Очікує на перевірку

Баранько Ігор В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Баранько
Авторська графіка-шарж
Ім'я при народженніБаранько Ігор В'ячеславович
Народився7 квітня 1970(1970-04-07) (54 роки)
Київ, УРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністькоміксист
ілюстратор
Мова творівукраїнська, англійська, російська, французька
Роки активності1991—донині
Сайт: instagram.com/igorbaranko/

Ігор Баранько (фр. Igor Baranko, англ. Igor Baranko; 7 квітня 1970(19700407), Київ, УРСР) — український, французький та американський коміксист. Серед його найвідоміших коміксів — серії «Піфітос: щойно віднайдена незнана поема Гомера» (2001, «Pifitos: A Newly Found Unknown Poem of Homer»), «Скеггі Згуба» (2002—2003, «Skaggy the Lost»), «Імператор океану» (2003—2004, «L'Empereur-Ocean»), «Знищувач 17: Трилогія Еліси» (2003—2007, «Exterminateur 17: La Trilogie Ellis»), «Танок Часу» (2005—2006, «La Danse Du Temps»), «Максим Оса» (2008—2009, «Maxym Osa») та «Єгипетські принцеси» (2007—2011, «Les Princesses Égyptiennes»).

В оригіналі українською Баранько створив три комікси у 1993 році: «Повернення Мамая» (1993), «Святослав і вікінг» (1993), та «Мамай-змієборець. Кіква» (1993). В перекладі українською були видані наступні комікси: «Максим Оса» (2011, 2016 та 2020), «Скеггі Згуба» (2018), та «Імператор океану» (2020 під назвою «Орда»)

Біографія

[ред. | ред. код]
Обкладинка коміксу «Максим Оса».

Народився 7 квітня 1970 у Києві. З дитинства захоплювався образотворчим мистецтвом. Відвідував художню школу. Вперше комікси потрапили юному Бараньку до рук у 7 років — це були комікс «Про вавельського дракона і принцесу Ванду» (пол. O Smoku Wawelskim i królewnie Wandzie) польського художника Гжегожа Росинського (пол. Grzegorz Rosiński) та комікс про африканські пригоди «Корто Мальтезе[en]» (серія «Ефіопіана», фр. Les Ethiopiques) італійського коміксиста Х'юго Пратта[en] (італ. Hugo Pratt) французькі переклади якого друкувалися у газеті «Хуманіте» (фр. l'Humanité) Комуністичної партії Франції й потрапили до рук Баранька.[1][2] Графічний стиль обох авторів - і Росинськогоі Пратта - мали надзвичайно глибокий вплив на юного Баранька.[3]

Після закінчення художньої школи у 1988 році, два роки проходив строкову службу у радянській армії, навчився маршувати та ненавидіти усі армії всесвіту.[4][1] Після демобілізації у 1990 році вирушив мандрувати Сибіром та Центральною Азією для медитації та самопізнанні, зокрема подорожував та жив у Бурятії, Туві, та Таджикистані. Ці мандри сформували світогляд Баранька та пізніше відтворилися у його мистецькій творчості.

У 1991 році Баранько повернувся до України і почав активну художню кар'єру. У 1991 році у одній з українських газет було надруковано його ілюстрацію до оповідання американського детективіста 1930-х років Дешилла Геметта.[5] У 1993 році вийшло кілька українських коміксів Баранька, зокрема «Повернення Мамая», «Святослав та вікінг», та «Мамай-змієборець. Кіква». Аби пробитися у комікс-індустрію, Баранько розсилав свої роботи в усі відомі європейські видавництва й певні успіхи він таки мав. Зокрема, комікс-стрічку «Небезпека» з циклу «Шизоїди» надруковано у листопаді 1997 у словенському фензині «Стріпбурек» у спецвипуску «Комікси за проіржавілою Залізною завісою», присвяченому східноєвропейським коміксам.[6] Перше ж комерційне замовлення на комікс закордоном було у 1998 році з Ісландії, але видати комікс (робота над яким була завершена) так і не вдалося оскільки ісландського замовника звільнили.

