред. код]

Село розташоване на північному заході району, на правому березі річки Удай (притока Сули). Річка в цій місцевості дуже заболочена. За 3 км вище за течією — село Дорогинка, на протилежному березі річки — Андріївка. Висота над рівнем моря — 127 м[2].

Відстань від Чернігова — близько 120 км (автошляхами — 143 км[3]), до Ічні — 22 км (автошляхами — близько 30 км[3]). Найближча залізнична станція — Лосинівка на лінії Ніжин — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень за 14 км.

Бакаївка з усіх сторін оточена болотами:

  • Біля криниці — 200 га. На краю болота є криничка з доброю джерельною водою.
  • Човнова — 40 га. Посередині торф'яного болота було прорізано рів для човна, яким у давні часи перевозили людей.
  • Кути — близько 300 га. Це болото кутом заходить в Андріївський і Заудайський ліси.
  • Панське — 80 га. Біля нього ще у XIX сторіччі посаджено на площі 2 га березовий гай. Берези тут ростуть і досі.
  • Жевак — 180 га Тягнеться між полями від Заудайки до Комарівки. Походження назви неясне.

Близько 1968 року між Бакаївкою і Андріївкою насипали дорогу. По народному вона носить назву БАМ, або Бакаївсько-Андріївська Магістраль[4].

Народна етимологія назви

[ред. | ред. код]

Старі люди говорять: колись, у давнину, тут, де Удай, протікала повноводна річка, у який водилася різна прісноводна риба. Одного разу сюди потрапив загін монголо-татар на чолі з ханом Бакаєм. Після пишної вечері частина бранців сховалася в плавнях Удаю. Після відходу ординців, вони й собі вийшли з плавнів, і тут оселилася. Так утворився маленький хутір Бакаївка, названий так нібито в честь ординця Бакая. Проте з наукової точки зору назва села прозора: походить від прізвища одного з власників ґрунтів — Бакая.

Історія

[ред. | ред. код]

В цій місцевості люди мешкали з давніх-давен. Поблизу Бакаївки і Комарівки досліджені кургани доби бронзи (II тисячоліття до н. е.).

Заснована Бакаївка в першій половині XVII сторіччя (офіційною датою заснування села вважається 1600 рік[5]). В цей період село належало князю Вишневецькому.

З 1654-го до 1782 року Бакаївка входила до складу другої сотні Ніжинського полку. 1866 року в селі налічувалося 247 дворів, 1493 жителів. Діяла Михайлівська[6] церква.

Є на мапі 1800 року.[7]

Після селянської реформи, навесні 1862 року селяни Бакаївки відмовилися підписати статутну грамоту. Хвилювання селян було придушене військами.

У 1859 році у власницькому селі Бакаївка була церква та 247 дворів де жило 1493 особи (782 чоловічої та 711 жіночої статі)[8]

1866 року у власницькому селі Ніжинського повіту Чернігівської губернії мешкала 3245 осіб (273 чоловічої статі та 248 — жіночої), налічувалось 67(?) дворових господарств, існувала православна церква[9].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Монастирищенської волості мешкала 1581 особа, налічувалось 308 дворових господарств, існувала православна церква, школа, 2 постоялих будинки, лавка, 2 вітряних млини, маслобійний завод[10].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1985 осіб (1007 чоловічої статі та 978 — жіночої), з яких 1976 — православної віри[11].

1897 року налічувало 377 дворів і 1777 жителів[джерело?]. Відкрита земська школа, а 1899-го — закладено трикласну церковно-парафіяльну школу на 60 учнів.

В буремні роки революцій село отримало відомість завдяки курйозу: декілька селян проголосили тут незалежну державу з назвою «Чернігівське Південне Сударство».

1920 року в селі встановлено окупаційну радянську владу. А на початку 1930-х внаслідок насильницького геноциду влади село постраждало від голодомору.

350 жителів Бакаївки брали участь у Другій світовій війні на боці сталінського режиму, 243 з них — загинули, 127 — нагороджені орденами і медалями СРСР. На честь воїнів-односельців, що загинули, у 1974 році в центрі села споруджено обеліск Слави.

1946 року комуністи почали знову забирати все їстівне, у селі з'явилися пухлі люди.

У повоєнний період в селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені Щорса за яким було закріплено 8231 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 4625 га орної землі. Господарство вирощувало зернові та технічні культури.

1950 року повністю проведено радіофікацію села. 1968-го року — електрифіковано. В селі з'явилися перші телевізори. 1978 року на дорогах покладене тверде покриття.

На початку 1970-х населення села становило 1510 осіб. В 2001-му — 749. Нині в селі живе 772 мешканці (2007 рік).

Із 1996 по 2017 роки в селі існувала віртуальна держава Титульний Суверенний Народ України.[12]

До 2017 року було центром Бакаївської сільської ради, до якої також входило село Комарівка.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1000 осіб, з яких 424 чоловіки та 576 жінок[13].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 741 особа[14].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[15]:

Мова Відсоток
українська 99,47 %
російська 0,53 %

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

Правонаступник колгоспу, приватне сільськогосподарське підприємство «Удай», якому було підпорядковано 19785 га сільськогосподарських угідь у тому числі 1846,1 га орної землі розпалося.

