Максим Оса (комікс)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максим Оса
Maxym Osa
Палітурка україномовного видання 2011 року
Загальні дані про видання
ВидавецьÉditions Joker
КраїнаБельгія Бельгія
Мовафранцузька[1]
Форматграфічний роман
Дата публікації2008—2009
Творча команда
Творець(і)Ігор Баранько
Сценарист(и)Ігор Баранько
Художник(и)Ігор Баранько
Технічні дані про видання
К-сть сторінок~45
К-сть випусків2
Переклад українською
Видавець укр.Євгеніос
Asgardian Comics
UAComix
Публікація укр.2011
2016
2020
Перекладач(і)невідомий перекладач (2011/2016)
Олена Лісевич (2020)
Максим ОсаISBN 978-617-7595-73-0 (104 стор.)

«Макси́м Оса́» (фр. Maxym Osa) — графічний роман (комікс) про пригоди козака Максима Оси, створений українським, французьким та американським коміксистом Ігорем Бараньком. Вперше вийшов двома томами у 2008—2009 роках французькою мовою у бельгійському видавництві Éditions Joker.[2][3] Комікс було видано французькою, російською, польською[4] та, в 2011 та 2016 роках, українською у видавництвах «Євгеніос» та «Asgardian Comics»; у 2020 році у видавництві «UAComix» було вперше видано переклад українською мовою з зазначенням ім'я автора українськомовного перекладу Олени Лісевич.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Козак Корсунського полку Максим Оса повертається додому після походу на Крим проти турків. Удома він виявляє, що всі вважають його померлим, і навіть є його могила. Ошелешений, він починає пиячити над власною могилою, де зустрічає постать, схожу на Смерть. Вона виявляється Андрійком, слугою князя Зенона Кричевського, якого князь послав знайти та привести Максима. Вони починають битися, але Андрійко кличе собак і перемагає Максима.

Максим опиняється в ув'язненні в замку Кричевського, Андрійко допитує його, та князь не дозволяє нашкодити козакові. Максим зустрічається з Кричевським і каштеляном Фогелем, і слухає розповідь про те, що сталося в замку.

Під час походу Максимів товариш Матвій Хвіст зібрав скарб і сховав його. Відьма-шинкарка випитувала в козака де шукати багатство, та дала йому зілля, що перетворювало козака щоночі на вовка. Проте Матвій не зізнався та лишився вовкулакою. Він хотів передати скарб князю, але втік, коли побачив у його покоях «портрет диявола». Тепер він нібито ходить навколо замку, тож князь доручає Максиму позбутися Матвія, бо побоюється за себе, а також за свою нову дружину Гелену та дочку Маринку, що зустрічалася з Матвієм.

У пошуках вовкулаки Максим знайомиться зі священником Силантієм і шинкаркою. Коли він кохається з шинкаркою, невідомий чоловік намагається його вбити. Максим убиває нападника і шинкарка зізнається, що Насті хтось обіцяв великі гроші за підтвердження, нібито Максим помер. Проте допитати колишню наречену не вдається, її з чоловіком Антоном отруїли.

Силантій підбурює селян проти князя Кричевського. Вночі очолений ним гурт виявляє, що Маринка та Андрійко розкопали могилу Максима Оси, та звинувачує їх у чаклунстві. Максим перешкоджає самосуду, відкриває труну й виявляє всередині труп Матвія Хвоста. Фогель покладає вину за вбивство Насті з Антоном на Максима.

Андрійко розповідає Максиму, що Матвій, перетворившись на вовка, вкусив Гелену. Князь убив вовкулаку і поховав Матвія під виглядом Максима. Крім того Андрійко запевняє, що двоє його сестер займалися чаклування та випадково перетворилися на собак. Невдовзі Маринка тікає з замку, Максим вирушає навздогін і знаходить її саме тоді, коли Маринку схопив Фогель. Максим убиває каштеляна, та слідом прибуває Гелена й намірюється застрелити козака і прийомну дочку.

Максим розуміє, що це Гелена, вдаючи з себе шинкарку, задурманила Матвія з метою дізнатися де він сховав скарб. Коли Матвій прибув до князя, щоб пожертвувати йому скарб, то побачив у кімнаті портрет Гелени й упізнав у ній шинкарку. Наляканий, він став роздавати скарб селянам. Тоді Гелена задумала вбити Матвія, заманивши його до фальшивої могили, яку зробили підкуплені Настя та Антон (Максим колись обіцяв Матвію, що візьме з собою в могилу чарівну кулю, якою Матвій сподівався застрелити Гелену). Однак, Фогель, думаючи, що Матвій справді перевертень, убив козака. Гелена спланувала вбити Максима, щоб замести всі сліди. Вона отруїла Настю та Антона, підіслала за Максимом убивцю, а також нещодавно отруїла Андрійка з його сестрами.

