Бандурист (Шевченко)
.jpg) | |
| Творець: | Тарас Григорович Шевченко |
|---|---|
| Час створення: | 1843 |
| Розміри: | 145*105 мм |
| Висота: | 145 міліметр |
| Ширина: | 105 міліметр |
| Матеріал: | папір, сепія |
| Жанр: | жанрове малярство  |
| Зберігається: | Київ |
| Музей: | Національному музеї Тараса Шевченка |
| Інвентарний номер: | г-904 |
«Бандурист» — малюнок виконаний сепійною технікою за авторством Тараса Шевченка. Орієнтовно створений у 1843 році під час подорожі Україною. Один з жанрових творів художника з сільського життя. Малюнок зображує молодого бандуриста у капелюсі, який грає біля паркану. Його оточують слухачі, зображені на другому та третьому планах. Сюжетно малюнок пов'язаний із поемою «Невольник» («Сліпий»), хоча і був створений раніше неї. Довгий час зберігався у приватних колекціях, доки не увійшов до складу фондів Музею українських старожитностей В. В. Тарновського. З 1948 року зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка.
Малюнок був створений орієнтовно у жовтні 1843 року, під час першої подорожі Тараса Шевченка Україною. Місцем створення вважається село Ісківці на Полтавщині[1]. Датування дається за датою створення схожого малюнка «Козак-бандурист»[2].
На відміну від подібного малюнка «Казак-бандурист», зображення бандуриста у капелюсі залишалося у власності художника. Він був включений Григорієм Честахівським до списку творів Шевченка складеному після його смерті у 1861 році. У квітні того ж року перейшов у власність товариша Шевченка — Михайла Лазаревського, пізніше його викупила Українська петербурзька громада. Потім малюнком послідовно володіли Андрій Козачковський (липень 1861), Всеволод Коховський (1875), родина Каховських (1891) та Софія Бразоль (1893). У останньої всю її колекцію творів Шевченка, враховуючи і малюнок, у 1898 році викупив Василь Тарновський (молодший)[3]. Малюнок увійшов до складу фондів Музею українських старожитностей Тарновського під інвентарним номером 167 (1899). Після реорганізації музею, послідовно зберігався в Чернігівському державному музеї (1925), Галереї картин Тараса Шевченка (1933) та Центральному музеї Тараса Шевченка (1940). З 1948 року малюнок зберігається у Державному музеї Тараса Шевченка (з 1991 року Національний музей Тараса Шевченка) під інвентарним номером г-904, стан задовільний[4][5][1].
Малюнок вперше згадується під назвою «Бандурист, окруженный слушателями» у статті Олександра Русова «Колекція рисунків Т. Г. Шевченка» опублікованій у часописі «Кіевская старина» за 1894 рік[6]. Вперше опублікована репродукція у виданні «Малюнки Т. Шевченка» (1914) під назвою «Молодий кобзар». Також, у літературі використовувалися такі назви: «Бандурист молодой играет, идя по улице», «Хлопець грає на бандурі». У сьомий том Повного зібрання творів Тараса Шевченка в десяти томах, малюнок був включений під гіпотетичною назвою «Сліпий» («Невольник») як і однойменна поема поета створена через два роки після малюнку[2]. У новому, дванадцятитомному, повному зібранні творів Шевченка, малюнок отримав назву «Бандурист»[4][5].
Малюнок виконаний за допомогою сепії на листі паперу розміром 145*105 мм. На його звороті праворуч угорі є напис олівцем «№ 167» (номер за каталогом Музею українських старожитностей). Ще один напис є ліворуч унизу — чорнилами друкованими літерами виведено «Бандурист»[4][5].
Малюнок являє собою жанровий твір з сільського життя. На ньому зображений яскравий сонячний день, світло «виділяє типові риси фігур людей та особливість ландшафту». На першому плані зображена «експресивна потужна постать» молодого бандуриста у капелюсі з широкими полями. Виразність образу бандуриста придає тінь від капелюха, яка майже повністю прикриває його лице і тінь від бандури, яка прикриває поясну область та шаровари. За музикантом видніється паркан на який обіперся хлопчик-поводир[К 1]. Завдяки вдалій композиції з дуба, хати та криниці, постаті бандуриста та поводиря здаються осяяні «ніби зсередини». З іншої сторони паркану, у затінку, стоять молода дівчина та літня людина[К 2], які уважно слухають бандуриста. Вони символізують молодість та поважну мудрість. Вдалині видніються постаті двох людей, які прислухаються до музиканта. Персони другого та третього плану зображені більш узагальнені, з меншою тональною насиченістю[4][1].
