Перейти до вмісту

Сваричівка

Координати: 50°57′34″ пн. ш. 32°20′0″ сх. д. / 50.95944° пн. ш. 32.33333° сх. д. / 50.95944; 32.33333
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Сваричівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Прилуцький район
Тер. громада Ічнянська міська громада
Код КАТОТТГ UA74080030420081590
Основні дані
Засноване 1600
Населення 235
Площа 1,164 км²
Густота населення 201,89 осіб/км²
Поштовий індекс 16713
Телефонний код +380 4633
Географічні дані
Географічні координати 50°57′34″ пн. ш. 32°20′0″ сх. д. / 50.95944° пн. ш. 32.33333° сх. д. / 50.95944; 32.33333
Середня висота
над рівнем моря
133 м
Водойми Удай
Місцева влада
Адреса ради 16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Ічня, площа Т. Г. Шевченка, 1
Карта
Сваричівка. Карта розташування: Україна
Сваричівка
Сваричівка
Сваричівка. Карта розташування: Чернігівська область
Сваричівка
Сваричівка
Мапа
Мапа

Свари́чівка — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення становить 235 осіб. Входить до складу Ічнянської міської громади.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 та 1946—1947 роках.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Сваричівка знаходиться на берегах річки Удай (переважно на правому), вище за течією на відстані 1 км розташоване село Крупичполе, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Вишнівка.

Історія

[ред. | ред. код]

У часи козаччини — у 2-ій полковій сотні Ніжинського полку.[1]

За універсалом 1708 року, 27 жовтня «село Крупичполе с присельчанами Вишневскою и Сваричовскою, а также села Максимовка, Рожновка, Безугловка, Липовый Рог, Девица Володькова утверждены за Нежинским полковником Лукьяном Жураковским царскими грамотами». А через десять років «Универсалом 1718 года гетьман Скоропадский подтвердил вдове Нежинского полковника Лукьяна Жураковского, Анне Апостоловне, право на владение селами Крупичполем с приселками Вишневскою и Сваричовкою, Рожновкою, Максимовкою, Безугловкою и Володьковою — Девицею».[2]

Є на мапі 1826-1840 років.[3]

У 1859 році в селі володарському та козачому Сваричковка (Сваричевка) були церква, завод вінокурений та 117 дворів, де жило 555 осіб (298 чоловічої та 267 жіночої статі).[4]

За 1786 рік є згадка про кількість водяних млинів у цій місцевості: на Острі — 7, на Іченьці — 7, на Удаї — 4, на річці Іржавець — 5, на річці Парафіївці — 5. 1860 року Крупичполе входило до Парфіївської мирової дільниці й було волосним. До нього належало 10 сіл. У 18601861 роках у Крупичполі дворянин Ловцов мав пивогорілчаний завод з паровим котлом. У Сваричівці такий завод належав Макарову. Річна продуктивність першого становила 1429,8, другого — 7407,3 відра. 1862 року «По возделыванию табака заслуживает внимание селение: Красиловка, Припутай, Шиловичи, Крупичполь, Гужовка, Сваричовка… В Крупичполе на торговой дороге из Борзньї в Прилуку имеется переправа через р. Удай». Відкриття школи в Крупичполі припадає на 1870 рік, у Сваричівці — 1878 рік (село Сваричівка входить до Крупичпільської сільської ради). У них у ті роки навчалося 39 і 12 учнів.[2]

З 1917 року — у складі УНР. Після двох українсько-російських воєн 1918—1920 — у зоні окупації комуністичного режиму РСФСР, з 1922 — в СССР. Починаючи з 1929 року, комуністична влада систематично тероризує незалежних селян Сваричівки, а 1932 року вдається до прямих убивств голодом. Зокрема, у Сваричівці комуністи заморили голодом дітей молодшого шкільного віку — 8-річну Анастасію Давиденко, 7-річну Любов Залізну, 10-річну Ольгу Мисан[5]. Загальна кількість убитих не відома, але вона може перевищувати 20 % мешканців села.

1991 роуц в селі відновлено українську владу.

У селі в 1709 році побудовано церкву в ім’я Успіння Богородиці, яка у 2012 році віднесена до пам'яток архітектури національного значення за № 250046-Н.[1][6]

Докладніше:Церква Успіння Богородиці (Сваричівка)

До 2017 року орган місцевого самоврядування — Крупичпільська сільська рада.

Відомі постаті

[ред. | ред. код]
  • о. Микола Ширяй — священик, настоятель місцевої церкви до 1922 року. Згодом — єпископ УАПЦ та ДХЦ.
  • Чамуха Миайло Дмитрвич (1918-2009) — талановитий вчений у галузі вівчарства, організатор наукових досліджень.
  • Штепа Ольга Антонівна — українська поетеса, краєзнавець.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 74 та 626 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 11 грудня 2021.
  2. а б Крупичполе. Вікіпедія (укр.). 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  3. Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  4. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 48 : Черниговская губерния : ... по сведениям 1859 года. - 1866. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  5. Списки загиблих під час Голодомору 1932—1933. Ф. 9030, оп. 2, спр. 6; свідчення очевидців, Ф. 9030, оп. 1, спр. 13, 76. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 4 травня 2014. [Архівовано 2014-05-04 у Wayback Machine.]
  6. Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 лютого 2022.


Посилання

[ред. | ред. код]