У 1999 році виграв зелену картку США й наступного року переїхав жити та працювати в Америку. У 2000 починає працювати у Лос-Анджелесі як коміксист. Пізніше Баранько зізнався що робити кар'єру коміксиста в Америці йому було дуже непросто: «більшість комікс-видавництв скаржилися що мій стиль „занадто європейський“».[4] Серед оригінальних коміксів Баранька, які вийшли в США найвідомішими є «Піфітос: Щойно знайдена невідома поема Гомера» (2001, «Pifitos: A Newly Found Unknown Poem of Homer» та «Скеггі Згуба» (2002—2003, «Skaggy the Lost») що вийшли в американському видавництві SLG Publishing. До цього як «Піфітос» так і «Скеггі Згуба» вже виходили в польському перекладі у 1999—2001 роках в польському журналі коміксів AQQ.[7]

У 2003 році на Сан-Дієгському КоміКоні зустрів представників французького видавництва Les Humanoïdes Associés, представники якого нещодавно відкрили своє представництво в США у 1998 році, й відтоді розпочинається співробітництво Баранька з цим відомим видавництвом. У цей період Баранько розпочав співпрацю з відомими коміксистами з Франції: Алехандро Ходоровським, Жаном-П'єром Доне[en], та Енкі Білалом[en] й у 2003—2011 роках у видавництві Les Humanoïdes Associés виходять найвідоміші комікси Баранька: «Імператор океану» (2003—2004, «L'Empereur-Ocean»), «Знищувач 17: Трилогія Еліси» (2003—2007, «Exterminateur 17: La Trilogie Ellis»), «Танок Часу» (2005—2006, «La Danse Du Temps») та «Єгипетські принцеси» (2007—2011, «Les Princesses Égyptiennes»). У бельгійському видавництві Joker-Horizont вийшов культовий комікс Баранька «Максим Оса» (2008—2009, «Maxym Osa»).

Після трьох років проживання в США та професійного становлення як коміксист у 2004 році повернувся в Україну.[5][4] У 2011 році нагороджений дипломом Ukraine-Europe-2011, щорічною відзнакою від вебпорталу Ukraine-Europe, з нагоди виходу українського перекладу коміксу «Максим Оса».[8][9] У 2011 році також увійшов до складу журі українського кінофестивалю короткометражного кіно «Відкрита ніч».[10] У тому ж 2011 році, разом з Олексієм Чебикіним та Максимом Паленком бере участь у мистецькому соціальному проекті анімаційної студії «Червоний собака» під назвою «Стрічка Мьобіуса», що мав на меті віддати пошану й данину класику французькому коміксисту Жану Жиру, відомого під псевдонімом Мьобіус.[8]

У цей період бере активну участь у популяризації коміксів в Росії, зокрема як лектор бере участь у різноманітних російських заходах присвячених мальованим історіям. У 2009 та 2011 році на фестивалі коміксів у Росії «Комміссія»[ru] Баранько отримує нагороди Гран-сценаріо (за комікс «Шпигунські мережі») та Альбом Року (за комікс «Максим Оса»).[11] У грудні 2011 року у Москві Баранько провів телеконференцію-лекцію про комікси та вперше представив свій новий комікс «Епсилон» у «Комікс центрі візуального мистецтва російської державної бібліотеки для молоді».[12]

У 2013 році переїхав жити та працювати у Азію в Таїланд, де разом з іншим українським коміксистом Олексієм Чебикіним та російським кришнаїтським гуру Свамі Авадгутом (Георгієм Аїстовим) працює над масштабним графічним проектом на основі індійського епосу Махабхарата.[4][13]

Твори

[ред. | ред. код]

Комерційні комікси

[ред. | ред. код]

Комерційні комікси окремими виданнями

[ред. | ред. код]

Комерційні комікси що були надруковані окремими виданнями та у яких Баранько був автором текстів, художником або обома заразом.