Персонажі на малюнку носять вбрання бідних селян, головний герой вдягнутий у повсякденну сорочку з широкими рукавами, шаровари та постоли[7].
Сюжетно малюнок пов'язаний з поемою «Невольник» («Сліпий») і зображує сцену поеми, де Ярина вгадує у сліпому кобзарі свого нареченого Степана[8]:
«Отак на улиці під тином
Ще молодий кобзар стояв
І про невольника співав.
За тином слухала Ярина…».
Відомо ще кілька графічних творів Тараса Шевченка зі схожим сюжетом, всі вони датуються 1843 роком. У Національному музеї Тараса Шевченка зберігається фотокопія утраченого варіанту малюнка розміром 23*18 см, де бандурист зображений з козацьким оселедцем[5]. У приватній збірці Іллі Зільберштейна зберігався ескіз малюнку за подібним сюжетом, пізніше він був переданий до Музею приватних колекцій[ru] Державного музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна у Москві. Він був зроблений на звороті автопортрету, який Тарас Шевченко подарував княжні Варварі Рєпніній[9]. Також, відомо три начерки на цю тему, один з цих начерків відомий лише за фотокопією, бо він знаходився на звороті малюнка «Козак-бандурист» і загинув разом з ним під час пожежі[10]. У Шевченківському словнику підкреслювалося, що ескіз та начерки значно відрізняються один від одного та від малюнків трактуванням персонажів та художнім розв'язанням[11].
Виставки в яких експонувався малюнок[4][5]:
- Виставка творів Шевченка. Чернігів. 1929 (під назвою «Хлопець грає на бандурі»)
- Ювілейна Шевченківська виставка. Київ — Москва. 1964
-
Козак-бандурист, малюнок -
Кобзар з поводирем, ескіз -
На пасіці. Кобзар з поводирем. Біля криниці, начерки -
Селянська родина. Кобзар з поводирем, начерки -
На пасіці, начерки що знаходилися на звороті оригінального малюнку
.jpg)
- ↑ а б в Бандурист. Науково-освітній веб-портал «Тарас Шевченко». Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України. Процитовано 5 листопада 2022.
- ↑ а б Повне зібрання творів, 1961, с. 31.
- ↑ Судак, 2021, с. 64.
- ↑ а б в г д Вериківська, 2013, с. 322—323.
- ↑ а б в г д Повне зібрання творів, 2013, с. 439—440.
- ↑ Русов, 1894, с. 187.
- ↑ Мойсюк, 2013, с. 95.
- ↑ Шевченківський словник, 1977, с. 392.
- ↑ Повне зібрання творів, 2013, с. 538—539.
- ↑ Повне зібрання творів, 2013, с. 543.
- ↑ Шевченківський словник, 1977, с. 218.
- Вериківська І. М. Бандурист // Шевченківська енциклопедія / Редкол.: Жулинський М. Г. (голова) та ін. — Київ, 2013. — Т. 1 А—В. — С. 322—323. — 744 с. — ISBN 978-966-02-6421-2.
- Мойсюк О. Традиційні тканини Центрального Полісся в образотворчій спадщині Тараса Шевченка // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. — Київ : НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2013. — Вип. 13. — С. 93—98. — 184 с.
- Русов А. А. Коллекція рисунковъ Т. Г. Шевченка : [рос.] // Кіевская старина : жур. — 1894. — Т. 44. Февраль. — С. 182—191.
- Судак В. Бразоль Софія Дмитрівна // Шевченківська енциклопедія : Тарас Шевченко і його сучасники / Редкол.: Жулинський М. Г. (голова) та ін. — Київ, 2021. — С. 64. — 608 с. — ISBN 978-617-520-093-3.
- Шевченківський словник / Відповідальний редактор: Кирилюк Є. П. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. II. — 410 с.
- «Сліпий» («Невольник») // Повне зібрання творів в десяти томах / Відповідальний редактор Касіян В. І., Редактор тома Бутник-Сіверський Б. С. — Київ : Видавництво Академії наук УРСР, 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830—1847. — Кн. 1. — С. 30—31.
- Повне зібрання творів у дванадцяти томах / Редкол.: Жулинський М. Г. (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 2013. — Т. 8: Живопис і графіка 1843—1847. — 584 с. — ISBN 978-966-00-1276-9.
- «Сліпий» («Невольник»). Ізборник. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 5 листопада 2022.
.png)