Банцер Єлизавета Яківна
| Банцер Єлизавета Яківна | |
|---|---|
| Народилася | 23 вересня 1929 (95 років) Новоград-Волинський район, Волинська округа, Українська СРР, СРСР  |
| Громадянство |  СРСР→ Україна |
| Діяльність | ланкова колгоспу «Зоря комунізму» Новоград-Волинського району Житомирської області |
| Нагороди |     |
Єлизавета Яківна Банцер (23 вересня 1929 , Новоград-Волинський район, Волинська округа ) — ланкова колгоспу «Зоря комунізму» Новоград-Волинського району Житомирської області, Герой Соціалістичної Праці.
Дочка учасника німецько-радянської війни, який загинув на фронті. З дитинства працювала у колгоспі. Закінчила школу-семирічку. Рано вийшла заміж за нащадка німецьких колоністів, народила дитину. Шлюб не склався — з чоловіком розлучилася, хоча прізвище не змінила.
Переїхала до Славути Хмельницької області, вступила на курси шоферів. Потім працювала в автоколоні Шепетівського цукрового заводу. Повернувшись у рідне село, очолила польову ланку. З того часу, з кінця 1950-х років і до виходу на пенсію працювала ланковою. Вирощувала зі своїми дівчатами буряк, картоплю, кукурудзу, але найбільше льон — найважливішу (і прибуткову) сільгоспкультуру тогочасних поліських колгоспів. За успіхи з вирощування льону 1965 року отримала свою першу нагороду — орден «Знак Пошани».
Звання Герой Соціалістичної Праці удостоєна Указом Президії Верховної Ради СРСР 22 грудня 1977 року.
Обиралася депутатом районної та обласної рад, Всесоюзної установчої конференції ветеранів війни та праці[1], була делегатом XXVI з'їзду Компартії УРСР.
Нині проживає в селі Кожушки Новоград-Волинського району Житомирської області.
- ↑ 25 ЛЕТ НОВОГРАД-ВОЛЫНСКОЙ ГОРОДСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ ВЕТЕРАНОВ ВОЙНЫ И ТРУДА. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 8 травня 2022.
- Жінці-шоферу нагороду вручав сам Сідір Ковпак [Архівовано 16 квітня 2022 у Wayback Machine.] (укр.)