Українською
Польською
  • «1410000» та «Червоний капелюх» / «Czerwona czapka» (2010, Narodowe Centrum Kultury) автор тексту: Ґжеґож Януш[15][16][17] комікс увійшов до збірки з нагоди 600-ліття битви при Грюнвальді
Французькою
  • «Вторгнення» / «L'Invasion» (2002) вперше надрукований у Métal Hurlant # 2 (135) (вересень-жовтень 2002)[18] автор тексту: Алєхандро Ходоровський
  • «Імператор океану», «L'Empereur-Ocean» (2003—2004, Humanoïdes) у 2004 трилогія видана омнібусом в англ. перекладі під назвою «Орда» / «The Horde»; пізніші омнібус видання друкувались під назвою «Джихад» / «Jihad»
  1. Орда / «La Horde» (2003)
  2. Реінкарнація / «Réincarnation» (2003)
  3. Гробниця / «Le tombeau» (2004)
  1. «Альянс» / «L'Alliance», 2003
  2. «Повернення до Еліс» / «Retour à Ellis», 2004
  3. «Сльози крові» / «Les Larmes de sang», 2007
  • «Танок Часу» / «La Danse Du Temps» (2005—2006, Humanoïdes) у 2011 році перевидано одним томом французькою у твердій палітурці під назвою «Шаманство» / «Chamanismes»
  1. «Поцілунок змії» / «Le baiser du serpent» (2005)
  2. «Зброя демонів» / «L'arme des demons» (2006)
  3. «Три королеви без обличчя» / «Les trois reines sans visage» (2006)
  1. «Людина з могили» / «L'Homme d'outre-tombe» (2008)
  2. «Скарб вовкулаки» / «Le trésor du loup-garou» (2009)
  • «Єгипетські принцеси» / «Les Princesses Égyptiennes» (2007—2011, Humanoïdes)
  1. « Руїни Ахтетона Том. 1 — Сонячні дні» / «Les ruines d'Akhétaton Vol. 1 — Les jours ensoleillés» (2007) у 2010 році перевиданий під назвою «Єгипетські принцеси Том 1» / «Les Princesses Égyptiennes Vol. 1»
  2. «Єгипетські принцеси Том 2» / «Les Princesses Égyptiennes Vol. 2» (2011)
Англійською
  • «Сімсони Комікс представляє Барта Сіпсона» / «Simpsons Comics Presents Bart Simpson» (2000, Bongo Entertainment, Inc) — Баранько був пензлярем для номерів #2, #5 серії
  1. «Дань Барта у зоопарку» / «Bart's Day At The Zoo» (2000, #2)
  2. «Справа висячих черевиків» / «The Case Of The Hanging Shoes» (2001, #5)
  • «Піфітос: Щойно знайдена невідома поема Гомера» / «Pifitos: A Newly Found Unknown Poem of Homer» (2001, SLG Publishing)
  • «Інкал» / «The Incal» (2001, Humanoids Publishing) це англійський переклад французького коміксу-приквелу «Перед Інкалом» / «Avant l'Incal»: автор тексту: Алєхандро Ходоровський; автори малюнків: Зоран Яньєтов[en] / Жану Жиро; з восьми номерів серії Баранько був лише автором малюнку на обкладинці #4, #5, та #6
  • «Скеггі Згуба» / «Skaggy the Lost» (2002—2003, SLG Publishing) — у чотирьох частинах (у 2005 перевидано одним томом англійською у твердій палітурці під назвою «Skaggy the Lost»)
Російською
Більшість з наступних комікс-історій російською ніколи не видавалися окремими виданнями й були оприлюднені у 2008—2012 роках на особистому блозі автора на baranko.blogspot.com.
  • «Шизоїди» / «Шизоиды» (1996—1999)
  • «Місто сплячого бога» / «Город спящего бога» (2000)
  • «Троглодити» / «Троглодиты» (2008)
  • «Смерть і Ямабусі» / «Смерть и Ямабуси» (2008)
  • «Шпигунські мережі» / «Шпионские сети» (2009)
  • «Чарівний степ» / «Магическая степь» (2016)

