Перейти до вмісту

Баня-Лука

Координати: 44°46′ пн. ш. 17°11′ сх. д. / 44.767° пн. ш. 17.183° сх. д. / 44.767; 17.183
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Баня-Лука
серб. Бања Лука, босн. і хорв. Banja Luka
Герб Прапор
герб прапор
Основні дані
44°46′ пн. ш. 17°11′ сх. д. / 44.767° пн. ш. 17.183° сх. д. / 44.767; 17.183
Країна Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
Регіон Баня-Лука
Столиця для Боснійський еялет, Османський період в історії Боснії і Герцеговини, Баня-Лука (регіон) і Республіка Сербська
Поділ
  • 12 округів, 90 частин міста
  • Засновано 6 лютого 1494
    Площа 1239 км²
    Населення 150.997 2013
    Агломерація 195.692
    Висота НРМ 163 ± 1 м
    Назва мешканців фр. Banilucien[1], фр. Banilucienne[1], сербохорв. Banjalučanin і сербохорв. Banjalučanka
    Міста-побратими Україна Львів
    Сербія Белград
    Росія Москва
    Італія Барі
    Телефонний код (+387) 051
    Часовий пояс CEST, UTC+1 і UTC+2
    GeoNames 3204541
    OSM 2528145 ·R (Республіка Сербська, Соціалістична Республіка Боснія і Герцеговина)
    Поштові індекси 78000
    Міська влада
    mayor of Banja Lukad Ігор Радойчич
    Вебсайт www.banjaluka.rs.ba
    Мапа
    Мапа
    Баня-Лука. Карта розташування: Боснія і Герцеговина
    Баня-Лука
    Баня-Лука
    Баня-Лука (Боснія і Герцеговина)


    CMNS: Баня-Лука у Вікісховищі

    Ба́ня-Лу́ка (серб. Бања Лука, босн. і хорв. Banja Luka) — місто у північній Боснії над річкою Врбас, за 240 км від Сараєва, за 200 км від Заґреба та за 320 км від Белґрада. Населення 218 тисяч осіб (1996), зокрема близько 700 українців, які оселилися тут після 1900. Фактична столиця Республіки Сербської з 1995 року.

    Історія міста

    [ред. | ред. код]

    Перша писемна згадка про Баню-Луку датується кінцем 15 століття. Баня-Лука 400 років перебувало під турецьким пануванням, було адміністративним центром боснійських земель. Наприкінці 19 століття пережило бурхливий розвиток економіки.

    У 19141924 — осідок Апостольської Адміністратури для українців греко-католиків у Боснії. До 1945 працювало українське просвітнє товариство «Матиця».

    1969 року зруйноване землетрусом. Перед розпадом Югославії Баня-Лука входила в десятку найбільших міст країни, після Сараєва була другим міським центром у Боснії. Під час війни 19921995 до Баня-Луки поселялися сербські біженці.

    Після підписання Дейтонських мирних угод 1995 Баня-Лука стала столицею Боснії і Герцеґовини. Найбільший економічний центр у сербській Боснії. Розвинуте машинобудування, деревообробна, хімічна, взуттєва, тютюнова, целюлозна промисловість.

    У період Боснійської війни 1992—1995 років Баня-Лука не була прямо порушена військовими діями і не піддалася руйнувань, як багато інших міст колишньої Югославії. Багато в чому завдяки цьому велике і сучасне місто було обрано для поселення численними сербськими біженцями з Хорватії і центральних і південних регіонів Боснії і Герцеговини. Вони зайняли житло і робочі місця боснійців і хорватів які залишили місто. У 1992 році відбувся відомий інцидент із загибеллю новонароджених дітей.

    Населення

    [ред. | ред. код]

    За переписом населення 2013 року чисельність населення міста склала 150 997 осіб, громади — 199 191 чоловік.

    Перед розпадом Югославії, Баня-Лука була десятим за величиною містом країни і другим (після Сараєва) міським центром в Боснії і Герцеговині. За переписом 1991 року, у Баня-Луці проживало близько 150 тисяч жителів. Майже половину з них (49 %) становили серби. На частку хорватів і боснійців припадало відповідно по 19 і 11 % містян, і 16 % югославів. Нині ж майже все населення міста представлено сербами, причому близько третини містян — біженці і вимушені переселенці.

    Національний склад поселень в муніципалітеті Баня-Лука (1991). Серби (червоний), хорвати (синій), боснійці (зелений), югослави (фіолетовий), інші (жовтий), нежилі (чорний)

    Національний склад (1991) Етнічний склад населення міста за переписом населення 1991 року:

    • Серби — 70 155 (49,03 %)
    • Мусульмани — 27 689 (19,35 %)
    • Хорвати — 15 700 (10,97 %)
    • Югослави — 22 645 (15,82 %)
    • інші, невизначеність і непізнані — 6890 (4,81 %)

    всього: 143 079

    Транспорт

    [ред. | ред. код]

    Відомі люди

    [ред. | ред. код]

    Міста-побратими

    [ред. | ред. код]

    Телекомпанії

    [ред. | ред. код]
    • Радіо і телебачення Республіки Сербської (РТРС, серб. Радіо-телевізіја Републіка Српске) — Телебачення Республіки Сербської[2]
    • Альтернативне телебачення (серб. Алтернатівна телевізіја)[3]
    • Бел канал
    • Телебачення Шимич (серб. Телевізіја Сіміћ)
    • Віком[4]

    Радіостанції

    [ред. | ред. код]
    • Радіо і телебачення Республіки Сербської (РТРС) — Радіо Республіки Сербської
    • Біг радіо
    • Уно радіо
    • Ніс радіо
    • ТМК / Оксиген[5]

    та інші

    Преса

    [ред. | ред. код]
    • Глас Српске[6]
    • Незавісне Новинам[7]
    • Прес

    Вулиці

    [ред. | ред. код]

    Іменем Ґізели Янушевської названа одна з вулиць.

    Культура

    [ред. | ред. код]

    З 1971 року в приміщенні старого вокзалу Бані-Луки розташований Музей сучасного мистецтва Республіки Сербської.

    Галерея

    [ред. | ред. код]
    Панорама
    [ред. | ред. код]
    Вночі у Баня-Луці
    [ред. | ред. код]
    Історія
    [ред. | ред. код]
    Кастел
    [ред. | ред. код]
    Мости
    [ред. | ред. код]

    Див. також

    [ред. | ред. код]

    Література

    [ред. | ред. код]

    О. В. Мишанич Енциклопедія сучасної України. — Т. 2. — Київ, 2003., стор. 207

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. а б http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
    2. Радио Телевизија Републике Српске. Архів оригіналу за 4 жовтня 2009. Процитовано 2 жовтня 2017.
    3. Alternativne televizije Banja Luka. Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
    4. «WICOM» Kompanije. Архів оригіналу за 8 березня 2010. Процитовано 2 жовтня 2017.
    5. OKSIGENFM. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017. [Архівовано 2017-10-02 у Wayback Machine.]
    6. Глас Српске. Архів оригіналу за 30 вересня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
    7. «Nezavisne novine». Архів оригіналу за 22 лютого 2011. Процитовано 2 жовтня 2017.