У селі діють два фермерські господарства, що володіють 49,9 га земель.

На території села працюють загальноосвітня школа I—II ст., медпункт, відділення зв'язку, магазини. У 1991 році справив новосілля красивий будинок культури (250 місць) з бібліотекою (книжковий фонд — 10 тис. примірників).

Школа

[ред. | ред. код]

У Бакаївці працює загальноосвітня школа, якій відзначилося 115 років. Нове двоповерхове типове приміщення школи, побудоване у 1985 році, розраховане на 160 учнів. У шкільному будинку 11 класних кімнат, спортзал, майстерня.

Штат школи складається з 18 працівників — директор, 10 вчителів, викладач трудового навчання (на тракторі), 2 працівники кухні, 2 прибиральниці, кочегар. Усі вчителі з вищою освітою. Педколектив має 9 учительських ставок. В школі, розрахованій на 160 учнів, наразі навчається 35 учнів.

Причиною цьому стало те, що при неухильному знелюдненні села шкільний контингент скорочується ще вищими темпами. Якщо за рік народжується не більше 5 дітей, у місцевій школі неминуче зменшується кількість класних комплектів, що веде до зниження її статусу зі всім комплексом негативних для села наслідків. У титульному списку шкіл Ічнянського району на 2007/2008 роки Бакаївська школа входила до складу навчальних закладів 1-3 ступенів. У цій категорії вона була однією з найменших — 55 учнів, 7 класів 6 комплектів. Фінансування з розрахунку на одного учня Бакаївській школі планувалося в розмірі 8412 грн. — найбільше серед установ 1-3 ступенів при середньо районному 5463 грн. Малі розміри стали підставою переведення в наступному навчальному році Бакаївської ЗОШ на нижчий рівень 1-2 ступені[джерело?].

Серед інших проблем — немає вчителя іноземної мови. Відсутній комп'ютерний клас. Зведені групи учнів молодших класів ведуть дві вчительки — в однієї школярі першого і третього класу, в іншої — другого та четвертого. Індивідуально навчаються учні шостого і дев'ятого класів.

Частина шкільної площі передана в оренду під магазин.

Місцева топонімія

[ред. | ред. код]

«Кутки»

[ред. | ред. код]
  • Хутір — один із найстаріших в селі.
  • Кубраківка — назва походить від прізвища великої родини Кубраків, що тут поселилися. Пізніше куток заселили їх нащадки і родичі, і всі Кубраки.
  • Воронівка — від прізвища пана Ворона, якому належали ці землі.
  • Клечанівка — ця поетична назва пов'язана з народним звичаєм, прикрашати село на зелену неділю клечанням. Вулиця щедро обсаджена кленами, гілки яких прикрашають двори на свято.
  • Великий Вокзал — дуже довга вулиця, від якогось дотепника отримала назву.
  • Кочергівка — назва Походить від прізвища Кочерга.
  • Маленький Вокзал — найкоротша в селі вулиця.

Лани

[ред. | ред. код]

Кожне поле в околицях Бакаївки має окрему назву.

  • Катюшине — колись у давнину на самому ріжечку поля площею 6 га жила собі бабця Катюша. Певно, добра була людина, бо таку пестливу назву лишила по собі.
  • Грушки — на території 11 га здавна росте п'ять дерев груш-дичок.
  • Озерце — посеред поля площею 25 гектарів, 0,6 га займає озерце, яке ніколи не висихає, у ньому навіть водиться риба.
  • Ярки — посеред 70 га поля півгектара займають яри глибиною до 5 метрів. Вони виходять в болото «Жевак».
  • Штани — 90-гектарне поле формою як дві колоші штанів.
  • Дубина — 145 га. У давнину тут росли дуби.
  • Окіп — 90 га. Це поле за панщини було обкопане ровом.
  • Малашивщина — 145 га. Поля належали панові Малишу.
  • Варвини могилки. 95 га.
  • Минжа — 160 га. Тут є маленький сінокіс, де проводили обмін худоби — один хазяїн міняв свого бичка чи корівку в іншого.
  • Ставкове Поле — 120 га. Колись по полю були ставки, але з часом вони пересохли, а назва залишилась.
  • Лиска в Полі — 97 га.
  • Поле біля Федотка. Серед поля в 44 га був будинок з господарськими будівлями якогось Федотка. З часом серед поля лишилось, тільки місце Обсаджене вербами.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Станом на 2007 рік.
  2. ↑ Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Бакаївка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
  3. ↑ а б Маршрут від Чернігова до Бакаївки.[недоступне посилання] Розрахунок Карта Онлайн [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Жартома обігрується «будова віку» — Байкало-Амурська магістраль БАМ
  5. ↑ Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
  6. ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 52, 550 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 9 грудня 2021.
  7. ↑ Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  8. ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 48 : Черниговская губерния : ... по сведениям 1859 года. - 1866. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  9. ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2572)
  10. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  11. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-260. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  12. ↑ Чи знає прем'єр про скаргу «титульного суверенного народу України»?. www.ukrinform.ua (укр.). Укрінформ. Процитовано 3 липня 2023.
  13. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  14. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  15. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Чернігівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бакаївка_(Прилуцький_район)&oldid=44279472