Комерційні комікси в журналах

[ред. | ред. код]
  • журнал «Stripburek», (1997—2001, Словенія)[6][19]
    • Stripburger Special Issue: Stripburek, Comics from behind the rusty iron curtain (1997)
    • Stripburger Special Issue: Stripburek, Comics from the other Europe (2001)
  • журнал «AQQ», (1999—2000, Польща)
    • Скеггі Згуба (частина перша, епізод перший) / Skaggy Zaginiony (część pierwsza, odcinek pierwszi): «AQQ» #18 (2/1999)[20]
    • Скеггі Згуба (частина перша, епізод другий) / Skaggy Zaginiony (część pierwsza, odcinek drugi): «AQQ» #19 (1/2000)[21]
    • Скеггі Згуба (частина перша, епізод третій) / Skaggy Zaginiony (część pierwsza, odcinek treti): «AQQ» #20 (2/2000)[22]
    • Піфітос (частина перша) / Pifitiada (część pierwsza): «AQQ» #21 (3/2000)[23]
    • Піфітос (частина друга) / Pifitiada (część druga): «AQQ» #22 (1/2001)[24]
    • Піфітос (частина третя) / Pifitiada (część tretia): «AQQ» #23 (2/2001)[25]
    • Піфітос (частина четверта) / Pifitiada (część chetverta): «AQQ» #24 (3/2001)[26]
    • Піфітос (частина п'ята) / Pifitiada (część piata): «AQQ» #25 (4/2001)[27]
    • Піфітос (частина шоста) / Pifitiada (część szosta): «AQQ» #26 (1/2002)[28]
    • Піфітос (частина сьома) / Pifitiada (część sioma): «AQQ» #27 (2/2002)[29]
  • журнал «Busty Beauties» (2000, США)[30]
  • журнал «Metal Hurlant», (2002, США)
    • «Вторгнення» / «L'Invasion»: «Métal Hurlant» #135 (2002)[31]
  • журнал «Aargh!» (2004—2014, Чехія)[32]
    • Любий читачу / Drahý čtenáři: «Aargh!» #2 (2004)
    • Близькі контакти нового типу / Blízké setkání snového druhu: «Aargh!» #3 (2004)
    • Коли ніхто не дивиться / Když se nikdo nedívá: «Aargh!» #4 (2004)
    • У колі ворогів / V nepřátelském obklíčení: «Aargh!» #5 (2004)
    • Юра / Jura: «Aargh!» #5.5 (2005)
    • Райське / Nebešťané: «Aargh!» #6 (2006)
    • Гаврон / Havraní: «Aargh!» Havraní speciál (2009)[33]
    • Право бути деревом / Právo být stromem: «Aargh!» #10 (2011)
    • Полювання на відьму в українському степу / Lov divoženek na ukrajinské stepi: «Aargh!» #11 (2012)
    • Моя батьківщина / Má rodná zem: «Aargh!» #12 (2013)
    • Епсилон / Epsilon: «Aargh!» #13 (2014)
  • журнал «Cyrkielnia», (2009, Польща)[34]
    • Коли ніхто не дивиться / Kiedy nikt nie patrzy: #119 (2009)
  • журнал «Komiksfest!» 2010 (2010, Чехія)[32]
    • Вторгнення / Invaze: «Komiksfest! 2010» (2010)
  • журнал «Чёрным по белому», (2010, Україна)
    • Ілюстрація на обкладинці: «Чёрным по белому» #1 (2010)
  • журнал «Чёрный Лев», (2016, Україна)
    • Чарівний степ / Магическая степь: «Чёрный Лев» № 3, (2016)
    • Право бути деревом / Право быть деревом: «Чёрный Лев» № 5, (2016)

Некомерційні комікси

[ред. | ред. код]
  • «Расова гордість. Нудна історія» / «Racial pride. A boring story» (2011, Росія) — соціальний комікс для російського НУО «Respect». Комікс вийшов російською, англійською, німецькою, арабською та гебрейською мовами.[35][36][37][38][39]

