Балка Широка (притока Мжи)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Балка Широка | |
|---|---|
| Витік | у селі Манили |
| • координати | 49°43′59″ пн. ш. 35°40′51.5″ сх. д. / 49.73306° пн. ш. 35.68097° сх. д. |
| Гирло | Мжа |
| • координати | 49°48′47″ пн. ш. 35°42′40″ сх. д. / 49.81306° пн. ш. 35.71111° сх. д. |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: | |
| Довжина | ~10 км |
Балка Широка (рос. б. Широкая[1]) — балка (річка) в Україні у Валківській міській громаді Богодухівського району й Нововодолазькій селищній громаді Харківського району Харківської області. Права притока річки Мжи (басейн Азовського моря).
Довжина балки приблизно 10 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 9,9 км, коефіцієнт звивистості річки — 1 [2]. Формується декількома балками та загатами[1]. В переважній більшості балка пересихає[2].
Бере початок у селі Манили. Тече переважно на північний схід і на північно-західній околиці села Круглянки впадає у річку Мжу, праву притоку Сіверського Дінця.
Населкні пункти вздовж берегової смуги: Зайцівка, Козаченківка, Кобзарівка, Довжик, Шийки.
Від витоку до гирла:
- Балка Харченкова - ліва притока, починається у селі Минківка, тече переважно на північний схід і впадає у балку Широку на південному заході від села Мануйлове[3]
- Балка Довга - ліва притока, впадає південніше села Зайцівка.[4]
- Балка Волошин Яр - права притока, впадає між селами Мануйлівка та Довжик[5]
- У минулому столітті на балці існувала газова свердловина[5].
- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXIII, лист: 14, вариант: 2. Показаны территории: Харьковской губернии.
- ↑ а б https://www.google.com.ua/maps/@49.7830555,35.6588425,14.75z?hl=uk
- ↑ Словник гідронімів України – К.: Наукова думка, 1979. – С. 588 (Харченкова № 3)
- ↑ Словник гідронімів України – К.: Наукова думка, 1979. – С. 176 (Довга № 31)
- ↑ а б Генеральний штаб // Люботин // СРСР. УРСР Харківська область // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
- Словник гідронімів України – К.: Наукова думка, 1979. – С. 623