Максим тягне час, кажучи, що Матвій роздав не весь скарб. За мить прибувають князь і хорунжий Іван. Спалахує бійка, в якій Іван гине, але Максим відрубує Гелені руку, а князь застрелює її тією самою «чарівною» кулею. Гелена помирає, князь просить Максима нікому не розповідати, що сталося, щоб зберегти репутацію свого роду. Маринка зізнається — Матвій лишив частину скарбу їй. Кричевський пропонує Максиму роботу, і козак погоджується стати вчителем Маринки.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Комікс було зроблено на замовлення бельгійського видавництва Éditions Joker.[2][3] Вперше комікс про Максима Осу вийшов у цьому видавництві у 2008 році.[3] Натхненням до написання коміксу стали романи-детективи російського письменника Бориса Акуніна про Ераста Фандоріна.[2]

Оригінальне видання

[ред. | ред. код]

«Максим Оса» / «Maxym Osa» (2008—2009, Éditions Joker)

  • «Максим Оса #1: Людина з могили»: «Maxym Osa #1: L'Homme d'outre-tombe». Traduction du russe: Oxana Mulko; adaptation française: Thierry Taburiaux. 48 p. 2008. ISBN 9782872654048[3]
  • «Максим Оса #2: Скарб вовкулаки»: «Maxym Osa #2: Le trésor du loup-garou». Traduction du russe: Oxana Mulko; adaptation française: Thierry Taburiaux. 45 p. 2009. ISBN 9782872654345[5]

Переклади українською

[ред. | ред. код]
  • Ігор Баранько. «Максим Оса». Переклад з російської: не вказано. Одеса: Євгеніос, 2011. 96 стор.[6]
    • (передрук) Ігор Баранько. «Максим Оса». Переклад з російської: не вказано. Миколаїв: Asgardian Comix, 2016. 96 стор. ISBN 978-966-1517-03-4[7]
  • Ігор Баранько. «Максим Оса». Переклад з російської: Олена Лісевич[8]. Львів: UAComix; RedRoomComix, 2020. 104 стор. ISBN 978-617-7595-73-0[9][10][11]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Альбом Року. За комікс «Максим Оса» (рос. «Максим Оса»). Московський міжнародний фестиваль мальованих історій ім. Наталії Монастирьової. «Комміссія»[ru] (2011). Росія[12]
  • Дипломом Ukraine-Europe. З нагоди виходу коміксу «Максим Оса» у перекладі українською мовою. «Perspectives-ukrainiennes» (2011). Україна[13]

Екранізації

[ред. | ред. код]
Докладніше: Максим Оса (фільм)

Інформація про бажання екранізувати комікс у фільм з'явилася у 2012 році, зокрема бажання зробити екранізацію виявляв Олексій Шапарев, засновник та креативний директор кінокомпанії HanzhonkovFilm.[14] У 2013 році за словами Євгена Маріка, власника одеського видавництва Євгеніос яке вперше видало комікс російською в 2008 році, над фільмом працювали на кіностудії в Токіо, а сам Євген Баранько ніби контролює процес як артдиректор фільму.[15]

Фільм вийшов у прокат 13 жовтня 2022 року.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ хоча перше видання коміксу двома випусками у 2008—2009 роках й було франкомовним, оригінал коміксу Баранська є російськомовним: франкомовне видання бельгійського видавництва Éditions Joker було лише перекладом зробленим Oxana Mulko (перекладачка з російської на французьку) та Thierry Taburiau (коректрура тексту французькою)
  2. ↑ а б в Українські комікси. Розмова з художником Ігорем Бараньком — Goethe Institute Ukraine, лютий 2015
  3. ↑ а б в г Igor Baranko — Maxym Osa — Joker Editions, 2008 (фр.)
  4. ↑ Maksym Osa. timof.pl, 2009 (пол.)
  5. ↑ T2 — Le trésor du loup-garou. Maxym Osa. bdovore.com, 2009 (фр.)
  6. ↑ Максим Оса (українською) [Архівовано 30 травня 2018 у Wayback Machine.] // Obreey, 2011
  7. ↑ Вийшов свіжий наклад українського коміксу «Максим Оса» [Архівовано 15 лютого 2021 у Wayback Machine.] — PlayUA, 26 січня 2016
  8. ↑ ULC перекладачі: Олена Лісевич (бібліографія перекладів). litcentr.in.ua. 2020
  9. ↑ Ігор Баранько — Максим Оса. uacomix.com, 2020
  10. ↑ Максим Оса повертається у свіжому виданні, цього разу від UA Comix та Red Room Comix. playua.net, 2020
  11. ↑ Ігор Баранько — Максим Оса. redroom.com.ua, 2020
  12. ↑ Призёры фестиваля КомМиссия. kommissia.ru, 2002—2015 (рос.)
  13. ↑ La remise du diplôme d'Ukraine-Europe à Igor Baranko, dessinateur ukrainien, le 18 août 2011 à 18h à Kyiv. perspectives-ukrainiennes.org, 2011 (фр.)
  14. ↑ Комікс, який кусає — Журнал «Шо», 06.03.2012
  15. ↑ Три історії про український комікс [Архівовано 12 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Chytomo, 26.06.2013

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Максим_Оса_(комікс)&oldid=42359339