Ілюстрації до книг

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • III-тє місце. За комікс «У колі ворогів» (пол. «Otoczony przez wrogów»). Міжнародний фестиваль коміксів у місті Лодзь (1999). Польща[20][40][41]
  • Гран-сценаріо. За комікс «Шпигунські мережі» (рос. «Шпионские сети»). Московський міжнародний фестиваль мальованих історій ім. Наталії Монастирьової. «Комміссія»[ru] (2009). Росія[11]
  • Альбом Року. За комікс «Максим Оса» (рос. «Максим Оса»). Московський міжнародний фестиваль мальованих історій ім. Наталії Монастирьової. «Комміссія»[ru] (2011). Росія[11]
  • Дипломом Ukraine-Europe. З нагоди виходу коміксу «Максим Оса» у перекладі українською мовою. «Perspectives-ukrainiennes» (2011). Україна[9]

Екранізації робіт

[ред. | ред. код]

Переклади українською

[ред. | ред. код]
Максим Оса
  • Ігор Баранько. «Максим Оса». Переклад з російської: не вказано. Одеса: Євгеніос, 2011. 96 стор.[42]
    • (передрук) Ігор Баранько. «Максим Оса». Переклад з російської: не вказано. Миколаїв: Asgardian Comix, 2016. 96 стор. ISBN 978-966-1517-03-4[43]
  • Ігор Баранько. «Максим Оса». Переклад з російської: Олена Лісевич.[44] Львів: UAComix; RedRoomComix, 2020. 96 стор. ISBN 978-617-7595-73-0[45][46][47]
Імператор океану / Джихад / Орда
  • Ігор Баранько. «Орда». Переклад з російської: Олена Лісевич. Київ: Vovkulaka, 2020. 144 стор. ISBN 978-617-7782-13-0[48]
Скеггі Згуба
  • Ігор Баранько. «Скеггі Згуба». Переклад з російської: не вказано. Чернігів: Чьорним па Бєламу, 2018. 165 стор. ISBN 978-617-7599-84-4

