Балка Тавлу
| Балка Тавлу | |
|---|---|
| Витік | на південно-західній стороні від села Прохорівки |
| • координати | 47°30′32″ пн. ш. 37°36′38″ сх. д. / 47.50889° пн. ш. 37.61056° сх. д. |
| Гирло | Малий Кальчик |
| • координати | 47°26′52″ пн. ш. 37°35′16″ сх. д. / 47.44778° пн. ш. 37.58778° сх. д. |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Донецька область |
| Довжина | ~8,27 км |
Балка Тавлу (інші назви - Тавла, Тавли, Тавлу Тарама, Таул)[1][2][3] — балка (річка) в Україні у Волноваському районі Донецької області. Ліва притока річки Малого Кальчика (басейн Азовського моря).
Довжина балки приблизно 8,27 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 7,00 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,18 [4]. Формується декількома балкми та загатами[1][2][3].
Бере початок на південно-західній стороні від села Прохорівки. Тече переважно на південний захід через село Анадоль і впадає у річку Малий Кальчик, ліву притоку річки Кальчика.
- Біля витоку балки на північно-східній стороні на відстані приблизно 1,50 км пролягає автошлях Т 0512[4] (автомобільний шлях територіального значення у Донецькій області. Пролягає територією Волноваського та Кальміуського районів через Волноваху — Андріївку — Мирне — Бойківське. Загальна довжина — 50,7 км.).
- У XX столітті на балці ісанували водокачки, природні джерела, терикони, газова свердловина та вівце-тваринна ферма (ВТФ)[2].
- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVIII, лист: 16. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Область Войска Донского. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
- ↑ а б в Генеральний штаб // Донське // Україна Донецька область // Система координат 1942 р.[недоступне посилання]
- ↑ а б openstreetmap. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
- ↑ а б https://www.google.com.ua/maps/@47.4870483,37.6107554,13.5z?hl=uk
- Словник гідронімів України – К.: Наукова думка, 1979. – С. 552