Джерела та примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Баранько Ігор [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] у комікс-датабазі bedetheque.com (фр.)
  2. ↑ Українські комікси. Розмова з художником Ігорем Бараньком - Goethe Institute Ukraine, лютий 2015
  3. ↑ Igor Baranko : « Je n’ai jamais oublié ce que je voulais faire dans la vie ». actuabd.com, 20 жовтня 2005 (фр.)
  4. ↑ а б в г The Spirit of Shamanism with Igor Baranko (Griotvine Interview). theouthousers.com, 8 січня 2016 (англ.)
  5. ↑ а б Художник коміксів Ігор Баранько: «Комікс-бум в Україні можливий за 10 років». life.pravda.com.ua, 26 листопада 2008
  6. ↑ а б Igor Baranko, Ukraine. Stripburek, 1997 (словен.)
  7. ↑ Rzecz o tym, jak pewien Ukrainiec z niezaprzeczalnym talentem po świecie się tułał (cz. 1/2). KZ - Magazyn Miłośników Komiksu, 2014 (пол.)
  8. ↑ а б Вручення відзнаки Ukraine–Europe. Книгарня Є, 2011
  9. ↑ а б La remise du diplôme d'Ukraine-Europe à Igor Baranko, dessinateur ukrainien, le 18 août 2011 à 18h à Kyiv. perspectives-ukrainiennes.org, 2011 (фр.)
  10. ↑ ВІДКРИТА НІЧ назвала лавреатів уп'ятнадцяте. kinokolo.ua, 26.06.2011
  11. ↑ а б в Призёры фестиваля КомМиссия. kommissia.ru, 2002—2015 (рос.)
  12. ↑ Комикс-клуб 11 ноября: Игорь Баранько, Суэхиро Маруо, Бумфест-2011!. blog.rgub.ru, 7 грудня 2011 (рос.)
  13. ↑ «Махабхарата» Ігоря Баранька: повернути індусам героїв. Читомо, 26.01.2018
  14. ↑ а б В Україні появляються історичні комікси. Свобода, № 208 (1993) дзеркало
  15. ↑ 1410000. grunwald600.com, 2010 (пол.)
  16. ↑ Czerwona czapka. grunwald600.com, 2010 (пол.)
  17. ↑ Žalgiris. Tarptautinės komiksų kūrybinės dirbtuvėsCity Stories 2010. grunwald600.com, 2010 (лит.)
  18. ↑ згодом передрукований у різних збірках зокрема французькою у збірці «Верескливий астерої» / «Astéroïde hurlant» (2006, Humanoïdes), англійською у збріці «Вересклива планета Алєхандро Ходоровського» / «Alexandro Jodorowsky's Screaming Planet» (2011, Humanoids); Також у 2008 році переклад турецькою вийшов в #2 (2008) турецького комікс-журналу Doğan Kardeş
  19. ↑ Stripburek — comics from the other Europe. stripburger.org, 2001 (словен.)
  20. ↑ а б «AQQ» #18 (1999). aqq.com.pl, 1999 (пол.)
  21. ↑ «AQQ» #19 (2000). aqq.com.pl, 2000 (пол.)
  22. ↑ «AQQ» #20 (2000). aqq.com.pl, 2000 (пол.)
  23. ↑ «AQQ» #21 (2000). komiks.gildia.pl, 2000 (пол.)
  24. ↑ «AQQ» #22 (2001). komiks.gildia.pl, 2001 (пол.)
  25. ↑ «AQQ» #23 (2001). aqq.com.pl, 2001 (пол.)
  26. ↑ «AQQ» #24 (2001). aqq.com.pl, 2001 (пол.)
  27. ↑ «AQQ» #25 (2001). aqq.com.pl, 2001 (пол.)
  28. ↑ «AQQ» #26 (2002). aqq.com.pl, 2002 (пол.)
  29. ↑ «AQQ» #27 (2002). aqq.com.pl, 2002 (пол.)
  30. ↑ Igor Baranko. respect.com.mx, 2015 (англ.)
  31. ↑ Metal Hurlant (2002) — #2. comicbookdb.com, 2002 (англ.)
  32. ↑ а б Igor Baranko. comicsdb.cz, 2020 (чеськ.)
  33. ↑ AARGH! — Havraní speciál. 2009. 84 s. Analphabet Books (чеськ.)
  34. ↑ Cyrkielnia — 119. komiks.gildia.pl, 2009 (пол.)
  35. ↑ Racial pride. A boring story [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]. Respect comics, 2011 (англ.)
  36. ↑ Расовая гордость. Скучная история [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]. Respect comics, 2011 (рос.)
  37. ↑ Rassenstolz. Eine langweilige Geschichte [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]. Respect comics, 2011 (нім.)
  38. ↑ مفخرة العرق [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]. Respect comics, 2011 (араб.)
  39. ↑ גאוות הגזע. סיפור משמעם [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]. Respect comics, 2011 (івр.)
  40. ↑ Konkurs na krótką formę komiksową — laureaci. archiwum.komiksfestiwal.com. 2020 (пол.)
  41. ↑ webhostapp.com/z/komiks_forum/f09.html Komiks 1999. Wybór najlepszych prac konkursu Ogólnopolskiego Festiwalu Komiksu. komiksforum.000webhostapp.com. 1999 (пол.)
  42. ↑ Максим Оса (українською) [Архівовано 30 травня 2018 у Wayback Machine.] // Obreey, 2011
  43. ↑ Вийшов свіжий наклад українського коміксу «Максим Оса» [Архівовано 15 лютого 2021 у Wayback Machine.] — PlayUA, 26 січня 2016
  44. ↑ ULC перекладачі: Олена Лісевич (бібліографія перекладів). litcentr.in.ua. 2020
  45. ↑ Ігор Баранько - Максим Оса. uacomix.com, 2020
  46. ↑ Максим Оса повертається у свіжому виданні, цього разу від UA Comix та Red Room Comix. playua.net, 2020
  47. ↑ Ігор Баранько - Максим Оса. redroom.com.ua, 2020
  48. ↑ Ігор Баранько - Орда. vovkulaka.net, 2020

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Баранько_Ігор_В%27ячеславович&oldid=43331600